Тетильківці (Кременецький район)
село Тетильківці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Кременецький район |
Тер. громада | Шумська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA61020150390058496 |
Облікова картка | Тетильківці |
Основні дані | |
Засноване | 1326 |
Населення | 636 |
Територія | 2.400 км² |
Густота населення | 265 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47150 |
Телефонний код | +380 3558 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°2′53″ пн. ш. 25°52′19″ сх. д. / 50.04806° пн. ш. 25.87194° сх. д. |
Водойми | Вілія |
Відстань до районного центру |
15 км |
Найближча залізнична станція | Кременець |
Відстань до залізничної станції |
17 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 47100, Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Шумськ, вул Українська, 59 |
Карта | |
Мапа | |
|
Тети́льківці (пол. Tetylkowce) — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Вілія, на північному сході району. До 2020 підпорядковане Вілійській сільській раді.
Населення — 636 осіб.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки підкарпатської культури шнурової кераміки.
Перша писемна згадка — 1326 року як Вілія Верхня.
25 серпня 1698 року король Речі Посполитої Август ІІ дарує село Тетликівці (в орігіналіTetlykowce)Кам'янецького повіту, Волинського воєводства з усіма жителями, лісами, млинами, доходами і т.ін. волинському каштелянові Францишку Ледуховському та його дружині, Гелені Семашковні[1].
У часи російської імперії належало до Крем'янецької волості Крем'янецького повіту Волинської губернії.
У старих документах згадано про Тетильківці як новоселицький маєток, який граничив до селища «Верхньої Вилії». Наприкінці 19ст. було там 93 доми і 823 жителів, дерев'яна церква (1775 р.), в бібліотеці було багато стародруків і кілька рукописних книжок з 17 ст. («Рукописний Ермолїгон»). За селом — урочище «Татарські гребельки».
Колись село належало до Джевицьких пізніше — до Масловських. В 19 ст. знайдено там монетний скарб. За переписом 1911 р. до поміщика М. В. Маслова в селі Тетильківці належало 503 десятини.
Діяли «Просвіта» та інші товариства.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Шумської міської громади.[2]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району.[3]
Є церква св. Василія (1938, мурована).
Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.
- Нагорний Ростислав Васильович (нар. 1948) — український педагог, директор Надвірнянського коледжу Національного транспортного університету.
- Річинський Арсен Васильович (1892—1956) — український громадський, політичний і церковний діяч, композитор, фотограф, краєзнавець, основоположник української етнології релігії, лікар.
- Гурт Los Colorados часто після своїх виступів кидає гасло «Вимагаємо, щоб у село Тетильківці провели газ». Подібне гасло потрапило в програму гурту не випадково — вокаліст гурту — Руслан Приступа, мешкає у сусідньому селі.[4]
- ↑ Barącz S. (1879). Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu (пол) . Lwów: (Lwów : "Gaz. narod." J. Dobrzańskiego i K. Gromana). с. 87—88.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Los Colorados: "Який же агро-рок без алко?". ІнфоПорн. 2 червня 2009. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 4 травня 2012.
- М. Бесараб, В. Уніят. Тетильківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 441.
- Tetylkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 657. (пол.). — S. 657. (пол.)
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |