Тиран-плоскодзьоб малий
| Тиран-плоскодзьоб малий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ramphotrigon megacephalum (Swainson, 1835) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tyrannula megacephala Ramphotrigon megacephala | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тиран-плоскодзьоб малий[2] (Ramphotrigon megacephalum) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Південній Америці.
Довжина птаха становить 12,5-13,2 см, вага 13-15 г. Тім'я і верхня частина тіла темно-оливкові, покривні пера крил білуваті або жовтуваті. Крила і хвіст темні, на крилах дві охристі смуги, махові пера мають жовтувато-охристі краї. Горло білувате або жовтувате, груди сірувато-оливкові, легко поцятковані жовтуватими смужками, живіт блідо-жовтий. Очі карі, дзьоб пласткий, чорний, біля основи тьмяно-рожевий, лапи сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Виділяють чотири підвиди:[3]
- R. m. pectorale Zimmer, JT & Phelps, WH, 1947 — від південної Колумбії до східного Еквадору і південної Венесуели;
- R. m. venezuelense Phelps, WH & Gilliard, 1941 — північний захід Венесуели;
- R. m. bolivianum Zimmer, JT, 1939 — схід Перу, захід Бразильської Амазонії і північ Болівії;
- R. m. megacephalum (Swainson, 1835) — від південного сходу Бразилії (на південь від Мінас-Жерайса) до південно-східного Парагвая і північно-східної Аргентини.
Малі тирани-плоскодзьоби мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Аргентині і Парагваї. Вони живуть в чагарниковому і бамбуковому підліску вологих рівнинних, заболочених і гірських тропічних лісів та на плантаціях. Живляться комахами. У кладці 2 яйця.
- ↑ BirdLife International (2016). Ramphotrigon megacephalum: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |