Перейти до вмісту

Теребилов Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Теребилов.
Теребилов Володимир Іванович
Народився5 (18) березня 1916
Петроград, Російська імперія[1]
Помер3 травня 2004(2004-05-03) (88 років)
Москва, Росія
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьсуддя, політик
Alma materюридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Науковий ступінькандидат юридичних наук
Знання мовросійська
ЗакладЮридичний факультет Московського державного університетуd
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація) орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За оборону Ленінграда» Medal of Anatoly Koni

Володимир Іванович Теребилов (18 березня 1916(19160318), місто Петроград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація — 3 травня 2004, місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний діяч, юрист, міністр юстиції СРСР, голова Верховного суду СРСР. Член і заступник голови Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1971—1976 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1986 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 8—11-го скликань. Кандидат юридичних наук (1954), доцент.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині касира.

Трудову діяльність розпочав в 1931 році учнем токаря на ленінградському заводі «Красный Октябрь». У 1933—1934 роках — робітник полярної уральської експедиції.

У 1935—1939 роках — студент Ленінградського юридичного інституту.

У 1939—1940 роках — слідчий, прокурор Парголовського району Ленінградської області.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941 році — комісар робітничого загону в Ленінграді, учасник німецько-радянської війни. У 1941—1943 роках — прокурор військової прокуратури в Ленінграді. У 1943—1945 роках — начальник відділу Ленінградської обласної прокуратури.

У 1945—1948 роках — прокурор Приморського району міста Ленінграда.

У 1948—1949 роках — начальник слідчого відділу Ленінградської міської прокуратури.

У 1949—1957 роках — старший науковий співробітник, завідувач сектора науково-дослідного інституту криміналістики прокуратури СРСР у Москві. У 1953 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Розслідування розкрадань в установах банку».

У 1957—1961 роках — старший помічник генерального прокурора СРСР, заступник начальника слідчого управління прокуратури СРСР. У 1961—1962 роках — начальник відділу з нагляду за розглядом у судах кримінальних справ прокуратури СРСР, член колегії прокуратури СРСР.

У 1962—1970 роках — заступник голови Верховного суду СРСР.

1 вересня 1970 — 12 квітня 1984 року — міністр юстиції СРСР.

12 квітня 1984 — 5 червня 1989 року — голова Верховного суду СРСР.

З червня 1989 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

З 1989 року — доцент юридичного факультету Московського державного університету імені Ломоносова. Був членом Ради вітчизняних міністрів юстиції, почесним членом Московського клубу юристів.

Помер 3 травня 2004 року в місті Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Теребилов Владимир Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теребилов_Володимир_Іванович&oldid=41835557