Перейти до вмісту

Тимофєєв Валерій Якович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тимофєєв Валерій Якович
Народився29 квітня 1952(1952-04-29) (72 роки)
село Муравлівка Ізмаїльського району Одеської області
ГромадянствоУкраїна
Діяльністьпедагог, видавець, громадський діяч
Alma mater

Одеський сільськогосподарський інститут

Одеський державний університет ім. І.І.Мечнікова

Тимофєєв Валерій Якович — український освітянин, педагог, видавець, громадський діяч[1].

Діяльність

[ред. | ред. код]

Професійна

[ред. | ред. код]

Офіцер ЗСУ. Після служби працював у Буджаку учителем, директором школи, головою сільської ради та сільським головою, в апаратах районної державної адміністрації та районної ради на посадах начальника організаційного відділу, керівника апарату, головою районної організації ветеранів України (РОВУ). Засновник та перший директор відомої в Україні авторської школи Адамівська школа козацько-лицарського виховання (Адамівська Січ) на півдні Одещини. Вважається (на основі аналізу наукових, періодичних видань та Інтернет-ресурсів з педагогіки, соціальної педагогіки), що впровадження в практику роботи педагогічних колективів запропонованої моделі школи Джури.[2] – як основного інституту соціального виховання дитини (та дитячої козацької організації в ній у формі рою, чоти, куреня і учнівського самоврядування у формі Січі) – може задовольнити потребу держави у вихованні активних національно свідомих громадян, а форми і методи роботи є цікавими для школярів та корисними для їх всебічного розвитку.[3]

Кращий освітянин України - 2002, 2016, 2018 років (Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик «Освіта» (Київ).[4]

Громадська

[ред. | ред. код]

Засновник, редактор і видавець Часопису козаків Буджаку, який друкується із 1991 року під назвами: «Козацький вісник», «Джура» («Козак»), «Річ про Адамівську Січ», «Річ про Січ», «Козак Задністров'я», «Річ про Буджацьку Січ»; всього вийшло більше 700 номерів. Очільник організації Сучасне Буджацьке козацтво (Задністрова Січ) та Видавництво «БЗС» (Буджацька Задністрова Січ), що мало назви «Петрекс»,«СПД СП»,«Отаман»,«Гетьман» та з 1993 року друкує серії книг з історії, історіографії сучасного українського козацтва і козацької педагогіки та реалізації ідей козаччини в практику діяльності козацьких організацій, громад і навчальних закладів: «Сучасне українське козацтво. Документи і матеріали», «Виховання козака-лицаря», «Історія, теорія та практика сучасного козацького руху», «Нотатки козака (Спомини Самовидців - учасників козацького руху)», «Архіви козаччини», «Лицарі України», «Козацький звичай» та ін.; всього вийшло більше 200 книг.

Співзасновник Козацької бібліотеки[5] та однієї з перших сучасних козацьких організацій на теренах України (Адамівський Осередок Козацтва), член Ради засновників Українського козацтва.

Один із розробників[6] Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл — Джура» та співзасновник сучасного козацтва Буджаку (Задністрової Січі[7] - Задністрового козацтва[8]). Отаман-координатор асоціації козацьких товариств Буджацьке козацтво (Задністрова Січ) - межиріччя Дунай-Дністро.

Член Координаційної ради з питань розвитку козацтва в Україні (Міністерство оборони України)[9], член Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України,[10] член Науково-методичної ради Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України Національної академії наук України.[11]

Член оргкомітетів і учасник Всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференцій з питань сучасної козацької педагогіки.

Член Ради козацьких отаманів України (РКОУ, Київ), Ради старійшин організацій українського козацтва (РСОУК, Київ)[12].

