Перейти до вмісту

Товстий лорі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Товстий лорі
Nycticebus coucang
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Родина: Лорієві (Lorisidae)
Рід: Товстий лорі (Nycticebus)
É. Geoffroy, 1812
Lori bengalensis
Lacépède, 1800
Мапа поширення роду червоний= N. pygmaeus; блакитний= N. bengalensis; коричневий= N. bancanus, N. borneanus, N. coucang, N. javanicus, N. kayan & N. menagensis
Мапа поширення роду
червоний= N. pygmaeus; блакитний= N. bengalensis;
коричневий= N. bancanus, N. borneanus, N. coucang, N. javanicus, N. kayan & N. menagensis
Види
  • N. bancanus (Lyon, 1906)
  • N. bengalensis (Lacépède, 1800)
  • N. borneanus (Lyon, 1906)
  • N. coucang (Boddaert, 1785)
  • †?N. linglom Mein & Ginsburg, 1997
  • N. javanicus É. Geoffroy, 1812
  • N. kayan Munds, Nekaris & Ford, 2012
  • N. menagensis (Lydekker, 1893)
Синоніми
* Tardigradus Boddaert 1784: (preoccupied)
Посилання
Вікісховище: Nycticebus
Віківиди: Nycticebus
EOL: 42022
ITIS: 572799
NCBI: 9469
Fossilworks: 143091

Товстий лорі (Nycticebus) — рід нічних мокроносих приматів родини лорієвих (Lorisidae).

Поширення

[ред. | ред. код]

Товсті лорі живуть на північному сході Індії, в східній частині Бангладешу, в Індокитаї та Індонезії.

У товстих лорі, як і у всіх представників родини, практично відсутній хвіст. Вірніше, він є, але настільки маленький, що помітний тільки при обмацуванні. Розмір їх тіла варіює від 18 до 38 см завдовжки, а вага знаходиться в межах півтора кілограма. Це одні з небагатьох лорієвих, характер яких дозволяє утримувати їх у неволі.[3]

Nycticebus pygmaeus — отруйний. На згині його ліктів розташовані залози, що виділяють особливу речовину, яка, змішуючись зі слиною, перетворюється на досить сильну отруту. У дикій природі вони використовують її для захисту малюків від хижаків: облизують шерсть дитинчати і вона стає отруйною. Крім того, за частого контакту секрету ліктьових залоз зі слиною, укуси цих тварин також отруйні.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Ведуть нічний спосіб життя, через що їм і потрібні такі великі очі. Живуть поодинці, рідше парами або нестабільними групками. Причому ділянка одного самця зазвичай включає кілька ділянок самок. Коли одна з них готова до запліднення, в її сечі з'являються спеціальні феромони, які і привертають самця.

Живляться товсті лорі комахами, пташиними яйцями, пташенятами і їх дрібними батьками, різними гризунами, фруктами та нектаром. Вони не конфліктують один з одним при добуванні їжі. Зазвичай зустрічі «сусідів» закінчуються демонстрацією різних поз або взаємним грумінгом. Цікаво, що для цієї мети у товстого лорі навіть є спеціальний інструмент — «косметичний» кіготь, розташований на другому пальці ніг, у той час як всі інші пальці забезпечені звичайними нігтями.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Вагітність триває трохи менше трьох місяців і закінчується народженням одного дитинчати. Новонароджений відразу ж хапається за хутро матері й не відпускає його найближчі 14 днів. Правда, вже через добу після появи на світ він може чіплятися і за гілки дерев, але воліє бути ближче до материнського соска.

Цікаво, що в дикій природі самці товстих лорі не беруть участь у вихованні своїх нащадків, а от у неволі деякі з них буквально забирають малюка у матері, носять його на собі й захищають, віддаючи їй лише в моменти годування.

Класифікація

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Table 2 b: taxonomic names and synonyms used by several authors: genus, species, subspecies, populations (PDF). Loris and potto conservation database. loris-conservation.org. 4 лютого 2003. с. 3. Процитовано 30 квітня 2013.
  2. Synonyms of Slow Lorises (Nycticebus). Encyclopedia of Life. eol.org. Процитовано 30 квітня 2013.
  3. Kurt Gron. (18 березня 2009). Slow loris Nycticebus. Primate Info Net, University of Wisconsin-Madison. Процитовано 11 жовтня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Alterman, L. (1995). Toxins and toothcombs: potential allospecific chemical defenses in Nycticebus and Perodicticus. У Alterman, L.; Doyle, G.A.; Izard, M.K (ред.). Creatures of the Dark: The Nocturnal Prosimians. New York, New York: Plenum Press. с. 413–424. ISBN 978-0-306-45183-6. OCLC 33441731.
  • Ankel-Simons, F. (2007). Primate Anatomy (вид. 3rd). San Diego, California: Academic Press. ISBN 0-12-372576-3.
  • Bearder, Simon K. (1987). Lorises, Bushbabies, and Tarsiers: Diverse Societies in Solitary Foragers. У Smuts, Barbara B.; Cheney, Dorothy L.; Seyfarth, Robert M.; Wrangham, Richard W.; Struhsaker, Thomas T. (ред.). Primate Societies. Chicago, Illinois: The University of Chicago Press. ISBN 0-226-76716-7.