Координати: 49°1′11″ пн. ш. 26°3′46″ сх. д. / 49.01972° пн. ш. 26.06278° сх. д. / 49.01972; 26.06278
Очікує на перевірку

Товстеньке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Товстеньке
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Колиндянська громада
Код КАТОТТГ UA61060230070072179
Основні дані
Населення 731 (на 1.01.2018)[1]
Площа 3.09 км²
Густота населення 231.06 осіб/км²
Поштовий індекс 48521
Телефонний код +380 3552
Катойконіми товстенчани
Географічні дані
Географічні координати 49°1′11″ пн. ш. 26°3′46″ сх. д. / 49.01972° пн. ш. 26.06278° сх. д. / 49.01972; 26.06278
Відстань до
районного центру 		20 км
Найближча залізнична станція Гадинківці
Відстань до
залізничної станції 		12 км
Місцева влада
Адреса ради 48552, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Колиндяни
Карта
Товстеньке. Карта розташування: Україна
Товстеньке
Товстеньке
Товстеньке. Карта розташування: Тернопільська область
Товстеньке
Товстеньке
Мапа
Мапа

CMNS: Товстеньке у Вікісховищі

Капличка
Капличка
Символічна могила Борцям за волю України
Став біля села

Товсте́ньке — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Колиндянська сільська громада. Адміністративний центр колишньої Товстеньківської сільської ради.

Назва

[ред. | ред. код]

Назва села походить, за переказами, від «товстої» землі-чорнозему. Поляки це поселення називали дещо інакше — Тлустеньке (пол. Tłusteńkie), чи Тлусьцєнко (пол. Tłuścienko).

Географія

[ред. | ред. код]

Розташування

[ред. | ред. код]

Розташоване на лівому березі річки Кривенька (права притока Збруча, басейн Дністра), за 22 км від районного центру та 8 км від найближчої залізничної станції Гадинківці.

У селі росте Товстеньський дуб, який мабуть посаджений на честь скасування панщини.[2]

Історія

[ред. | ред. код]

Давні часи

[ред. | ред. код]

Перші поселенці мешкали у західній частині села — Жолобку.

Вздовж населеного пункту тягнуться стави (54 га).

Середньовіччя, Новий Час

[ред. | ред. код]

Знане від XVII ст., згодом згадане у 1785 році.

1880 — в 327 будинках проживала 1921 особа; велика земельна власність належала Корнелеві Городиському.

У селі в 1900 року — 2132 жителі, 1910—2095, 1921—1942, 1931—1930 жителів; у 1921 — 414, 1931—458 дворів. Частина малоземельних жителів села еміґрувала до Канади, США, Аргентини.

За Польщі функціонувала 3-класна школа з польською мовою навчання.

25 липня 1920 року — відбувся переможний бій 1-го кінного полку чорних запорожців Армії УНР та Донського козацького полку з більшовиками, в результаті якого взято в полон понад 200 червоноармійців. До Першої світової війни діяв духовий оркестр (керівник о. В. Познанський); після війни — аматорський драматичний гурток (керівник Євстахій Ворона), відділ молочарні «Маслосоюзу».

1930 — було створено клітину (осередок) ОУН.

Після приходу радянської влади у 1939 році заарештовано за політичну діяльність Віктора Зілинського (загинув у тюрмі);

20–21 липня органи НКВС розстріляли в місті Умані Богдана Голубовича та Євгена Сороківського.

В УПА воювали жителі села:


  • Ярослав Белінський,
  • Яків Базник,
  • Адам Бучан,
  • Казимир Бучан,
  • Володимир Власюк,
  • Йосип Вовк,
  • Йосип Демкур,
  • Теофілій Демкури,
  • Йосип Кот,
  • Роман Кот,
  • Михайло Кільчицький,
  • Антон Колісник,
  • Євстахій Подгородецький,
  • Казимир Романюк,
  • Євстахій Фарбаніц.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:


  • Михайло Ангел (нар. 1910),
  • Антон Антошків (нар. 1913),
  • Степан Антошків (нар. 1905),
  • Павло Байдак (нар. 1911),
  • Іван Бедрій (нар. 1905),
  • Михайло Бережецький (нар. 1915),
  • Йосип Бігун (нар. 1921),
  • Євстахій Білан (нар. 1910),
  • Михайло Білінський (нар. 1926),
  • Євстахій Білоус (нар. 1905),
  • Панько Бісчак (нар. 1908),
  • Василь Бойчук (нар. 1907),
  • Антон Борс (нар. 1904),
  • Іван Борс (нар. 1922),
  • Йосип Борс (нар. 1922).

З 10 грудня 2020 року Товстеньке належать до Колиндянської сільської громади.[3]

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 2014 2018
2132 2095 1942 1930 714 731[1]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1039 осіб, з яких 452 чоловіки та 587 жінок[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 929 осіб[5].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 99,46 %
російська 0,32 %
вірменська 0,11 %
молдовська 0,11 %

Релігія

[ред. | ред. код]

У селі є дві каплички (1991, 1998).

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У 1921 році з ініціативи о. Івана Блавацького насипано першу в Галичині символічну могилу Борцям за волю України (відновлено 1990)[7].

Споруджено:

  • пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні
  • Іванові Франку (2004)
  • встановлено
    • фігури Матері Божої (1864)
    • хрести на честь 50-річчя скасування панщини (1848)

Соціальна сфера, господарство

[ред. | ред. код]

Діяли філії товариств «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз Українок», «Відродження» та інші; кооператива, молочарня, ґуральня, цегельня, крамниці.

Діяли польські товариства «Кулко рольніче»(пол. Kółko rolnicze), «Стшелєц» (пол. Związek Strzelecki) і «Дом Людови» (пол. Dom ludowy).

1940 — примусово організували колгосп, який відновив свою діяльність 1944 році.

Нині діють гімназія, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торгові заклади, дитячий садочок; споруджують крохмальний завод.

У селі функціонує футбольна команда «Граніт», у 2013 була створена команда «Зоря».

Гімназія

[ред. | ред. код]

У другій половині XIX століття в селі діяла тривіальна школа (зокрема, у 1871 році), учителем в якій працював Захарій (або Захаріяш) Садовський (пол. Zacharyasz Sadowski).[8]. Надалі її було перетворено на 1-класну народну школу. Учителями в ній працювали: у 1875 році — Захарій (або Захаріяш) Садовський[9], у 1880 — Францішек (або Франц) Щирський (пол. Franciszek Szczyrski).[10]

За міжвоєнної Польщі функціонувала 3-класна школа з польською мовою навчання[11]. У 1929 році за кошти жителів села збудовано нове приміщення школи.

У радянський час існувала п'ятирічна школа, яка поступово була перетворена на семирічну. При школі діяв театральний гурток. 1979 року школа стала восьмирічною, у ній працювали 11 учителів, які навчали 220 учнів[12][13].

До 2021 року школа підпорядковувалася Чортківській районній раді[14]. Того року загальноосвітню школу I—II ступенів реорганізовано в гімназію, яка перебуває в підпорядкуванні Колиндянської сільської громади.

Для розвитку та вдосконалення учнів у школі діють гуртки та секції[джерело?]:

  • туристсько-краєзнавчий
  • фізкультурно-спортивний
  • художньо-естетичний

Станом на 2021 рік у 9-ти класах школи навчалося 58 учнів, у школі викладають англійську та німецьку мови[15]. Педагогічний колектив складався з 15-ти педагогів.

Серед директорів школи були[16]:

  • Куркевич,
  • Геваницький Юліан Автанасович (від 1955),
  • Денисенко Клавдія Яківна,
  • Парадовський Остап Іванович (від 1977),
  • Говенко Марія Михайлівна (від 1982),
  • Ільницька Ірина Василівна (від 1984),
  • Ковальчук Віктор Дмитрович (1994—2003),
  • Качмарська Марія Богданівна (від 2003).

Бібліотека

[ред. | ред. код]

У книгозбірні в 1898 р. — 90 книг, 1910 — 130, 1938 — 222.

У 1884 р. організована перша читальня по вулиці Жолобок; 1897 р. на адресу И.Міштак було надіслано 57 книг, з того і почалася бібліотека. А 28 листопада цього року И.Міштак попросив надіслати ще 35 примірників; 1897 р. при читальні заснована позикова каса, тут відбувалися Шевченківські вечорниці.

Читальня також передплачувала газети. У 1900 році — «Газета господарська», «Діло», «Громадський голос» «Свобода».

