Терещенко Олексій Іванович
| Олексій Іванович Терещенко | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 21 березня 1923 (101 рік) м. Харків | ||||||||||
| Країна |  СРСР →  Україна | ||||||||||
| Діяльність | фізик  | ||||||||||
| Alma mater | Харківський державний університет імені О. М. Горького | ||||||||||
| Заклад | Харківський національний університет радіоелектроніки | ||||||||||
| Посада | ректор Харківського інституту гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки(1963—1965) | ||||||||||
| Вчене звання | професор | ||||||||||
| Науковий ступінь | доктор технічних наук | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Терещенко Олексій Іванович (нар. 21 березня 1923, м Харків — пом. 2008, м.Харків) — український науковець у галузі радіофізики, фахівець з фізики надвисоких частот, доктор технічних наук, професор, ректор Харківського інституту гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки (з 1963 по 1965)[1], завідувач кафедри фізики надвисоких частот (1963—1988), лицар ордену Богдана Хмельницького III ступеня (Україна), кавалер орденів Вітчизняної війни 1 та 2 ступеня, ордену «Знак Пошани», заслужений діяч науки УРСР (1982), «Відмінник освіти України» (1999).
Олексій Терещенко народився у місті Харкові 21 березня 1923 року в родині службовця[1].
Він воював у складі військ Воронезького, I Українського фронтів[2](рос.).
У 1944—1949 рр. навчався у Харківському державному університеті імені О. М. Горького на фізико-математичному факультеті. Також він працював механіком та молодшим науковим співробітником у радіофізичному відділі Фізико-технічного інституту АН УРСР.
Після закінчення університету був асистентом, старшим викладачем, деканом радіофізичного факультету (1952–1961), а згодом — проректором з наукової роботи (1961—1963). У 1953 р. ним була захищена дисертація на здобуття ступеня кандидата наук[3][4].
У період з 1963 по 1965 роки Олексій Терещенко був ректором Харківського інституту гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки[5], завідувачем кафедри фізики надвисоких частот (1963—1988)[1].
У 1967 році він захистив докторську дисертацію в Московському енергетичному інституті за сукупністю понад 100 наукових робіт. Після цього він стає професором кафедри фізики надвисоких частот Харківського інституту радіоелектроніки на якій працював до 2004 року.
У 2002 році Олексія терещенка було обрано Почесним доктором Харківського національного університету ім. В. М. Каразіна[6].
Наукові дослідження Олексія Терещенка присвячені проблемам фізики надвисоких частот. Він автор понад 400 наукових праць, а також 25 авторських свідоцтв та 3 патенти. Також ним було підготовлено 29 кандидатів наук і 2 докторів наук[7]
- орден «Богдана Хмельницького» III ст. (1999)
- заслужений діяч науки УРСР (1982)
- Орден Орден Вітчизняної війни І ступеня (1985)
- Орден Орден Вітчизняної війни II ступеня (1946)
- Орден «Знак Пошани» (1971)
- знак «Відмінник освіти України» (1999)
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
- Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1946)
- Золота медаль Академії наук прикладної радіоелектроніки (2007)
- Медаль Центру далекого космічного зв'язку
- ↑ а б в Ректори // Харківський національний університет — LXXX. — Видавничий центр Логос Україна, 2011. Архів оригіналу за 12 грудня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
- ↑ Терещенко Алексей Иванович. Кафедра фізики надвисоких частот Харківського національного університету. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 26 червня 2018. [Архівовано 2017-11-20 у Wayback Machine.]
- ↑ Терещенко А. И. Некоторые режимы работы многокамерного магнетрона с сеткой: Автореферат дис. на соискание ученой степени кандидата физико-математических наук. Российская государственная библиотека [Архівовано 26 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ [Олексій Іванович Терещенко: (До 80-річчя від дня народження та 55-річчя наукової і педагогічної діяльності): Біобібліографічний покажчик/ Упорядники: Т. С. Шуляк, І. О. Ясинська; Відповід. ред. І. О. Ясинська.- Х.: ХНУРЕ, 2005—2006.- С. 8]
- ↑ Терещенко Олексій. Радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 18 червня 2018.
- ↑ [Олексій Іванович Терещенко: (До 80-річчя від дня народження та 55-річчя наукової і педагогічної діяльності): Біобібліографічний покажчик/ Упорядники: Т. С. Шуляк, І. О. Ясинська; Відповід. ред. І. О. Ясинська. — Х.: ХНУРЕ, 2005—2006. — С. 7]
- ↑ Терещенко Олексій Іванович. Вчена рада Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
- Утворення харківського інженерно-будівельного інституту // Харківський національний університет — LXXX. — Видавничий центр Логос Україна, 2011. [Архівовано 1 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Ректори // Харківський національний університет — LXXX. — Видавничий центр Логос Україна, 2011. [Архівовано 12 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Народились 21 березня
- Народились 1923
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Відмінники освіти України
- Українські фізики
- Науковці Харківського національного університету радіоелектроніки
- Ректори Харківського національного університету радіоелектроніки
- Науковці Харківського університету
- Випускники Харківського університету
- Доктори технічних наук України
- Українські професори
- Радянські військовики Другої світової війни
- Уродженці Харкова
- Почесні доктори Харківського університету