Тихон (Клітін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тихон (Клітін)
Єпископ Оренбурєький та Уральський
15 листопада 1896 року — 15 листопада 1896 роу
Попередник: Микола (Адоратський)
Наступник: Володимир (Соколовський-Автономов)
Єпископ Прилукський,
вікарій Полтавської єпархії
Єпископ Муромський,
вікарій Володимирської єпархії]]
 
Альма-матер: Санкт-Петербурзька духовна академія
Науковий ступінь: магистр богослов'я
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Павло Семенович Клітін
Народження: 1835
село Язвени, Юхновський повіт, Смоленська губернія
Смерть: 5 (17) грудня 1896
Полтава, Російська імперія
Похований: Хрестовоздвиженський монастир (Полтава)
Чернецтво: 13 серпня 1862 року
Єп. хіротонія: 26 квітня 1892 року

Єпископ Тихон (в миру Павло Семенович Клітін; 1835 рік, Смоленська губернія - 5 [17] грудня 1896 року, Полтава) - єпископ Російської православної церкви, єпископ Оренбурзький і Уральський. Бібліїст, духовний письменник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у 1835 році в родині священика в селі Язвени, Юхновського повіту, Смоленської губернії.

У 1855 році закінчив Смоленську духовну семінарію.

15 липня 1860 року булв прийнятий в число братії Ординський Поречском пустині і призначений учителем і регентом співочих Смоленського архієрейського будинку.

13 серпня 1862 пострижений в чернецтво, 26 вересня висвячений у сан ієродиякона, а 22 жовтня - у сан ієромонаха.

У 1863 році вступив в Санкт-Петербурзьку духовну академію, яку закінчив в 1867 році і був призначений в. о. бакалавра Казанської духовної академії; потім був в ній професором по кафедрі Св. Писання.

У 1870 році отримав ступінь магістра богослов'я.

19 квітня 1875 возведений у сан архімандрита; з 9 липня - ректор Самарської семінарії.

З 28 вересня 1882 року - настоятель Чернігівського Єлецького монастиря; 27 травня 1885 року переведений в Домницький монастир. З 21 березня 1888 року - настоятель Новгород-Сіверського Преображенського монастиря.

З 21 лютого 1891 року — член Санкт-Петербурзького духовного цензорного комітету.

26 квітня 1892 хіротонізований на єпископа Муромського, вікарія Володимирської єпархії.

З 30 листопада 1895 року — єпископ Прилуцький, вікарій Полтавської єпархії.

З 15 листопада 1896 року призначений єпископом Оренбурзьким і Уральським, але по своєму хворобливому стані не зміг виїхати до місця свого нового служіння і помер в Полтаві 5 (17) грудня 1896 року. Похований у холодному соборі Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Статті (бібліографії): на твір проф. А. В. Вадковського: «Про двох посланнях св. апостола Павла до Тимофія »//« Православний співрозмовник. - 1870.
  • «Статті на твір проф. Порфирьева»:« апокрифічні сказання про старозавітних обличчях та подіях »//« Православний співрозмовник. - 1873.
  • «Про варіанти в книгах Нового Завіту» // «Православний співрозмовник. - тисячу вісімсот сімдесят одна.
  • Досвід пояснення книг Святого Письма з записок на книгу «Вихід» // «Православний співрозмовник. - 1874.

Посилання

[ред. | ред. код]