Тойрделбах Ва Бріайн

Тойрделбах Ва Бріайн
Народився	1009
Помер	14 липня 1086(1086-07-14)
Діяльність	монарх
Титул	Верховний король Ірландії
Посада	King of Munsterd
Конфесія	католицтво
Рід	Клан Клан О'Браєн
Батько	Tadc mac Briaind
Мати	Mór O'Mulloyd
Діти	Муйрхертах Ва Бріайн і Diarmait Ua Briaind

Ірландія в ранньому середньовіччі. Показані основні королівства.

Тойрделбах Ва Бріайн — (ірл. — Toirdelbach Ua Briain) — верховний король Ірландії. Він же: Турлу О'Брєн (ірл. — Turlough O'Brien). (1009—1086). Час правління: 1072—1086. Король Манстера. Онук Бріана Боройме (Бріана Бору). Син Тадка мак Бріайна (ірл. — Tadc mac Briain), що був вбитий 1023 року його зведеним братом Доннхадом мак Бріайном (ірл. — Donnchad mac Briain).

Шлях до влади

Про перші сорок років життя Тойрделбаха О'Бріайна нічого не відомо. Він не мав ніякої влади і ніякого впливу на події в Ірландії (не дивлячись на своє походження) доки не знайшов сильних союзників в королівствах Коннахт та Ленстер. Особливо сильним і надійним його союзником став король Ленстеру Діармайт мак Майл на м-Бо (ірл. — Diarmait mac Maíl na mBó), що став потім верховним королем Ірландії (хоч це визнавалося і не усіма вождями кланів). Король Ленстеру допоміг стати Тойрделбаху О'Бріайну королем Мюнстера. Знадобилося понад 10 років, щоб усунути від влади його дядька Доннхада мак Бріайна — скинути з трону верховного короля Ірландії та короля Мюнстера і відправити його у вигнання, де він і помер.

Великий і славетний король Ірландії

Після смерті верховного короля Ірландії та короля Ленстеру Діармайта мак Майл на м-Бо Тойрделбах О'Бріайн взяв кермо правління в свої руки і почав контролювати більшу половину Ірландії. Хоча він не відрізнявся талантами полководця, але був здібним дипломатом та політиком і швидко його вплив і влада поширились далеко на північ Ірландії. Під його контролем опинились і такі королівства як Коннахт та Улад (Ольстер). Він правив Ірландією 14 років і помер після довгої і важкої хвороби. Але навіть на смертному одрі він не випускав важелів влади зі своїх рук. Його син та онук стали великими королями Ірландії.

Історичний фон

Після багатьох століть міжусобних війн, роздробленості, нескінченних війн з вікінгами, війн між кланами і війн за трон Бріан Боройме зумів об'єднати Ірландію і остаточно розгромити вікінгів. Усе це він зробив силою зброї. Але він загинув у вирішальній битві з вікінгами за єдність Ірландії. Ірландія знову скочувалась у хаос війн між кланами. Протягом більше ніж 600 років до Бріана Боройме трон верховних королів Ірландії належав кланам О'Нейлів — трон верховних королів почергово переходив від північних до південних кланів О'Нейлів і їх вождів. І південні і північні О'Нейли були нащадками короля Ніалла Дев'яти Заручників (368—395 роки правління). Три сильних королівства Ірландії — Коннахт, Мюнстер та Ленстер були за межами претензій на трон верховних королів і могли тільки конфліктувати з верховним королем або між собою. Край цій монополії О'Нейлів поклав король Мюнстеру Бріан Боройме у 1002 році. Після загибелі короля Бріан Боройме влада знову повернулася до Маела Сехнайлла мак Домнайлла — верховного короля, що у 1002 році добровільно передав корону і трон Бріану Боройме. Наступні верховні королі поступово втрачали владу і вплив і мусили вести нескінченні внутрішні війни з васалами намагаючись утримати і утвердити свою владу.

Сімейні чвари

Тойрделбах Ва Бріайн був сином Тадка мак Бріайна і Мор — дочки Гілла Брігте О'Майл Муайд (ірл. — Gilla Brigte Ua Maíl Muaid) з клану Кенел Фіахах (ірл. — Cenél Fiachach). Батько був вбитий за наказом його зведеного брата Доннхада мак Бріайна (ірл. — Donnchad mac Briain), що цим вчинком усунув конкурента на трон і корону і став королем Мюнстера. Доннхад мак Бріайн тримав владу короля Мюнстера і верховного короля Ірландії протягом 40 років, але не зміг домогтися таких успіхів як Бріан Боройме. Він вважав себе верховним королем Ірландії, але багато кланів і літописці — як сучасні так і пізніші не визнавали за ним цього титулу. До 1050 року літописи мовчать про Тойрделбаха О'Бріайна, але того року він знайшов союзника в боротьбі зі своїм дядьком Доннхадом в особах короля Ленстеру Діармайта мак Майла на м-Бо, що був королем з 1042 року та короля Коннахту Аеда ін Гай Бернайга (ірл. — Áed in Gaí Bernaig), що був королем з 1046 року. Ці союзники уклали спілку з королем Ольстеру Ніаллом мак Еохада (ірл. — Niall mac Eochada). Вони клинули з трону ставленика Доннхада в королівстві Дублін — Ехмаркаха мак Рагналлі (ірл. — Echmarcach mac Ragnailli) і посадили на трон сина Діармайта — Мурхада (ірл. — Murchad) у 1052 році. Почалася війна між союзниками і верховним королем Доннхадом мак Бріайном. Тойрделбах О'Бріайн здійснив напад на землі Туадмуму (ірл. — Tuadmumu) у 1052 році. Під час цієї війни він тяжко поранив сина короля Доннхада — Мурхада в Корко Мруад (ірл. — Corco Mruad) на північному заході сучасного графства Клер. Це сталося у 1055 році. У 1058 році Тойрделбах О'Бріайн отримав серйозну підтримку від Діармайта, коли союзники разом з військом Ленстеру та військом королівства Осрайге воювали проти Доннхада в Лімеріку. Проте верховний король Доннхад мак Бріайн спалив Лімерік, щоб він не дістався ворогам і переміг союзників в битві на пагорбі Сліав г-Крот (ірл. — Sliabh gCrot) в горах Галті.

У 1060 році верховний король і король Мюнстеру Доннхад мак Бріайн спробував розділити своїх ворогів і розбити їх по черзі. Але ця спроба була невдалою — у 1061 році союзники знову напали на Мюнстер, зруйнували фортецю Дал г-Кайс (ірл. — Dál gCais) в Кінкора і спалили монастир в Кіллалое (монастирі в той час були фортецями і підтримували того чи іншого короля). Потім Діармайт мак Майл на м-Бо привів армію в Мюнстер у 1062 році — діяв він сумісно з Тойрделбахом О'Бріайном. Син Доннхада Мурхад спробував організувати і чинити опір — але невдало. Тойрделбах О'Бріайн переміг своїх родичів. Доннхад мак Бріайн зрікся трону і пішов у вигнання у 1063 році. Тойрделбах О'Бріайн став маріонеткою короля Ленстера і верховного короля Ірландії Діармайт мак Майл на м-Бо у Мюнстері.

Під владою Діармайта мак Майл на м-Бо

Тойрделбах О'Бріайн став не просто маріонеткою і васалом Діармайта мак Майла на м-Бо — він став його найважливішим вірним союзником, особливо після 1066 року, коли у королівстві Ленстер стали незадоволені владою свого старого і нового верховного короля. Тойрделбах та Діармайт заплатили по 30 унцій золота кожен королю Західного Мюнстеру Кіаррайге Луахра (ірл. — Ciarraige Luachra) за участь в боротьбі проти спільних ворогів. Але потім у 1067 році вони спільно напали і вбили короля Кіаррайге Луахра. Племінник Тойрделбаха О'Бріайна Мурхад був вбитий під час походу в королівство Міде у 1068 році.

«Літопис Іннісфаллена» повідомляє, що Тойрделбах О'Бріайн був прекрасним законодавцем — закони які він проголосив і впровадив в дію в 1068 році були найкращими законами в Мюнстері і дозволили встановити спокій на дорогах королівства. У тому ж році церковний діяч Маел Ісу мак Амалгада (ірл. — Máel Ísu mac Amalgada) — очільник монастирів Арми, наступник святого Патріка відвідав Мюнстер (судячи зі всього в зв'язку з впровадженням законів Тойрделбаха О'Бріайна) і висловив йому цілковиту підтримку.

Тойрделбах О'Бріайн як союзник верховного короля мусив втрутитись у справи королівства Ленстер у 1070 році. У цьому році померли сини короля Діармайта мак Майла на м-Бо — Мурхад (ірл. — Murchad) та Глунайрн (ірл. — Glúniairn) і спадкоємність трону стала спірною. У тому ж 1070 році Тойрделбах О'Бріайн керуючи армією Лентеру взяв заручників з королівства Осрайге. Він знову повернувся з армією в Ленстер, кол там спалахнула війна за владу між онуком Діармайта Домналлом (сином Мурхада) та племінником Доннхадом — сином Домналла Ремайра (ірл. — Domnall Remair). Літописи пишуть, що Тойрделбах О'Бріайн примирив ворогів, взяв заручників і передав їх верховному королю Діармайту мак Майлу на м-Бо. Тойрделбах О'Бріайн допомагав верховному королю і в 1071 році — повів свою армію в похід на Міде, наказав своїм воїнам будувати мости через Шеннон для військових цілей в Ах Кайлле (ірл. — Áth Caille) — сучасне О'Брінсбрідж (ірл. — O'Briensbridge) та Кіллалое (ірл. — Killaloe).

Верховний король Діармайт мак Майл на м-Бо відвідав Мюнстер у 1071 році і передав Тойрделбаху О'Бріайну скарби, які він успадкував від Бріана Боройме і одержав від синів «короля саксів» які втекли до нього після норманського завоювання Англії. Це останнє, що він встиг зробити — під час походу на королівство Міде Діармайт мак Майл на м-Бо загинув у битві 7 лютого 1072 року.

Верховний король Ірландії

Тойрделбах О'Бріайн став головним і єдиним спадкоємцем влади верховного короля Діармайта мак Майла на м-Бо, здійснив успішні і переможні військові походи щоб утвердити свою владу. Літописи так написали про це: «Тойрделбах пішов походом на Осрайге та Ленстер, спалив О'Хейннселайг, взяв велику здобич і худобу, взяв заручників з Ленстеру, захопив королівство Дублін, взяв в полон синів Домналла, синів Діармайт мак Майл на м-Бо, повернув заручників королівству Осрайге.»

Потім він пішов в похід на королівство Міде і вбив короля Конхобара О'Маел Сехнайлла у наступному році, скористався цим і розорив Міде, потім пішов в похід на королівство Коннахт і взяв заручників від обох — від О'Конхобара і О'Руайрка.

Він розділив королівство Ленстер між суперниками — здійснював політику «розділяй і владарюй» і досить успішно. У королівстві Дублін він посадив на трон Гофрайда мак Амлайба мейк Рагнайлла (ірл. — Gofraid mac Amlaíb meic Ragnaill) — родича Ехмархаха мак Рагнайлла (ірл. — Echmarchach mac Ragnaill), що став йому вірним васалом.

У 1075 році Тойрделбах О'Бріайн почав війну проти О'Нейлів та їх союзників, що владарювали на півночі Ірландії. Ця війна була невдалою — він отримав поразку від королівства Айргіалла та його союзників — битва під Ах Фірдіа (ірл. — Áth Fhirdia) — сучасне Арді, графство Лаут — була програна з величезними втратами. Одночасно з Дубліна вигнали ставленика Тойрделбаха О'Бріайна — Гофрайда. Проте Тойрделбах О'Бріайн швидко відновив свою владу — в Дубліні він посадив на трон свого сина Муйрхертаха. Іншого сина — Діармайта він посадив на трон в Ватерфорді — колишньому королівстві вікінгів на півдні Ірландії. Тойрделбах О'Бріайн став володарем південної половини Ірландії — більшої половини.

Тойрделбах Ва Бріайн і події за межами Ірландії

Син Тойрделбаха — Діармайт, що правив в Ватерфорді здійснив похід в Уельс (Камбрію) у 1080 році. Хоча загалом, Тойрделбах О'Бріайн менше цікавився подіями за межами Ірландії ніж його попередник, що планував захопити Англію і розширити свою владу на всі Британські острови.

Під час недовгого правління ставленика Тойрделбаха — Гофрайда в Дубліні 6 травня 1074 року помер архієпископ Дубліна Донатус. Це спричинило зацікавлення архієпископа Кентерберійського Ланфранка Павійського ірландськими справами. Ланфранк, спираючись на писання Беди, став просити папу Олександра II передати Ірландію у підпорядкування архієпископів кентерберійських (тобто англійських). Намагаючись не викликати цим обурення ірландських королів, він написав листа Тойрделбаху О'Бріайну, в якому він називає його «найбільшим прекрасним королем Ірландії». Хоча в той же час він звернувся до Гофрайда як до «славного короля Ірландії».

«Літописи Іннісфаллена» повідомляють, що до Тойрделбаху О'Бріайну прибула делегація євреїв з-за моря на кораблі з подарунками (очевидно з проханням поселитися на острові), але вони покинули острів розчаровані.

Розділяй і володарюй

Тойрделбах О'Бріайн успішно здійснював політику «розділяй і володарюй». В першу чергу в королівствах Ленстер і Коннахт — розділивши королівства між суперниками. Також він аналогічним чином втручався в політику на півночі Ірландії. Він підтримав королівство Улад (Ольстер) і послабив цим королів Айлеху — клан Кенел н-Еогайн (ірл. — Cenél nEógain).

Клан Кенел н-Еогайн хотів знову повернути собі трон верховних королів Ірландії. Але вони не мали реального претендента на царство. Тоді вони стали висувати і підтримувати Конхобара О'Бріайна (ірл. — Conchobar Ua Briain) — онука Тойрделбахового дядька Доннхада мак Бріайна (ірл. — Donnchad mac Briain) як конкурента за трон в Мюнстері. Але він став королем на дуже короткий час — був убитий разом зі своєю дружиною. Його спадкоємцем став його брат Кеннетіг (ірл. — Cennétig).

У Коннахті ворогуючими кланами були О'Брюїн (ірл. — Uí Briúin), О'Конхобар (ірл. — Ua Conchobair), О'Флайхбертайг (ірл. — Ua Flaithbertaig), О'Руайрк (ірл. — Ua Ruairc). Королем Коннахту був Руайдрі на Сайде Буйде (ірл. — Ruaidrí na Saide Buide) у 1076 році, коли він зустрівся з Тойрделбахом О'Бріайном. Тойрделбах потім змістив з трону Руайдрі у 1079 році і замінив його на Аеда мак Арта Валлаха (ірл. — Áed mac Art Uallach) з клану О'Руайрк. Маел Сехнайлл (ірл. — Máel Sechnaill) король Міде зустрівся з Тойрделбахом О'Бріайном у 1080 році, побоюючись клану О'Руайрк. Війна вибухнула у 1084 році. До війни приєднався Кеннетіг О'Бріайн. Тойрделбах О'Бріайн пішов в похід на королівство Міде. Але коли він був відсутній, клан Конмайкне (ірл. — Conmaicne) — союзник О'Руарків — напав на Мюнстер. Відбулась жорстока битва під Моннекрок (ірл. — Monecronock), що біля Дубліна 19 жовтня 1082. Сини Тойрделбаха О'Бріайна — Муйрхертах і Тадк виграли битву, вбивши Домналла О'Руарка та Кеннетіга О'Бріайна.