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Теоретик української козацької педагогіки. Автор 40 монографій та понад 200 наукових і науково-популярних статей з проблем сучасного українського козацтва.[13]

Національна академія наук України та Національна бібліотека України ім. В.Вернадського рекомендують збірки документів і матеріалів з історії сучасного українського козацтва (упорядником яких є Тимофєєв В. Я.);— «Архіви козаччини Задністров'я» (20 тт), «Архіви козаччини Буджаку» (5 тт), «Архіви козаччини Одещини» (7 тт), «Лицарі України. Енциклопедія сучасного козацького руху» (45 тт);— як джерело з історії Південної та Східної України 1991—2021 рр.[14]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Тимофєєв Валерій Якович. irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 30 листопада 2019.
  2. ↑ http://liber.onu.edu.ua/lytsar2020.pdf Тимофєєв В. Джура. Виховання козака-лицаря.
  3. ↑ Мальцева О.І. Дитячі козацькі організації як інститут соціального виховання дитини в умовах гібридної війни.
  4. ↑ Щотижневик "Освіта". Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 25 червня 2018. [Архівовано 2016-09-22 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Козацька бібліотека. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018. [Архівовано 2018-07-29 у Wayback Machine.]
  6. ↑ 02-Гра-Джура-2013.pdf. Google Docs. Процитовано 30 листопада 2019.
  7. ↑ Задністрова Січ. Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 16 червня 2018.
  8. ↑ Ювіляри України - Задністрове козацтво. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
  9. ↑ Міноборони України. Координаційна рада (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21.10.2018. Процитовано 20.10.2018.
  10. ↑ Міносвіти і науки України. Громадська рада. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018. [Архівовано 2018-06-25 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Науково-методична рада НДІК ІІУ НАНУ. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018. [Архівовано 2018-06-25 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Реєстр РСОУК. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018. [Архівовано 2018-07-29 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. 194.44.11.130. Процитовано 30 листопада 2019.
  14. ↑ Схід_і_південь_України.pdf Схід і Південь України: час, простір, соціум. Т.2, с.198-199

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Серія «Нотатки козака (Спомини Самовидців - учасників козацького руху)»:

  1. Частина 1. Документи і матеріали. Учень. Одеса: ОСГІ (БЗС), 1981, - 180 с.[6]
  2. Частина 2. Документи і матеріали. Учитель. Білгород-Дністровський: СП Петрекс (БЗС), 1984. - 242 с.[7]
  3. Частина 3. Документи і матеріали. Директор. Білгород-Дністровський: Отаман (БЗС), 1990. - 228 с.[8]
  4. Частина 4. Документи і матеріали. Отаман. Білгород-Дністровський: БЗС, 2020, - 277 с.[9] - 268 с.[10]
  5. Частина 5. Документи і матеріали. Старійшина. Білгород-Дністровський: БЗС, 2021,1, - 316 с.[11].

Серія «Суб'єктивні нотатки козака (Спомини Самовидців - учасників козацького руху)»:

  1. Адамівський Осередок Козацтва. Останнє десятиріччя XX ст. — перше десятиріччя XXI ст. Документи і матеріали. Білгород-Дністровський: СП Петрекс (БЗС), 2003, — 324 с.[12]
  2. Задністрова Січ. Початок III тисячоліття. Документи і матеріали. Білгород-Дністровський: Отаман (БЗС), 2010, - 464 с.[13]
  3. Буджацьке козацтво. III тисячоліття. Документи і матеріали. Білгород-Дністровський: Гетьман (БЗС), 2013, - 372 с.[14]
  4. Українське Буджацьке козацтво. III тисячоліття. Документи і матеріали. Білгород-Дністровський: Гетьман (БЗС), 2018, - 424с. [15]
  5. Українське козацтво Буджаку. III тисячоліття. Документи і матеріали. Білгород-Дністровський: Гетьман (БЗС), 1-2020, - 380 с.[16]; 2-2020, - 460 с.[17]; 3-2023, - 248 c.[18].

Серія «Мемуарний щоденник (Спомини Самовидців - учасників козацького руху)»:

  1. МЕМЩОД-1. БДН: БЗС, 2021, - 304 с.[19].
  2. МЕМЩОД-2. БДН: БЗС, 2022, - 316 с.[20].
  3. МЕМЩОД-3. БДН: БЗС, 2023, - 248 с.[21].
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тимофєєв_Валерій_Якович&oldid=43969446