Перейти до вмісту

Тимошенко Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Андрій Тимошенко
Особисті дані
Повне ім'я Андрій Іванович Тимошенко
Народження 15 серпня 1969(1969-08-15)
  Ростов-на-Дону, СРСР
Смерть 10 вересня 2010(2010-09-10) (41 рік)
  Ростов-на-Дону, Росія
Зріст 178 см
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція півзахисник, нападник
Професіональні клуби*
1985—1986 СРСР «Ростсільмаш» 9 (0)
1986—1988 СРСР «Динамо» (Москва) 34 (1)
1989 СРСР «Динамо» (Мінськ) 15 (2)
1990 СРСР «Спартак» (Москва) 4 (0)
1990—1991 Швейцарія «Малле» ? (1)
1991 СРСР «Динамо» (Москва) 4 (0)
1992 Росія «Ростсільмаш» 9 (2)
1995 Росія «Ростсільмаш» 6 (0)
1995—1996 Росія «Волгодонськ» 40 (13)
1997—1998 Росія «Волгар-Газпром» 57 (8)
Національна збірна
  СРСР СРСР (U-16) ? (?)
  СРСР СРСР (U-18) ? (?)
1989 СРСР СРСР (U-20) 4 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Андрій Іванович Тимошенко (рос. Андрей Иванович Тимошенко, 15 серпня 1969, Ростов-на-Дону — 10 вересня 2010, Ростов-на-Дону) — радянський і російський футболіст, півзахисник і нападник. Майстер спорту СРСР[1]. Після завершення кар'єри гравця працював суддею.

Біографія

[ред. | ред. код]

Андрій Тимошенко народився в родині футболіста і футбольного арбітра Івана Тимошенка[2]. Він почав свою кар'єру в клубі «Ростсільмаш» в 1985 році і провів за клуб 9 ігор. У наступному році Андрій перейшов у московське «Динамо». Там футболіст відіграв 3 сезони, провівши за клуб 51 матч і забив 1 гол. Він брав участь у складі команди в розіграші Кубка УЄФА, де зіграв 3 рази.

У 1989 році Тимошенко перейшов в мінське «Динамо», де провів 1 сезон, дійшовши разом з командою до фіналу Кубка федерації футболу СРСР. На наступний рік він перейшов у московський «Спартак», але не зміг закріпитися в складі, провівши за «основу» лише 4 гри. У сезоні 1990/91 Тимошенко грав за швейцарський клуб «Малле», після чого повернувся в московське «Динамо», але закріпитися в основному складі не зумів.

У 1992 році Тимошенко повернувся у «Ростсільмаш», за який провів 9 ігор і забив 2 голи.

У 1993 році тимчасово припинив виступи у великому футболі, зайнявся бізнесом. Влітку того ж року став учасником кримінальної хроніки — у вуличній бійці отримав поранення в груди[3].

У 1995 році він втретє повернувся в «Ростсільмаш», звідки перейшов в «Волгодонськ». Там форвард провів 2 сезони.

У січні 1997 року Тимошенко пройшов перегляд у клубі «Динамо-Газовик»[4][5], але клуб не зміг надати гравцеві потрібних умов[6]. Після чого, гравець перейшов в «Волгар-Газпром», за який зіграв 60 матчів і забив 8 голів.

У січні 1999 року Тимошенко покинув «Волгарь-Газпром»[7]. Він шукав собі команду[8], але не знайшов і вирішив завершити кар'єру.

По завершенні кар'єри Тимошенко судив матчі першості Ростовської області. У 2000 році захотів стати професійним футбольним арбітром[9]. Він обслуговував матчі дублюючих складів[10][11]. У 2006 році був призначений судити матч 1/128 Кубка Росії, але був відсторонений інспектором зустрічі через те, що був п'яний. Пізніше суддя пояснив, що його вкусила собака, і він був змушений приймати перед грою різні ліки, що викликали стан, сприйнятий за сп'яніння[12].

Після відходу з суддівського корпусу очолював команду ветеранів «Ростсільмашу»/«Ростова»[13].

Помер у ніч на 10 вересня 2010 року.[1].

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Тимошенко виступав за юнацькі збірні СРСР. У 1986 році став чемпіоном Європи у віковій групі до 16 років, а через два роки повторив цей успіх з командою до 18 років.

З командою до 20 років став чвертьфіналістом молодіжного чемпіонату світу 1989 року у Саудівській Аравії, зігравши на турнірі у всіх чотирьох матчах і забивши 1 гол. Всього за різні юнацькі збірні Радянського Союзу Тимошенко провів 43 матчі й забив 14 голів[13].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Умер Андрей Тимошенко. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2010. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Дети и отцы. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  3. ↑ Серов Е. Скорое выздоровление // Спорт-экспресс. — 1993. — № 168 (29 июля). — с. 2.
  4. ↑ «Дин-газ» тренируется и решает финансовые проблемы. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  5. ↑ «Динамо-газовик»: в новый сезон — без старых долгов. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  6. ↑ Тимошенко опять свободен. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  7. ↑ Тимошенко завершил карьеру. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  8. ↑ Тимошенко расстался с «Волгарем», но не с футболом. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  9. ↑ По отцовским стопам. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 24 лютого 2020.
  10. ↑ Ростсельмаш — Шинник — 1:0 (0:0). Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  11. ↑ Калиниченко стал для Ростова роковой фигурой. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  12. ↑ Судья с «запахом алкоголя». Архів оригіналу за 18 вересня 2010. Процитовано 10 вересня 2010. [Архівовано 2010-09-18 у Wayback Machine.]
  13. ↑ а б Умер экс-футболист московского «Динамо» Андрей Тимошенко. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тимошенко_Андрій_Іванович&oldid=43896377