Тин Уєвич
Тин Уєвич | ||||
---|---|---|---|---|
хорв. Tin Ujević | ||||
Ім'я при народженні | Августин Уєвич | |||
Народився | 5 липня 1891 м. Вргораць, Далмація, тепер Хорватія | |||
Помер | 12 листопада 1955 (64 роки) Загреб, СФРЮ, тепер Хорватія | |||
Поховання | Мирогойське кладовище[1] | |||
Громадянство | Югославія | |||
Національність | хорват | |||
Діяльність | поет, есеїст і критик, перекладач | |||
Мова творів | хорватська | |||
Напрямок | «хорватський авангардизм» | |||
Жанр | поезія | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
| ||||
Тин Уєвич у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Тин (Августин) Уєвич (хорв. Tin (Augustin) Ujević; 5 липня 1891, м. Вргораць, Далмація, тепер Хорватія — 12 листопада 1955, Загреб, СФРЮ, тепер Хорватія) — хорватський поет, есеїст і критик, перекладач; представник «хорватського авангардизму», один з найвизначніших поетів хорватської літератури ХХ століття.
Уєвич народився у Вргораці, маленькому містечку у далматинській глибинці, і виріс у тоді провінційних містечках Імотський і Макарська. Закінчив класичну гімназію в Спліті.
Провів «бурхливі роки навчань» у загребському богемному середовищі, у колі представників раннього хорватського модернізму, центральною фігурою якого був Антун Густав Матош.
Взявши нетривалу участь у діяльності югославського націоналізму (1912—16), Уєвич назавжди пішов з політики, провівши залишок свого життя як типовий богемний мандрівник — живучи й час від часу опиняючись у центрі скандалів поперемінно у Сараєві, Мостарі, Белграді, Спліті й, нарешті, в Загребі.
У Незалежній державі Хорватія Тин Уєвич обіймав посаду, працюючи як перекладач і продовжуючи публікувати деякі матеріали. З цієї причини новий комуністичний режим Югославії впродовж кількох років чинив перепони Уєвичу в продовженні ним літературної кар'єри[3][4].
Тин Уєвич помер 12 листопада 1955 року і похований на загребському цвинтарі Мірогой[5].
У своїй поетичній творчості Уєвич зазнав впливу Бодлера та поетики західноєвропейського модернізму, вирізняючись відвертно богемною і кричущою поведінкою, був ніби втіленням духу модерну в хорватській і югославській літературі. Поезія Тина Уєвича є поліморфним баченням життя, сумішшю часто суперечливих традицій, починаючи від середземноморського ідеалу гармонійної краси до сучасної йому екзистенціалістської чутливості, яку поет висловив у віршах неперевершеної віртуозності й глибини. Також Уєвич є видатним перекладачем західноєвропейських літератур нового і новітного часу (Б. Челліні, Е. По, В. Вітмен, А. Рембо, М. Пруст, Дж. Конрад, Е. Верхарн, А. Жид та інші).
До найважливіших творів Тина Уєвича, які побачили світ за його життя, належать:
- «Lelek sebra», Beograd, 1920.
- «Kolajna», Beograd, 1926.
- «Auto na korzu», Nikšić, 1932.
- «Ojađeno zvono», Matica hrvatska, Zagreb, 1933.
- «Skalpel kaosa», Zagreb, 1938.
- «Ljudi za vratima gostionice», Društvo hrvatskih književnika, Zagreb, 1938.
- «Žedan kamen na studencu», Društvo hrvatskih književnika, Zagreb, 1954.
- Уєвич Т. Амнезія // Сонячні вітрила: Альманах історії, краєзнавства та літератури. — К., 2014. — С. 29.
- Уєвич Т. Вірші // ТекстOver. — 2015. — Ч. 2. — С. 60-62. [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Gradska groblja Zagreb - Tražilica pokojnika — Градська гробля Загреб.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Tin Ujević. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 5 липня 2011.
- ↑ Fischer, Wladimir. «Die vergessene Nationalisierung. Eine synchrone und diachrone Analyse von Ritual, Mythos und Hegemoniekämpfen im jugoslavischen literaturpolitischen Diskurs von 1945 bis 1952.» Dipl. Thesis. Universität Wien, 1997. Print.
- ↑ Augustin Ujević. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 5 липня 2011.
- Vučetić Š. Tin Ujević. Rijeka: Dometi, 1970
- Žeželj M. Veliki Tin: Životopis. Zagreb: Znanje, 1976
- Pavletić V. Ujević u raju svoga pakla. Zagreb: Liber, 1978
- Уєвич // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.