Перейти до вмісту

Тимошенко Кирило Владленович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тимошенко.
Тимошенко Кирило Владленович
Тимошенко Кирило Владленович
Тимошенко Кирило Владленович
Заступник Керівника Офісу Президента України
21 травня 2019 — 23 січня 2023
ПрезидентВолодимир Зеленський
Народився20 квітня 1989(1989-04-20) (35 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Відомий якполітик
КраїнаУкраїна
Alma materДніпровський національний університет імені Олеся Гончара
У шлюбі зАльона Тимошенко
 Медіафайли у Вікісховищі

Кири́ло Владле́нович Тимоше́нко (нар. 20 квітня 1989, Дніпропетровськ) — український державний чиновник, колишній Заступник керівника Офісу Президента України[1][2]. Координатор урядової програми «Велике будівництво», засновник агенції «Goodmedia».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 20 квітня 1989 року у Дніпропетровську. Закінчив Дніпровський університет ім. Гончара, де отримав диплом за спеціальністю «Правознавство»[3].

Трудову діяльність розпочав у 2005 році, коли йому було 17 років, почавши працювати у телекомпанії «Приват ТБ Дніпро» («9 канал»), де був спортивним журналістом[4]. Паралельно працював власкором програми «Гол!» на «Новому каналі». У 2007 році «Новий канал» запропонував Тимошенку роботу у Києві, і він переїхав із Дніпра до столиці. Працював на телеканалі «Інтер», у компанії FILM.ua і на каналі «Україна»[5].

З 2011 року працював продюсером продакшн-студій «07 Продакшн» та ТОВ «Мамас фільм продакшн»[4].

У 2014 році заснував рекламну компанію Goodmedia, яка спеціалізується на PR-послугах та передвиборчих кампаніях[3][6].

У 2015 році соціальний ролик «Goodmedia» на підтримку сімей загиблих українських воїнів отримав премію Omni Awards (США). Продюсером ролика був Кирило Тимошенко. Це вперше в історії існування премії її отримав ролик, вироблений в Україні[7].

Політика

[ред. | ред. код]

На парламентських виборах 2014 року компанія Тимошенка працювала з кандидатами у нардепи: Борисом Філатовим, Віталієм Купрієм та Андрієм Денисенком. Усі троє пізніше стали членами партії «УКРОП»[5]. 2015 року Тимошенко був медійником партії «УКРОП», від якої балотувався у Київську міську раду[8]. На громадських засадах був помічником народного депутата України VIII скликання Андрія Денисенка[9].

Під час президентської кампанії 2019 року працював у штабі кандидата на пост Президента України Зеленського, відповідав за медіа та креатив виборчої кампанії. Автор відеоролика Володимира Зеленського з викликом Петра Порошенка на дебати[10]. Входив до оргкомітету інавгурації Зеленського[3].

21 травня 2019 року, після перемоги на виборах, Зеленський призначив Тимошенка заступником голови Адміністрації Президента[3]. Улітку 2019 року АП було перейменовано на Офіс Президента України. 25 червня 2019 року Кирило став Заступником Керівника Офісу Президента України[11]. В ОП спершу відповідав за питання інформаційної політики, а також курував протокол Глави держави та сферу ІТ[12], через що піддавався регулярній критиці колег в постійному спізнені з реагуванням на резонансні події або позбавлені конкретності інформації, як приклад, зі скандалами з «плівками Лероса» чи з роботою ресторану Миколи Тищенка у період локдауну тощо[13]. З 2020 року Тимошенко відповідав в Офісі Президента України за регіональну політику[14].

14 грудня 2021

У червні 2020 року очолив координаційну раду з реалізації президентської програми «Велике будівництво», спрямовану на оновлення доріг та соціальної інфраструктури в Україні[15]. Цей проєкт повинен був стати іміджевим для глави держави, однак на практиці швидко обріс корупційними скандалами та відкриттям низки кримінальних проваджень[16][17][18]. У березні 2021 року став виконавчим секретарем президії Конгресу місцевих та регіональних влад, створеного при Президентові України[19].