У 1905 р. кожної неділі сходилися люди до хати Миколи Власюка, де читали газети та книги; 1926 р. читальня мала свій дім. Сюди надходили газети «Письмо з Просвіти», «Свобода», «Новий час»; 1938 р. читальня вже мала радіо. Діяли аматорські гуртки сільської молоді та хор; 1906 р. на вулиці Шляхта була заснована читальня «Просвіта» в хаті Івана Вовка.

Восени 1939 року бібліотека сільської «Просвіти» була ґрунтовно перевірена НКВД і підшивки періодичних видань були вилучені та знищені разом з десятками та сотнями патріотичних видань.

До 2021 року бібліотека була філіалом Чортківської районної централізованої бібліотечної системи Чортківської районної ради[17]. Від 2021 року перебуває у підпорядкуванні Колиндянської сільської громади.

Бібліотекарі:

  • Роман Слошак (1930-ті),
  • Антін Колісник (1930-ті)[18].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]
  • Володимир Бесяда (1994—2023) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни[19];
  • Ярослав Білинський (псевдо «Бистрий», 1921—1946) — діяч ОУН та УПА;
  • Антін Борса (1905—1997) — український священник, освітній діяч;
  • Володимир Гершун (1953—2022) — український громадський діяч, освітянин, управлінець[20][21];
  • Сидір (Ісидор) Голубович (1875—1938) — український адвокат, громадсько-політичний діяч;
  • Францішек Городиський (1871—1935) — польський художник[22];
  • Тарас Демкура (нар. 1964) — український підприємець, меценат, колекціонер, видавець. Віце-президент з питань регіонального розвитку Міжнародної торгової палати ICC Ukraine;
  • Роман Колісник (нар. 1923) — український письменник, журналіст, менеджер у Канаді;
  • Євстахій Романюк (нар. 1952) — український лікар, громадський діяч;
  • Борис Яворський (нар. 1949) — український художник.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 3 січня 2019.
  2. ↑ Блаженко, А. Як символ духу незборимого // Голос народу. — 2016. — № 52 (16 грудня). — С. 6. — (Новинар).
  3. ↑ Перше пленарне засідання сесії // Колиндянська громада, 11 грудня 2020 р.
  4. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Про найдавніший в Галичині пам'ятник «Полеглим Героям» // TeNews. — 2022. — 16 червня.
  8. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1871. — Lwów : Galicyjska drukarnia rządowa, 1871. — S. 402. (пол.)
  9. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1875. — Lwów : Galicyjska drukarnia rządowa, 1875. — S. 420. (пол.)
  10. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1880. — Lwów : Galicyjska drukarnia rządowa, 1880. — S. 396. (пол.)
  11. ↑ Карпович В., Федечко М., Щавінський В. Товстеньке // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 512—513. — ISBN 978-966-457-246-7.
  12. ↑ Лист Чортківської РДА від 22 серпня 2019 року № 01-36/1233.
  13. ↑ Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія О. Соневицької та інші. — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1974. — Т. XXVII. — С. 468.
  14. ↑ Рішення Колиндянської сільської ради від 28 грудня 2020 року № 14 «Про надання згоди на прийняття майна та установ із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Чортківського району у комунальну власність територіальної громади Колиндянської сільської ради»
  15. ↑ Товстеньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. Відкрита школа. Процитовано 13 березня 2021.
  16. ↑ Товстеньківська ЗОШ I—II ст. // ТерноВікі
  17. ↑ Рішення Колиндянської сільської ради від 28 грудня 2020 року № 14 «Про надання згоди на прийняття майна та установ із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Чортківського району у комунальну власність територіальної громади Колиндянської сільської ради»
  18. ↑ Книгозбірня в селі Товстеньке
  19. ↑ Тетяна Лякуш (11 вересня 2023). Чортківщина зустріла ще одного загиблого сина свого – Бесяду Володимира. Чортків.City.
    Тетяна Лякуш (13 вересня 2023). Чортківщина провела в останню путь воїна Бесяду Володимира. Чортків.City.
  20. ↑ Габруський, Л. Дощ забаві не завада // Голос народу. — 2012. — № 34 (17 серпня). — С. 5. — (День села).
  21. ↑ Гершун Володимир Іванович. ПолітХаб.
    Непоправна втрата: у Рівному помер колишній директор «Електроніка». РадіоТрек. 5 травня 2022.
  22. ↑ Zagórowski O. Horodyski Franciszek (1871—1935) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1962. — T. X/1, zeszyt 44. — S. 8. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Товстеньке&oldid=43830049