Тихоокеанська плита
Тихоокеа́нська плита́ — тектонічна плита океанічного типу під Тихим океаном. Має площу 103–108 млн км²[1]. Найбільша тектонічна плита планети Земля. Зазвичай у її складі розглядають менші плити: Футуна, Рифу Балморал, Плита рифу Конвей, Новогебридську, Південнобісмаркську, Північнобісмаркську, Манус і Каролінську.
На півночі східний край має дивергентну границю з плитою Дослідника, Хуан-де-Фука і плитою Горда утворюючи відповідно хребет Дослідника[en], Хуан-де-Фука[en] і хребет Горда[en].
Посередині східний край має трансформну границю з Північноамериканською плитою вздовж розлому Сан-Андреас і з плитою Кокос.
На півдні східний край має дивергентну границю з плитою Наска утворюючи Східнотихоокеанську височину.
Південний край має дивергентну границю з Антарктичною платформою формуючи Тихоокеансько-Антарктичний хребет.
Західна сторона межує з Охотською плитою через Курило-Камчатський та Японський жолоби. Плита утворює конвергентну границю шляхом субдукції під плиту Філіппінського моря, створюючи Маріанську западину, має трансформну границю з Каролінською плитою та має колізію з Північнобісмаркською плитою.
На південному заході, Тихоокеанська плита має складнуконвергентну границю з Індо-Австралійською плитою, занурюючись під неї на північ від Нової Зеландії, утворюючи жолоб Тонга і Кермадецький жолоб, і паралельні Тонга і Кермадецькі острівні дуги. Альпійський розлом є трансформною границею на межі двох плит, де Індо-Австралійська плита має субдукцію під Тихоокеанську плиту утворюючи жолоб Пайсегур[en]. Частина Зеландії на схід від цієї межі має великий блок континентальної кори.
Північний край має конвергентну границю через яку зазнає субдукцію під Північноамериканську плиту утворюючи Алеутський жолоб і Алеутські острови.
Тихоокеанська плита має пасмо гарячих точок, що утворюють Гавайські острови.
Розмір Тихоокеанської плити, і відповідно, Тихого океану, поступово зменшується.
Тихоокеанська плита майже повністю складається з океанічної кори, континентальна кора є лише у Новій Зеландії, Нижній Каліфорнії та прибережній Каліфорнії[2].
Найдавніші ділянки плити заглиблені у східноазійські океанічні жолоби, мають вік ранньої крейди (145-137 мільйонів років тому)[3].
Тихоокеанська плита виникла з трійника трьох головних океанічних плит Панталасси: Фараллон, Фенікс і Ідзанагі, приблизно 190 мільйонів років тому. Плита утворилася через дестабілізацію трійника.
«Тихоокеанський трикутник», найдавніша частина Тихоокеанської плити, утворена на початкових етапах формування плити, розташована на схід від Маріанської западини[4].
Розвиток Тихоокеанської плити зменшило плиту Фараллон до кількох уламків уздовж західного узбережжя Північної Америки (таких як плита Хуан-де-Фука)[5] і плиту Фенікс до невеликого уламка біля протоки Дрейка[6] і зруйнував плиту Ідзанагі шляхом субдукції під Азію[7].
2016 року вчені побудували тривимірну модель, яка дозволяє відстежити еволюцію найдавнішої частини Тихоокеанської плити, розташованої на схід від Маріанської западини. Було підтверджено, що сучасна плита утворилася з нестійкого трійника, тобто місця збігу кордонів трьох стародавніх літосферних плит. Її народження вчені пов'язують з припиненням субдукції (занурення однієї літосферної плити під іншу) під древнім океаном Панталассом, що омивав суперконтинет Пангея і поступовим охолодженням протоплити, що формувалася. Тепер[коли?] на планеті також присутні трійники, однак вони є геологічно стабільними. До них відносяться, зокрема, структура під південною частиною Атлантичного океану, яка протягом останніх 100 років практично не змінювалася[8].
- ↑ Here are the Sizes of Tectonic or Lithospheric Plates. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 4 травня 2015. [Архівовано 2016-06-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Wolfgang Frisch; Martin Meschede; Ronald C. Blakey (2 листопада 2010). Plate Tectonics: Continental Drift and Mountain Building. Springer Science & Business Media. с. 11—12. ISBN 978-3-540-76504-2.
- ↑ Age of the Ocean Floor. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 7 лютого 2009.
- ↑ Boschman, Lydian M.; Hinsbergen, Douwe J. J. van (1 липня 2016). On the enigmatic birth of the Pacific Plate within the Panthalassa Ocean. Science Advances. 2 (7): e1600022. Bibcode:2016SciA....2E0022B. doi:10.1126/sciadv.1600022. ISSN 2375-2548. PMC 5919776. PMID 29713683.
- ↑ Lonsdale, Peter (1 серпня 2005). Creation of the Cocos and Nazca plates by fission of the Farallon plate. Tectonophysics. 404 (3–4): 237—264. Bibcode:2005Tectp.404..237L. doi:10.1016/j.tecto.2005.05.011.
- ↑ Eagles, Graeme (2003). Tectonic evolution of the Antarctic–Phoenix plate system since 15 Ma. Earth and Planetary Science Letters: 97, 98. ISSN 0012-821X.
- ↑ Seton, M.; Müller, R. D.; Zahirovic, S.; Gaina, C.; Torsvik, T.; Shephard, G.; Talsma, A.; Gurnis, M.; Maus, S.; Chandler, M. (2012). Global continental and ocean basin reconstructions since 200Ma. Earth-Science Reviews. 113 (3): 212—270. Bibcode:2012ESRv..113..212S. doi:10.1016/j.earscirev.2012.03.002. Процитовано 23 October 2016.
- ↑ Вчені з'ясували, як виникла Тихоокеанська плита. 28.07.2016, 15:25
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- (англ.) Peter Bird An updated digital model of plate boundaries, Geochemistry Geophysics Geosystems, 2003.
- (англ.) The Physics factbook — Vitesse des plaques tectoniques.
| Основні |  | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Дрібні |
| ||||
| Зниклі | Беллінсгаузена • Іберійська • Ідзанагі • Квінтанг • Кімерійська • Кула • Лхаса • Міжгірська • Обмежена • Фараллон • Фенікс • Шарко | ||||
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |