Тераї-Дуар
Тераї́-Дуа́р — екорегіон, де типовими біоценозами є савани та луки; цей екорегіон простягнувся через середину смуги Тераї, від штату Уттаракханд (Індія) через південний Непал до північної частини штату Західна Бенгалія (Індія).
Рівнини та водно-болотні угіддя Тераі-Дуар являють собою мозаїку з високотравних луків, саван, листопадних та вічнозелених лісів. Трав'яний покрив луків в Тераі-Дуар один з найвищих у світі, і живиться за рахунок мулу, що його наносять щорічні мусонні повені. Важливу роль в тутешніх біоценозах відіграють цукрова тростина (Saccharum spontaneum) та бенгальська цукрова тростина (Saccharum benghalensis). В даному екорегіоні існує більш-менш стала популяція Індійського носорога (Rhinoceros unicornis), а також Індійського слона, тигра, ведемедів, леопарда, та ін. Велика частина території перетворена на сільськогосподарські угіддя, зонами суворої охорони довкілля є національні парки Ройял Шитван та Ройял Бардія — саме в них популяції носорогів та тигрів досягають найвищої в Південній Азії щільності.
Цей тропічний і субтропічний біом луків, саван і чагарників простягається від західного Бутану до південного Непалу в Тераї, на захід до Банке, охоплюючи долини Данг і Деухурі вздовж річки Рапті до долини Бхабар і Дун в Індії. З обох кінців перетинає кордон з індійськими штатами Уттаракханд, Уттар-Прадеш і Біхар. Східні та центральні райони вологіші, ніж західні.[1]
У Непалі водно-болотні угіддя заповідника Коші Таппу, Бешазар Тал у буферній зоні національного парку Чітван, водосховища Джагдішпур і Годагоді Тал є Рамсарськими угіддями.[2] Заповідник дикої природи Сукла Фанта — найбільша в Непалі ділянка безперервних пасовищ.[3]
Савани і луки Терай-Дуар — це мозаїка високих прирічкових луків, саван, вічнозелених і листяних лісів, що залежить від якості ґрунту і кількості опадів, які отримує кожна ділянка. Пасовища Тераї в Непалі є одними з найвищих у світі і підтримуються за рахунок мулу, що відкладається щорічними мусонними паводками. Важливими травами є барува (Tripidium bengalense) і канська трава (Saccharum spontaneum), яка швидко відновлюється після відступу мусонних вод. У більш горбистих районах домінуючим деревом є саль (Shorea robusta), яке може виростати до 45 м (148 футів) у висоту. Пояс також містить прибережні тропічні листяні ліси, що складаються з маллотуса філіппінського (Mallotus philippensis), джамуна, бавовняного дерева, маллотуса голого (Mallotus nudiflorus) та гаруги перистої (Garuga pinnata).[1]
Екорегіон є середовищем існування величезної кількості видів ссавців і птахів.[4] Тут мешкає велика кількість зникаючих великих однорогих носорогів і бенгальських тигрів, а також азійських слонів, ведмедів-лінивців, індійських леопардів.
У непальському національному парку Чітван у 2008 році було помічено понад 400 носорогів, а 125 дорослих тигрів було зареєстровано під час дослідження, проведеного з грудня 2009 року по березень 2010 року, яке охопило територію площею 1 261 км2 (487 кв. миль).[5][6] Непальський національний парк Бардія і заповідник Сукла Фанта, а також індійські національні парки Валмікі і Дудхва є домівкою для майже 100 тигрів. Чітван разом з прилеглим національним парком Парса має велике значення, особливо для тигрів і хмарного леопарда. Пасовищні тварини луків включають п'ять видів оленів: барасінгха, самбар, читал, кабани і мунтжак, а також чотири великі пасовищні тварини: азіатський слон, носоріг, гаур і нільгай. Серед ссавців, що перебувають під загрозою зникнення, — дикий водяний буйвол і майже ендемічний заєць-русак (Caprolagus hispidus).
- ↑ а б Dinerstein, E., Loucks, C. (2001). Terai-Duar savanna and grasslands. Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- ↑ Bhandari, B.B. (2009) Wise use of Wetlands in Nepal Banko Janakari, Special Issue February 2009: 10–17 (PDF)
- ↑ Baral, H.S., Inskipp, C. (2009) The Birds of Sukla Phanta Wildlife Reserve, Nepal. Our Nature (2009) 7: 56-81
- ↑ Hoekstra J. M.; Molnar, J. L.; Jennings, M.; Revenga, C.; Spalding, M. D.; Boucher, T. M.; Robertson, J. C.; Heibel, T. J.; Ellison, K. (2010). Molnar, J. L. (ред.). The Atlas of Global Conservation: Changes, Challenges, and Opportunities to Make a Difference. University of California Press. ISBN 978-0-520-26256-0.
- ↑ Basu P. (2008). Rare One-Horned Rhino Bouncing Back in Nepal. National Geographic News article online
- ↑ WWF Nepal (2010) More tigers found in Nepal as Nepal-India trans-boundary efforts for tiger conservation intensify article online [Архівовано 2011-09-02 у Wayback Machine.]
- Савани та луки Тераі-(World Wildlife Fund)(англійською) [Архівовано 13 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |