Термецу
| Термецу | |
|---|---|
| Батько | Тевелі |
Термецу (або Тармацу, Термацу, Тормас; середньогрецькою Termadzusz, Tερματζους) — син Тевелі, онук Тархачі та правнук князя Арпада. Близько 948 року він представляв князівську династію в делегації, яка відвідала Імперію ромеїв на чолі з гаркою Булчу. Ймовірно, він спілкувався з Костянтином VII Багрянородним. Розповідь імператора Костянтина про угорців міститься у його праці Про управління імперією.[1] Ймовірно, саме тоді в Константинополі Термецу прийняв хрещення й отримав від імператора титул «друг» — третій найвищий титул, який надають іноземним князям.
За словами Дьєрдя Дьорфі, лише дві з чотирьох гілок нащадків Арпада пережили поразку при Аугсбургу 955 року неушкодженими: син Золти Такшонь та онук Таргачі Термацу. Син Юташа, Файс та онук Єлека, Леле, які були там, були ослаблені у військовій частині та були змушені відійти від влади.[2] Відповідно до Гомана і Дьорфі, ймовірно, що Коппань належав до гілки Тархачі і що його батько — Тар Зерінд — був молодшим братом Термецу.[3]
Його кочовище, яке можна ідентифікувати як Тормас, було в Бараньї та Тольні.[2] Поселення гілки Тархачі–Тевелі–Термецу — Таргос–Тевель–Тормаш та подібні топоніми — були особливо зосереджені на території пізнішого повіту Толна та сформували свого роду етнічний антецедент, коли система повіту була організована на кровних зв'язках.[4]
Зрештою, слово terem («палац») грецького походження поширилося також серед тюркських народів, де termecsü стало почесним іменем зі значенням «палацовий граф», «палатин» і таким чином стало особистим іменем. Титул termecsü опосередковано пов'язаний із титулом termecs ~ tarmacs, зафіксованим у хазар у 730 році.[5]
- ↑ Kristó Gyula (főszerk.), Engel Pál, Makk Ferenc, ред. (1994). Korai magyar történeti lexikon (9-14- század). Akadémiai Kiadó, Budapest. с. 662. ISBN 963-05-6722-9.
- ↑ а б Györffy György. 4 / Kalandozás és életforma-változás.. István király és műve. Gondolat Budapest 1983. ISBN 963-281-221-2.
- ↑ Györffy György. 9 / István trónjának biztosítása és Koppány lázadása.. István király és műve. Gondolat Budapest 1983. ISBN 963-281-221-2.
- ↑ Györffy György. 15 / A vármegye X. századi előzményei és korai szervezete.. István király és műve. Gondolat Budapest 1983. ISBN 963-281-221-2.
- ↑ Róna-Tas András. II.4. A nyelv mint forrás. A honfoglaló magyar nép. Balassi Kiadó Budapest 1997. ISBN 963-506-140-4.
