Ткачик великодзьобий
| Ткачик великодзьобий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Ploceus megarhynchus Hume, 1869 | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Тка́чик великодзьобий[2] (Ploceus megarhynchus) — вид горобцеподібних птахів ткачикових (Ploceidae). Мешкає в Індії і Непалі[3][4][5][6].
Довжина птаха становить 15-17 см, самці важать 34-49 г, самиці 30-34 г. У самців під час сезону розмноження голова світло-жовта, на скронях коричнюваті плями. Верхня частина тіла темно-коричнева, поцяткована світлими смужками, надхвістя жовте. Нижня частина тіла світло-золотиста. У самиць голова коричнювато-жовта, верхня частина тіла коричнева, поцяткована темними смужками, нижня частина тіла світло-жовтувата або білувата. Дзьоб широкий, міцний.
Виділяють два підвиди:[7]
- P. m. megarhynchus Hume, 1869 — Північна Індія (Уттаракханд, Уттар-Прадеш) і південний захід Непалу;
- P. m. salimalii Abdulali, 1961 — Північно-Східна Індія.
Великодзьобі ткачики мешкають в передгір'ях Гімалаїв, в долинах Гангу і Брахмапутри. Вони живуть в тераях, на полях і плантаціях, зустрічаються на висоті до 1300 м над рівнем моря. Живляться насінням і комахами. Сезон розмноження триває з травня по серпень. Великодзьобі ткачики є полігамними, на одного самця припадає до 3 самиць. Гніздяться колоніями[8].
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція великодзьобих ткачиків становить від 250 до 1000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Ploceus megarhynchus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Oates, E.W. (1890). Ploceus megarhynchus. The Eastern Baya. Fauna of British India. Т. Birds. Volume 2. London: Taylor and Francis. с. 177—178.
- ↑ Baker, E.C.S. (1925). Ploceus megarhynchus Finn's baya. Fauna of British India. Т. Birds. Volume 3 (вид. Second). London: Taylor and Francis. с. 69—70.
- ↑ Abdulali, H. (1954). Finn's baya (Ploceus megarhynchus Hume). Journal of the Bombay Natural History Society. 51 (1): 200—204.
- ↑ Beolens, B.; Watkins, M. (2003). Whose bird? Men and women commemorated in the common names of birds. Christopher Helm.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Old World sparrows, snowfinches, weavers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 березня 2022.
- ↑ Basnet, H.; Thakuri, D.C.; Bhetwal, K.; Joshi, D.; Poudyal, L.P. (2019). Recent records of threatened birds in the Sukilaphanta Grassland, Suklaphanta National Park, Nepal, with particular focus on White-throated Bushchat Saxicola insignis and Finn’s Weaver Ploceus megarhynchus. Birding Asia (32): 93—96.
- Finn's weaver - Species text in Weaver Watch.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |