Тертка
| Тертка | |
 | |
 Тертка у Вікісховищі |
Те́ртка[1][2], або терту́шка[3][4] — кухонний пристрій у вигляді металевої пластини з густо пробитими дрібними отворами з гострими краями, об які труть що-небудь.
Також тертки виготовляють з металу, пластмаси чи дерева, до яких кріплять ножі з металу різноманітного профілю для подрібнення чи фігурного нарізання овочів, фруктів або інших харчових продуктів.
В українській кухні тертки широко використовуються для приготування страв з картоплі (деруни), капусти (квашена капуста), столового буряку та хрону.
Крім ручних терток, тертки можуть як насадки входити до складу кухонних комбайнів, ручних блендерів, овочерізок.
Іменник тертка був утворений від дієслова терти, коли мова йшла про процес подрібнення чогось на невеликі шматочки за допомогою спеціальних пристосувань. Сьогодні існує багато різновидів терток, але це не призвело до заміни даного поняття.[5][A]
- Тертка — це також пристрій для обмолочування (тобто вилущування насіння) льону, конюшини тощо.
- Ще одне значення, тертка — це мулярський інструмент у вигляді дощечки з ручкою, який використовують для розгладження тинькування.
- ↑ Тертка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Тертка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Тертушка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Тертушка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Науменко, Л. М. Лексико-тематична група назв посуду для проціджування та протирання як предмет дослідження історичного мовознавства. — 2019. Архівовано з джерела 16 серпня 2021. Процитовано 2021-08-16.
- ↑ ...варіант терка був використаний І. Котляревським у «Енеїді» як варіант до тертушка [13, IV, с. 258]. Він є синонімом до тертушка: Ум. Тертечка. Вже на початок ХХ ст. маємо декілька паралельних форм тертка - тертушка - тертечка - терка. Всі вони утворені суфіксальним способом (суфікс - к є найбільш уживаним та суфікс - ечк). Сучасна українська мова зберегла іменник тертушка: Вона знайшла ріпу, натерла на тертушку [тертушці], обліпила Христі червоні пальці (Мирний, III, 1954, 77); Тато приносить йоржів та окунів, чистить сам на тертушці, а мати доводить усе до пуття (Гуц., З горіха.., 1967, 151) [14, Х, с. 100;2, с. 1446], який є синонімом до тертка. Обидва слова утворені суфіксальним способом. Від тертка існує похідне утворення - прикметник тертковий [14, Х, с. 1446]. Сучасні українські куховарські та кондитерські книги послуговуються лексемою тертка та похідними від нього, про що свідчать наступні записи: Докласти почищену й потерту на тертці моркву [17, с. 26]; Тертка для натирання тіста і яблук [19, с.9] Можемо припуститися думки, що іменник тертка був утворений від дієслова терти, коли мова йшла про процес подрібнення чогось на невеликі шматочки за допомогою спеціальних пристосувань. Оскільки побутові умови українців складалися таким чином, що їжа у процесі приготування та споживання подрібнювалася в основному за допомогою ножів та у ступі, макітрі, то й не існувало у мові до ХУІ ст. лексичних одиниць такого типу. Цей номен називає (описує) процес подрібнення харчових продуктів за допомогою спеціальних пристроїв, які у час їх появи були досить примітивними; сьогодні існує багато різновидів терток (тертушок), але це не призвело до заміни даного поняття. Воно зберегло лексичне значення, граматичну форму. Скупий ілюстративний матеріал до слова тертка може свідчити про малу популярність цього виду кухонного начиння. Не прослідкували цю лексему і діалектологічні словники М.Й Онишкевича, І.В. Сабадоша та В.А. Чабаненка.