Перейти до вмісту

Тертишніков Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тертишніков Володимир Іванович
Народився22 серпня 1941(1941-08-22)
Криворіжжя[d], Міллеровський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР
Помер17 серпня 2022(2022-08-17) (80 років)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьправник, викладач університету
Alma materХарківський юридичний інститут імені Дзержинського (1967)
ЗакладНаціональний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Вчене званняпрофесор
Науковий ступінькандидат юридичних наук (1972)
Науковий керівникВасильченко Микола Михайлович
ЧленствоНаціональна академія правових наук України
Нагороди
медаль «Ветеран праці» орден «За заслуги» III ступеня
заслужений юрист РРФСР Почесна грамота Кабінету Міністрів України Премія імені Ярослава Мудрого Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти»

Володимир Іванович Тертишніков (або Тертишников; 22 серпня 1941 — 17 серпня 2022) — радянський і український вчений-правознавець, спеціаліст в галузі цивільного процесу. Кандидат юридичних наук (1972), професор (1992) та член-кореспондент Національної академії правових наук України (2002). З 1967 по 2015 рік працював у Харківському юридичному інституті, який пізніше був перейменований в Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, де обіймав посади завідувача кафедри теорії держави і права (1974—1978), декана господарсько-правового факультету (1983—2007) та професора кафедри цивільного процесу (1991—2015). У 2012 році йому було присвоєно звання заслуженого професора цього вишу. Заслужений юрист РРФСР (1990).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Володимир Тертишников народився 22 серпня 1941 року в селі Криворіжжя Міллеровського району Ростовської області РРФСР. Вищу освіту здобув у Харківському юридичному інституті, який закінчив у 1967 році. Закінчивши виш залишився працювати на кафедрі цивільного процесу, де став асистентом. З 1969 по 1972 рік навчався в аспірантурі на цій же кафедрі[1][2]. У 1972 році в рідному виші під науковим керівництвом завідувача кафедри — доцента Миколи Васильченка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Процесуальні засоби зміцнення радянської сім'ї у провадженнях про розірвання шлюбу» (рос. «Процессуальные средства укрепления советской семьи в производствах о расторжении брака»). Його офіційними опонентами при захисті цієї роботи стали професор Павло Заворотько і доцент Іван Середа[3]. Ступінь кандидата юридичних наук була присвоєна йому в тому ж році[4]. Через рік обійняв посаду доцента[5].

У 1974 році деякий час працював заступником декана нещодавно створеного факультету № 1 (слідчо-прокурорського) професора Рафаїла Павловського[5][6]. Однак того ж року Тертишников був призначений завідувачем кафедри теорії держави і права. Цю посаду обіймав до 1978 року, коли повернувся на кафедру цивільного процесу, де знову став доцентом. Тоді ж він став заступником декана факультету № 2 (господарсько-правового) Володимира Тихого[7][5]. У 1983 році Володимир Іванович сам очолив цей факультет. При цьому продовжував працювати на кафедрі цивільного процесу, де в 1991 році був підвищений на посаді до професора. У 2002 році був обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України (з 2010 року — Національної)[2].

Під час своєї науково-педагогічної кар'єри Володимир Тертишніков став науковим керівником у трьох кандидатів юридичних наук[4][5] — Г. А. Світличної (1997)[8], О. В. Рожнова (2000)[9] і О. В. Шутенко (2003)[10]. У коло наукових інтересів професора Тертишникова входили наступні проблеми цивільного процесу: принципи, структура цивільного судочинства, форми перегляду судових рішень і захисту порушених цивільних прав, а також проблеми пов'язані з виконавчим провадженням. Він брав активну участь у законотворчій діяльності, був членом робочих груп, які розробляли проєкти законів України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження» та «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів»[4][5].

