Перейти до вмісту

Тихонова Євгенія Антонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Тихонова.
Тихонова Євгенія Антонівна
Народилася19 серпня 1925(1925-08-19)
Київ, Українська СРР, СРСР
Померла29 жовтня 2010(2010-10-29) (85 років)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьюристка, викладачка університету
Alma materЮридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1949)
ЗакладІнститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України
КДУ імені Тараса Шевченка
Апарат Верховної Ради України
Інститут законодавства Верховної Ради України
КРОК
Вчене званняпрофесор
Науковий ступінькандидат юридичних наук (1952) і доктор юридичних наук[d] (1978)

Євге́нія Анто́нівна Ти́хонова (19 серпня 1925, Київ, Українська РСР, СРСР — 29 жовтня 2010) — радянська та українська вчена-правознавиця, фахівець в галузі теорії держави і права та конституційного права. Доктор юридичних наук (1978), професор (1981). Учасниця розробки Декларації про державний суверенітет України, Конституції України й інших правових актів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Євгенія Антонівна народилася 19 серпня 1925 року в Києві. Вищу освіту здобула на юридичному факультеті Київського державного університету, закінчивши який у 1949 році, почала працювати молодшою науковою співробітницею у заснованому того ж року Секторі держави і права АН Української РСР[1][2]. Тихонова стала одним з семи перших співробітників цієї наукової-дослідницької установи (крім неї в цьому секторі працювали завідувач — В. М. Корецький, учений секретар — Б. М. Бабій, і чотири молодших наукових співробітників — Ц. В. Бичкова, М. П. Діденко, М. К. Михайловський і Л. Л. Потарикіна[3]). У 1952 році Євгенія Антонівна захистила в Секторі держави і права АН Української РСР дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Місцеві органи державної влади Народної Республіки Болгарії» (рос. Местные органы государственной власти Народной Республики Болгарии)[4].

До 1970 року Євгенія Тихонова продовжувала працювати в Інституті держави і права АН Української РСР (до 1969 року — Сектор держави і права АН Української РСР), де на той час обіймала посаду старшої наукової співробітниці. Проте, в 1970 році вона почала працювати на юридичному факультеті свого альма-матер, де послідовно обіймала посади старшої викладачки, доцентки, професорки і завідуючої кафедри[1][2].

У 1975 році прочитала курс лекцій з теорії держави і права в Університеті ім. Яна Евангелісте Пуркинє (Брно, Чехословаччина)[1][2]. У 1977 році в Інституті держави і права АН Української РСР захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Виникнення і розвиток соціалістичних федерацій» (рос. Возникновение и развитие социалистических федераций) (спеціальність 12.00.02)[5][6][7], а в 1978 році їй було присвоєно відповідний науковий ступінь. У 1981 році Євгенія Тихонова отримала вчене звання професора[1][2].

У 1990 році Євгенія Антонівна ввійшла до складу робочої групи, яка займалася підготовкою Декларації про державний суверенітет України. У 1991 році почала працювати в апараті Верховної Ради України, де обійняла посаду головного наукового консультанта, тоді ж увійшла до складу робочої групи Конституційної комісії Верховної Ради України, яка займалася розробкою проєктів нової Конституції України. Працюючи в апараті Верховної Ради України до 1993 року, Євгенія Тихонова продовжувала працювати на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, а в 1994 році припинила перебування в робочій групі Конституційної комісії[1][2].

У 1995 році Євгенія Антонівна очолила відділ конституційного права Інституту законодавства Верховної Ради України, а потім стала головним науковим співробітником цієї установи. У 1996 році під час розробки проєкту Конституції України була призначена офіційним експертом. У 1997 році брала участь у створенні «Концепції розвитку законодавства України на 1997—2005 рр.». У 1998 році Євгенія Антонівна була обрана дійсним членом Міжнародної Слов'янської академії наук. У 1999 році стала завідуючою відділу конституційного права апарату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та в тому ж році розробила проєкт парламентської реформи в Україні. Також, брала участь у розробці ряду законопроєктів України[1][2].

У 2000 році Євгенія Тихонова повернулася на викадацьку роботу, обійнявши посаду професорки в Університеті економіки і права «КРОК», а з 2003 року поєднувала цю роботу з роботою в Інституті законодавства Верховної Ради України на посаді головного наукового консультанта[1][2].

Євгенія Антонівна Тихонова померла 29 жовтня 2010 року[2].

Наукові праці

[ред. | ред. код]

Євгенія Антонівна спеціалізувалася на дослідженні проблем теорії держави і права та конституційного права. Внесок Євгенії Тихонової у розвиток юридичної науки в Україні оцінюється фахівцями як «вагомий»[1][2].

Станом на 1998 рік була автором більш як 170 наукових і науков-методичних робіт[5]. Серед наукових праць написаних Є. А. Тихоновою, самостійно або в співавторстві, найважливішими є: «Народні ради депутатів трудящих Народної Республіки Болгарія» (1954), «Державний лад Румунської Народної Республіки» (1959), «Національне питання в державному будівництві Китайської Народної Республіки» (1962), «Національне питання в державному будівництві європейських соціалістичних країн» (1966), «Соціалізм і соціальна справедливість» (1988), «Коментар до Конституції України» (співавтор 1996 і 1998), «Парламентська республіка як можлива і доцільна форма української державності» (1997), «Методологічні основи побудови системи конституційного законодавства України» (1997), «Конституція України як культурна цінність» (1997), «Питання імплементації норм міжнародного права в національне законодавство України і міжнародно-правові гарантії захисту прав мігрантів» (1998), «Парламент у механізмі соціальної держави: проблеми вдосконалення юридичного статусу» (2001), «Теоретичні засади та характерні риси демографічних форм державного правління» (2002)[1][2].

Також Євгенія Антонівна брала участь у написанні статей для шеститомної «Юридичної енциклопедії»[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к Грушанська, 2004, с. 70.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Право України, 2010, с. 338.
  3. ↑ Шемшученко Ю. С. Сектор держави і права АН УРСР // Юридична енциклопедія / [Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.] — Київ : «Юридична думка», 2003. — Т. 5. — С. 454. — ISBN 966-7492-00-1.
  4. ↑ Тихонова, Евгения Антоновна. Местные органы государственной власти Народной Республики Болгарии : Автореферат дис. на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Оф. сайт РГБ. Процитовано 6 червня 2021.
  5. ↑ а б Опришко, 1998, с. 43.
  6. ↑ Тихонова, Евгения Антоновна. Возникновение и развитие зарубежных социалистических федераций: дис. ... доктора юридических наук: 12.00.02. - Киев, 1976. - 447 с. Оф. сайт РГБ. Процитовано 6 червня 2021.
  7. ↑ Тихонова, Евгения Антоновна - Возникновение и развитие зарубежных социалистических федераций: Автореферат дис. на соискание ученой степени доктора юридических наук (12.00.02) - Search RSL. search.rsl.ru (ru-RU) . Процитовано 26 березня 2022.
  8. ↑ Покажчик авторів Юридичної енциклопедії // Юридична енциклопедія / [Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.] — Київ : «Юридична думка», 2004. — Т. 6. — С. 668—681. — ISBN 966-7492-06-0.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тихонова_Євгенія_Антонівна&oldid=43433615