Вторгнення Росії в Україну

[ред. | ред. код]

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Тимошенко в Офісі Президента України відповідав за відновлення житла та інфраструктурних об'єктів України[20] на звільнених територіях[21][22], а також відповідав за регіональну політику[23], логістичні та енергетичні питання[24][25][26][27]. У листопаді 2022 року, після масованих ракетних ударів по критично важливих об'єктах, зокрема енергетичних, Тимошенко заявив про розгортання «Пунктів незламності» по всій Україні[28].

23 січня 2023 року Тимошенко був звільнений з посади Заступника Керівника Офісу Президента України[29][30][31].

Скандали

[ред. | ред. код]

В серпні 2019 року низка українських ЗМІ опублікували заяву на звільнення, начебто написану керівником ОПУ Андреєм Богданом. Заява виявилось фейком, а недостовірну інформацію передав журналістам Кирило Тимошенко[32].

Тимошенко та Зеленський, 4 квітня 2022

23 квітня 2020 року до України прибув транспортний літак Ан-225 «Мрія» з 103 тоннами медичного вантажу для боротьби з коронавірусом. Літак зустрічали керівництво країни на чолі з Зеленським, а зустріч готував Тимошенко. В пресслужбі Президента весь вантаж назвали гуманітарним. Але пізніше виявилось, що більшість товарів було закуплено за кошти комерційних структур та вони передбачалися для перепродажу в мережі Епіцентр К, яка під час карантину фактично не припиняла торгівлю. Згодом Тимошенко намагався виправдатись, що зустрічали не вантаж, а власне літак, а з метою здешевлення транспортування вантажів, залучили «бізнес-учасників»[33][34].

1 червня 2020 року Тимошенко в інтерв'ю проросійському виданню «Вести» озвучив проєкт з відбору 20-25 журналістів для висвітлення роботи Зеленського, а решті в акредитації відмовити. Того ж дня цю ідею було розкритиковано медіаекспертами, які назвали це відбором найбільш лояльних до чинної влади журналістів[35].

У вересні 2022 року позаштатний агент НАБУ Євген Шевченко оприлюднив дані про розкрадання гуманітарної допомоги, яка надходила до Запоріжжя та області й далі продавалася в мережах «АТБ» та «Сільпо». Причетними він назвав осіб з ОПУ, запорізької міськради та Запорізької ОВА, серед яких був і Тимошенко, а сума розкрадання склала 322 млн грн. Тимошенко заперечив свою причетність до цієї справи[36].

У жовтні 2022 року Тимошенко потрапив у скандал через те, що він користувався позашляховиком Chevrolet Tahoe, який компанія General Motors передала Україні для вивезення громадян із зони бойових дій і гуманітарних місій. Тимошенко заявив, що використовував його для службових цілей, але після того, як інформація стала публічною, заявив, що передав авто до прифронтового регіону[37]. 15 лютого 2024 року НАБУ повідомило, що Тимошенко використовував авто законно[38], поки службове авто Тимошенка було в ремонті. Далі влада заявила, що авто передали Херсонській обласній військовій адміністрації[39].

У грудні 2022 року декілька разів був помічений за кермом чужого автомобіля Porsche Taycan 2021 року, вартістю $100 тис., після цього НАЗК почало перевірку[40].

Восени 2022-го року журналісти помітили, що у робочих поїздках по областях разом із Тимошенком постійно перебуває знімальна група парламентського телеканалу «Рада», а цілодобове висвітлення діяльності Кирила цим мовником часто нагадувало піар за державні гроші. Кульмінацією їх співпраці стало на початку січня 2022 року підсумкове інтерв'ю, що вийшло на «Раді» вході телемарафону «Єдині новини», де Тимошенка представили як «Обличчя року»[41][42].

27 червня 2024 року у Тимошенка провели обшуки в рамках справи про злив інформації в НАБУ[43].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Статки

[ред. | ред. код]

З липня 2020 року Кирило Тимошенко орендує за 230 тис. гривень двоповерховий особняк проєкту «Зальцбург» котеджному містечку «Золоті ворота» (Козин)[48]. 2 січня 2021 року придбав для дружини заміський маєток в елітному котеджному містечку «Альпійка» поблизу села Підгірці неподалік від Києва за близько 10 млн грн[49]. Згідно даних декларації за 2020 рік, подружжя також володіє BMW X5 2019 року, Porsche Macan 2017 року та Volkswagen Caravelle 2014 року[50].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Керівництво Офісу
  2. ↑ В Україні наступного року планують реконструювати 48 обласних лікарень. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
  3. ↑ а б в г Тимошенко Кирилл. LIGA (рос.). Архів оригіналу за 2 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  4. ↑ а б Заступник Керівника Офісу Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (укр.). Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 5 квітня 2021.
  5. ↑ а б Жартовська, Марія (26 квітня 2019). Команда преЗЕдента. Кирило Тимошенко зробив промо кампанії Зеленського та встиг попрацювати з Порошенком. Як він потрапив у штаб і до чого тут Коломойський?. babel.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  6. ↑ Чернічко, Антон (16 вересня 2014). Реклама войны: зачем нужны ролики в поддержку армии. INSIDER (рос.). Архів оригіналу за 22 вересня 2014. Процитовано 5 квітня 2021. [Архівовано 2014-09-22 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Ролик Good Media Production на підтримку сімей загиблих українських солдатів отримав нагороди Omni Awards. detector.media (укр.). 29 січня 2015. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  8. ↑ Тимошенко Кирилл Владленович. LB.ua (рос.). Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  9. ↑ Тимошенко Кирило Владленович [Архівовано 29 травня 2019 у Wayback Machine.] Чесно
  10. ↑ Заступник глави АП Тимошенко повідомив, що передав в управління свою компанію Goodmedia. detector.media (укр.). 28 травня 2019. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  11. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №448/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  12. ↑ Ляшенко, Роман (30 липня 2019). Замглавы Офиса президента Тимошенко: Люди на неподконтрольном Украине Донбассе должны увидеть, что страна меняется. И это может ускорить процесс реинтеграции. Интерфакс-Украина (рос.). Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  13. ↑ Тимошенко Кирило (досьє) (укр.). Інформаційне агентство «Парламент». 20 січня 2021. Процитовано 24 січня 2023.
  14. ↑ Тимошенко тепер курує “регіоналку” в ОПУ замість Трофімова. Українська правда (укр.). 4 листопада 2020. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  15. ↑ Мартинюк, Вікторія (23 червня 2020). Зеленський створив координаційну раду для «Великого будівництва», яка буде «запрошувати і слухати». Її очолив Кирило Тимошенко. babel.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  16. ↑ Кисень закатали в асфальт. Куди пішли гроші з коронавірусного фонду (укр.). BBC News | Україна. 9 жовтня 2020. Процитовано 24 січня 2023.
  17. ↑ Скільки відсотків «Великого крадівництва» у «Великому будівництві»? (укр.). Наші гроші з Денисом Бігусом. 30 серпня 2021. Процитовано 24 січня 2023.
  18. ↑ Мільярди, закатані в дороги. Дівчина керівника Дніпропетровщини відреагувала на розслідування (укр.). Главком. 15 листопада 2022. Процитовано 24 січня 2023.
  19. ↑ Обговорили механізм підтримки бізнесу в умовах запровадження додаткових карантинних обмежень. Голос України (укр.). 25 березня 2021. Архів оригіналу за 29 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  20. ↑ Оля Гуйван (29 вересня 2022). Кирило Тимошенко про відбудову житла для українців та "гру в політику" посеред війни. suspilne.media. Національна суспільна телерадіокомпанія України.
  21. ↑ «Потрібно побудувати десятки тисяч квартир». Заступник голови Офісу президента про відновлення зруйнованих міст, житло для біженців та побудову нової країни. Forbes. 11 квітня 2022.
  22. ↑ Відновлення критичної інфраструктури: в ОП погодили першочергові кроки. ukrinform.ua. Укрінформ. 10 жовтня 2022.
  23. ↑ Кирило Тимошенко показав свою заяву про звільнення з ОПУ «за власним бажанням». radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 24 січня 2023.