Смерть

Тойрделбах О'Бріайн серйозно захворів у 1085 році. У нього раптово повністю випало волосся. «Літопис Чотирьох Майстрів» повідомляє, що він хворів протягом багатьох років. «Літопис Ольстера» повідомляє, що «Тойрделбах О'Бріайн помер у Кінкора (поблизу Кіллалое) після великих страждань і покаяння, після прийняття тіла Христового і його крові 14 липня на сімдесят сьомому році життя 1086 року». Північні літописи дуже рідко хвалили південних королів, але тут називали його «славним королем всієї Ірландії», а «Літопис Тігернаха» назвав його «королем більшої частини Ірландії».

Родина

Тойрделбах О'Бріайн був одружений тричі.

Перша дружина

Дубхоблайг (ірл. — Dubchoblaig) з клану О'Хейннселайг (ірл. — Uí Cheinnselaig) була матір'ю його сина Діармайта, що був названий на честь патрона — попереднього верховного короля Діармайта мак Майла на м-Бо.

Друга дружина

Дербфоргайлл (ірл. — Derbforgaill) з Осрайге була матір'ю його синів Тадка і Муйрхертаха.

Третя дружина

Гормлайх (ірл. — Gormlaith) з клану О'Фогарта (ірл. — Ua Fógarta) була матір'ю його дочки Мор (ірл. — Mór).

Джерела

• Annals of the Four Masters, CELT: The Corpus of Electronic Texts, 2002, retrieved 22 May 2008
• Annals of Innisfallen, CELT: The Corpus of Electronic Texts, 2000, retrieved 10 May 2008
• Annals of Loch Cé A.D. 1014—1590, CELT: The Corpus of Electronic Texts, 2002, retrieved 10 May 2008
• Annals of Ulster AD 431—1201, CELT: The Corpus of Electronic Texts, 2003, retrieved 10 February 2007
• Chronicon Scotorum, CELT: The Corpus of Electronic Texts, 2003, retrieved 25 October 2007
• Bracken, Damian (2004), «Mac Briain, Donnchad (d. 1064)», Oxford Dictionary of National Biography, Oxford: Oxford University Press, retrieved 6 March 2008
• Bracken, Damian (2004), «Ua Briain, Toirdelbach [Turlough O'Brien] (1009—1086)», Oxford Dictionary of National Biography, Oxford: Oxford University Press, retrieved 6 March 2008
• Byrne, Francis John (2005), «Ireland and her neighbours, c.1014–c.1072», in Ó Cróinín, Dáibhí, Prehistoric and Early Ireland, A New History of Ireland I, Oxford: Oxford University Press, pp. 862–898, ISBN 0-19-922665-2
• Byrne, Francis John (1973), Irish Kings and High-Kings, London: Batsford, ISBN 0-7134-5882-8
• Duffy, Seán (2004), «Ua Conchobair, Ruaidrí (d. 1118)», Oxford Dictionary of National Biography, Oxford: Oxford University Press, retrieved 6 March 2008
• Flannagan, Marie Therese (2005), «High-kings with opposition, 1072—1166», in Ó Cróinín, Dáibhí, Prehistoric and Early Ireland, A New History of Ireland I, Oxford: Oxford University Press, pp. 899–933, ISBN 0-19-922665-2
• Hudson, Benjamin (2004), «Diarmait mac Máel na mBó (d. 1072)», Oxford Dictionary of National Biography, Oxford: Oxford University Press, retrieved 6 March 2008
• Hudson, Benjamin (2005), Viking Pirates and Christian Princes: Dynasty, Religion and Empire in the North Atlantic, Oxford: Oxford University Press, ISBN 0-19-516237-4
• Ó Cróinín, Dáibhí (1995), Early Medieval Ireland: 400—1200, The Longman History of Ireland, London: Longman, ISBN 0-582-01565-0