Теренцій Максим
Теренцій Максим | |
---|---|
Terentius Maximus | |
Народився | 1 століття Мала Азія |
Помер | Приблизно між 79 і 81 р. |
Підданство | Стародавній Рим |
Національність | Римлянин |
Діяльність | самозванець |
Відомий завдяки | Псевдо-Нерон |
Теренцій Максим (лат. Terentius Maximus) — римлянин родом із Малої Азії, також відомий як Псевдо-Нерон, який в період правління Тіта підняв повстання, але воно було придушене. Він нагадував Нерона як зовні, так і в звичках, діях, також він був відомий манерою співу під акомпанемент ліри.
У 68 році, у віці 30-ти років помер римський імператор Нерон. Це була неординарна особистість, яка прославилась екстравагантними вчинками та неоправданою жорстокістю. Необдумана діяльність імператора спустошила казну та підірвала економіку держави. Як наслідок, сталось повстання в провінціях. Катастрофічним для Нерона стало повстання в Галії. Тут проти римського правителя виступили легіони під керівництвом намісника в Іспанії Гальби.[1]
Легіонери проголосили Гальба імператором, а сенат назвав його ворогом народу. На сторону Гальби почали переходити війська, які повинні були придушити повстання. Коли ж новозліпленого імператора підтримали преторіанці, то стало зрозуміло, що дні Нерона вже злічені. І тоді правитель покінчив життя самогубством 9 липня 68 року, перерізавши собі горло.[1]
Як сприйняв народ смерть Нерона – різні джерела говорять по-різному. Не можна виключати той факт, що на сході він користувався популярністю. Нерона любили в Греції та Малій Азії за великі податкові пільги. Також його вважали другом в Парфії за те, що він повернув Вірменію. Проте деякі римські історики стверджують, що новина про смерть Нерона розійшлася, як радісна звістка.
Негативне ставлення до Риму стало причиною появи самозванця. За словами римського історика Діона Кассія звали його Теренцій Максим. Був він торговцем з Малої Азії, а в 79 році заявив, що є ніким іншим, як імператором Нероном, який переховувався десь 11 років. Цікаво те, що зовні Псевдо-Нерон був дуже схожий на минулого імператора. Крім цього, він добре грав на кіфарі і співав. Також треба розуміти, що він говорив на латинській мові без акценту, а тому, швидше за все, якийсь час жив в Римі. [2]
Але всього цього мало, щоб видавати себе за колишнього імператора. Головне - манера поведінки і звички. Але і тут самозванець виявився на висоті. Існує думка, що за ним стояли певні політичні сили. Вони знайшли схожого на Нерона людину і довго з ним працювали, поки він не став повністю схожим на поваленого імператора. Цілком зрозуміло, що займалися з ним ті люди, які добре знали оригінал. [1]
Новоявлений Нерон дуже швидко обзавівся прихильниками і організував військовий похід в Месопотамію. Тобто, по суті, почалося повстання проти римського панування. Але люди не знали, що це лише самозванець, а тому щиро вважали його справжнім імператором, і його військова рать стрімко росла. [1]
У Римі як раз в цей час до влади прийшов новий імператор Тіт Флавій. Проти самозванця він послав добре озброєні легіони. А ось у Теренція Максима професійних військових було дуже мало. Його воїнство трималося лише на голому ентузіазмі людей, які погано знали тактику і стратегію. Тому військо Теренція було вщент розбито римськими легіонами в першому ж серйозному бою. [1]
Сам Псевдо-Нерон врятувався і втік до Парфії. Там його прихистив претендент на царський трон Артабан IV Парфянський. Він повірив, що до нього з'явився справжній Нерон або удав, бо був противником Тіта Флавія і недолюблював його з політичних мотивів. [1]
Самозванцю створили царські умови, мабуть, вважаючи, що з часом він зможе захопити владу в Римі. Діон Кассій вважає, що сам Артабан готував Теренція до повернення в Рим.[3] Однак за словами візантійського історика Іоанна Антіохійського, з «вічного міста» незабаром прибула людина. Він привіз з собою незаперечні факти, що вказують на те, що живе в царській розкоші звичайний пересічний самозванець, колишній торговець й авантюрист.
Артабан IV ознайомився з усією цією інформацією, і Теренцій Максим був виданий римлянам. Ті навіть не повезли його в Рим , а стратили десь в Малій Азії. Швидше за все, самозванця розіп'яли, бо в той час це був найпопулярніший вид страти в Римській імперії.
Слід сказати, що Теренцій Максим був другим Псевдо-Нероном, історія знає і інших. Один з них з'явився в Греції в 68 році. Передбачається, що він спочатку був рабом з Понту, а потім став вільновідпущеником з Італії. Подібний зовні на покійного імператора і вміючи грати на кіфарі, він подумав, що йому вдасться видати себе за Нерона. Він підкорив собі різних жебраків та солдатів-втікачів, наобіцявши їм всяких благ. Пізніше він зустрічав солдатів із східних легіонів і теж намагався їх підкорити і вбивав тих, хто не погоджувався слідувати за ним. Самозванець пограбував декількох купців і озброїв найсильніших рабів. Тим часом чутки про все ще живого Нерона поширювалися все більше і набирали нової сили, і це є однією з причин, чому вірили самозванцям. У цей час, залучивши на свою сторону деяких римських легіонерів, Псевдо-Нерон влаштувався на острові Цітні. Але незабаром з'явився проконсул Аспренат і за його наказом самозванця заарештували і вбили. Голову відрізали і відправили в Рим, щоб римські громадяни помилувалися на Псевдо-Нерона.[4] [4]
Ще один самозванець з'явився в 80-ті роки в період правління римського імператора Доміціана. З'явився він у землях Парфії, і, як стверджував давньоримський історик Светоній, який створив працю «Життя дванадцяти цезарів», багато хто йому повірив. Цього самозванця дуже швидко видали римлянам, і ті його стратили.[1]
- Майкл Грант «Нерон, владыка земного ада»
- Гай Светоний Транквилл «Жизнь двенадцати цезарей»
- Дион Кассий «История»
- Корнелий Тацит «История»
- Лион Фейхтвангер «Лже-Нерон» (1936 г.).
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- ↑ а б в г д е ж Архівована копія. Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 29 травня 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 30 травня 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 30 травня 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Носовский, Глеб; Фоменко, Анатолий (13 травня 2013). Раскол Империи: От Грозного-Нерона до Михаила Романова-Домициана. Litres. Процитовано 15 жовтня 2023.
{{cite book}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)