  24. ↑ Олена Богданьок (23 листопада 2022). "Я хотів би, щоб всі трохи заспокоїлись, не все так погано" — Тимошенко. suspilne.media. Суспільне. Новини.
  25. ↑ Офіс президента повідомив, скільки абонентів залишилися без електроенергії через ранкові удари. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 22 жовтня 2022.
  26. ↑ Катерина Тищенко (15 листопада 2022). Ситуація критична, найбільше влучань у центрі й на півночі – ОП. pravda.com.ua. Українська правда.
  27. ↑ Кирило Тимошенко взяв участь у конференції «Україна під час війни. Економіка. Безпека. Енергетика. Перспективи відновлення» у Варшаві. polinfo.gov.ua. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 7 жовтня 2022.
  28. ↑ Офіс президента заявляє про розгортання "пунктів незламності" по всій Україні. pravda.com.ua. Українська правда. 23 листопада 2022.
  29. ↑ Указ Президента України № 28/2023 від 23 січня 2023 року «Про звільнення К.Тимошенка з посади Заступника Керівника Офісу Президента України»
  30. ↑ Тимошенко написав заяву про звільнення з ОП — джерела. 23.01.2023, 22:26
  31. ↑ Кирило Тимошенко написав заяву про звільнення з ОП — ЗМІ. 23.01.2023, 22:47
  32. ↑ Богдан написав заяву про звільнення – джерело (укр.). Українська правда. 1 серпня 2019. Процитовано 24 січня 2023.
  33. ↑ «Епіцентр» скандалу: карантин, «Мрія» і «фактор» Зеленського (укр.). Радіо Свобода. 20 травня 2020. Процитовано 24 січня 2023.
  34. ↑ Скандал с грузом "Мрии" и Зеленским. Что случилось и кто виноват (рос.). ЛІГА.net. 1 травня 2020. Процитовано 24 січня 2023.
  35. ↑ Кирилл Тимошенко: «В Офисе президента нет конфликтов» (рос.). Вести. 1 червня 2020. Процитовано 24 січня 2023.
  36. ↑ Запорізькі чиновники Старух, Куртєв, Щербина та Некрасова розікрали 22 морські контейнери, 389 вагонів і 220 вантажівок гуманітарки, - агент НАБУ Шевченко Джерело: https://censor.net/ua/n3364138 (укр.). Цензор.нет. 30 серпня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  37. ↑ Заступник Єрмака їздить на позашляховику, який General Motors передав Україні для гуманітарних цілей (укр.). Bihus.Info. 27 жовтня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  38. ↑ Іван Бойко (15 лютого 2024). У НАЗК підтвердили: Тимошенко використовував Chevrolet Tahoe на законних підставах. unian.ua. УНІАН.
  39. ↑ Гліб Іванов (15 лютого 2024). Тимошенко законно використовував Chevrolet Tahoe: в НАЗК розповіли деталі. obozrevatel.com. Обозреватель.
  40. ↑ Тимошенко з ОП їздить на «Porsche» останньої моделі і переконує, що взяв покататись (укр.). Українська правда. 1 грудня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  41. ↑ (Не)парламентський канал «Рада»: хто отримує гроші та піар? (укр.). Главком. 14 вересня 2022. Процитовано 24 січня 2023.
  42. ↑ Втрачене «обличчя року». Що означає відставка Кирила Тимошенка (укр.). Главком. 24 січня 2023. Процитовано 24 січня 2023.
  43. ↑ ЗМІ написали про обшуки у Кирила Тимошенка. Він підтвердив. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 червня 2024.
  44. ↑ ТИМОШЕНКО ВЛАДЛЕН ВАСИЛЬОВИЧ. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
  45. ↑ Постійна комісія обласної ради VIII скликання з питань діяльності комунальних підприємств та підприємництва (укр.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  46. ↑ Грицфельдт, Людмила (13 листопада 2020). Основательница Ukrainian Film School Алена Тимошенко: Как начать карьеру в кино. viva.ua (рос.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  47. ↑ 2020-06-21. Батьки та діти: Олена Зеленська представила спільний з ООН фотопроєкт. ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  48. ↑ Льовочкіни за парканом: заступник керівника ОП Тимошенко живе у будинку забудовника Ніконова (укр.). Антикор. 22 грудня 2022. Процитовано 24 січня 2023.
  49. ↑ Маєток за 10 млн, квартира в новобудові та землі під Києвом. Що Кирило Тимошенко переписав на дружину? (укр.). Стоп корупції. 5 січня 2021. Процитовано 24 січня 2023.
  50. ↑ Зарплата замруководителя ОП Кирилла Тимошенко за год выросла почти в 3,5 раза (рос.). КиївВлада. 2 квітня 2021. Процитовано 24 січня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Декларація

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тимошенко_Кирило_Владленович&oldid=43896382