Перейти до вмісту

Теракт в Буенос-Айресі (1994)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Теракт в Буенос-Айресі (1994)
Місце атакиБуенос-Айрес Редагувати інформацію у Вікіданих
Координати34°36′06.5″ пд. ш. 58°23′58″ зх. д. / 34.601806° пд. ш. 58.39944° зх. д. / -34.601806; -58.39944
Дата18 липня 1994
9:53 (UTC-3)
Спосіб атакиСВП у транспортному засобі
Загиблі85 Редагувати інформацію у Вікіданих
Пораненібільше 300
ОрганізаториХезболла за участі Ірану

Терористичний акт в Буенос-Айресі — вибух в аргентинській столиці, місті Буенос-Айрес, що стався 18 липня 1994 року.

Історія

[ред. | ред. код]

18 липня 1994 року в будівлі Аргентинського єврейського культурного центру було підірвано бомбу, приведену в дію терористом-смертником. В результаті вибуху загинули 85 осіб, більше 200 зазнали поранення.

У жовтні 1995 року очільник аргентинської розвідки СІДЕ Уго Ансоррегі заявив, що організатором теракту є «Хізбалла». Окрім того, за інформацією СІДЕ, до вибуху причетний Іран. Міністр оборони Ірану Ахмад Вахіді оголошений в міжнародний розшук[1].

У січні 2014 року колишній посол Ізраїлю в Аргентині Іцхак Авіран відзначив, що аргентинська влада бездіяла, попри те, що ізраїльські спецслужби змогли вирахувати організаторів і виконавців терактів[2].

У січні 2015 року прокурор Альберто Нісман звинуватив президента Крістіну Фернандес де Кіршнер у перешкоджанні проведенню розслідування теракту. На його думку, президент разом з міністром закордонних справ мали намір зняти звинувачення з кількох іранських чиновників, яких підозрювали у причетності до організації вибуху в єврейському центрі[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Болівія депортувала міністра оборони Ірану, причетного до теракту в Буенос-Айресі. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 4 квітня 2018.
  2. Ізраїльські спецслужби ліквідували причетних до терактів в Аргентині. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 4 квітня 2018.
  3. В Аргентині прокурор звинуватив президента у перешкоджанні розслідуванню теракту. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 4 квітня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]