Продовжував працювати деканом факультету до 2007 року[7], а професором кафедри цивільного процесу — до 2015 року. Колеги характеризували його як «оптиміста з чуйним серцем», який володів такими якостями як «доброзичливість, інтелігентність, порядність, щирість поглядів, щире ставлення до людей і відповідальність». Помер у ніч на 17 серпня 2022 року[11][12].

Науковий доробок

[ред. | ред. код]

Володимир Іванович став автором і співавтором більш ніж 130 опублікованих наукових праць. Основними з яких вважаються[5]:

  • Защита семейных правоотношений в гражданском судопроизводстве (1976);
  • Принципы гражданского-процессуального права (1991);
  • Защита гражданских прав в суде (1998);
  • Формы защиты и осуществления субъективных прав (1999, соавтор);
  • Проблемы науки гражданского процессуального права (2002, соавтор);
  • Гражданский процесс: курс лекций (1993, 2001, 2003—2008, 2012);
  • Основы гражданского судопроизводства: учебно-практическое пособие (2011);
  • Гражданский процесс Украины: Научно практическое пособие (2012, 2013);
  • Комментарий Гражданского-процессуального кодекса Украины (1997, 1999, 2001—2010);
  • Комментарий к Закону Украины «Об исполнительном производстве» (2001, 2002, 2003, 2005).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Володимир Іванович був удостоєний наступних нагород і почесних звань:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Тацій, 2014, с. 160—161.
  2. ↑ а б Горбатенко, 2004, с. 51.
  3. ↑ Панов, 2006, с. 127.
  4. ↑ а б в г д е ж и к Комаров, 2011, с. 64.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Тацій, 2014, с. 161.
  6. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 138.
  7. ↑ а б Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 179.
  8. ↑ Панов, 2006, с. 131.
  9. ↑ Панов, 2006, с. 133.
  10. ↑ Панов, 2006, с. 134.
  11. ↑ Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого зазнав ще однієї тяжкої і непоправної втрати. З глибоким сумом повідомляємо, що у ніч з 16 на 17 серпня 2022 року перестало битися серце Заслуженого професора нашого Університету, члена-кореспондента Національної академії правових наук України Володимира Івановича Тертишнікова. https://nlu.edu.ua/ (укр.). Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. 25 серпня 2022. Архів оригіналу за 27 серпня 2022. Процитовано 27 серпня 2022.
  12. ↑ 17 серпня 2022 року на 81-му році пішов з життя Тертишніков Володимир Іванович. http://www.aprnu.kharkiv.org/ (укр.). Національна академія правових наук України. 20 серпня 2022. Архів оригіналу за 27 серпня 2022. Процитовано 27 серпня 2022.
  13. ↑ Указ Президента Украины (укр.). Офіційне інтернет-представництво Перезедента України № 1456/2004. 13 вересня 2004. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 11 січня 2020.
  14. ↑ Святкуємо день Університету // Vivat lex! : газета Национального юридичного університету імені Ярослава Мудрого. — 2012. — № 19 (265). — Число 3 (грудня). — С. 1.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Горбатенко В. П. Тертишников Володимир Іванович // Юридична енциклопедія / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. — Київ : «Юридична думка», 2004. — Т. 6. — С. 51. — 768 с.
  • Тертишников Володимир Іванович // Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого / редкол.: В. Я. Тацій (голова) та ін.. — Харків : Право, 2014. — С. 160—161. — 192 с.
  • Тертишніков Володимир Іванович // Facta Loquuntur. Факти говорять (самі про себе): до 45-річчя кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридическа академія України імені Ярослава Мудрого» / ред. кол.: В. В. Комаров (голова), В. І. Тертишніков, Л. Я. Носко та ін.; упорядкув. В. В. Комарова. — Харків : Право, 2011. — С. 26. — 64 с.
  • Підготовка і атестація науково-педагогічних кадрів у Національній юридичній академії України імені / Панов М. І.[ru] (кер. авт. кол). — Харків : Право, 2006. — 576 с.
  • Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2014. — 616 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тертишніков_Володимир_Іванович&oldid=44270501