Перейти до вмісту

Томас Айснер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Томас Айснер
англ. Thomas Eisner Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився25 червня 1929(1929-06-25)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Берлін, Вільна держава Пруссія[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер25 березня 2011(2011-03-25)[5][4] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ітака, Нью-Йорк, США[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
·хвороба Паркінсона[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняІтака[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьбіолог, ентомолог, викладач університету, еколог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГарвардський університет (1955)[4]
Університет штату Нью-Йорк (Платтсберг)d (1949)[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьchemical ecologyd[4] і ентомологія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКорнелльський університет[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдокторський ступінь[1][4]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Леопольдина
Європейська академія[6]
Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMaria Eisnerd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Особ. сторінкаnbb.cornell.edu/neurobio/eisner/eisner.html Редагувати інформацію у Вікіданих

Томас Айснер (англ. Thomas Eisner; 25 червня 1929(1929червня25), Берлін, Німеччина — 25 березня 2011, Ітака, Нью-Йорк, США) — німецько-американський ентомолог й еколог, відомий як «батько хімічної екології»[7]. Він був професором хімічної екології у Корнелльському університеті та директором Корнелльського інституту досліджень хімічної екології (CIRCE), світовим авторитетом у галузі поведінки тварин, екології й еволюції, і разом зі своїм колегою з інституту Джерролдом Мейнвальдом був одним із піонерів хімічної екології — дисципліни, яка займається хімічними взаємодіями організмів. Він був автором або співавтором близько 400 наукових статей і семи книг.

Біографія

[ред. | ред. код]

Томас Айснер народився 25 червня 1929 року у Берліні, Німеччина. Його батько, Ганс Айснер, був хіміком єврейського походження та співробітником Фріца Габера в Інституті електрохімії кайзера Вільгельма у Берліні; пізніше він очолював кафедру хімії у Корнелльському університеті. Його мати, Маргарет Гайль-Айснер, була художницею. Рятуючись від нацистського режиму, сім'я переїхала до Барселони, а після громадянської війни в Іспанії — до Уругваю. Айснери приїхали до США у 1947 році[8].

Томас Айснер став натуралізованим американським громадянином і подав заявку на навчання до Корнелльського університету, але отримав відмову. Він здобув ступінь бакалавра та доктора філософії у Гарвардському університеті та вступив на факультет ентомології Корнелла у 1957 році. Він одружився з Марією Айснер, яка була співробітником його лабораторії. У 1964 році він брав участь у відкритті кафедри нейробіології та поведінки, у якій працював до самої смерті.

Окрім наукової роботи, він був пристрасним фотографом природи[9] та відеографом. Його фільм «Секретна зброя» отримав престижну нагороду на Нью-Йоркському кінофестивалі та був названий найкращим науковим фільмом Британською науковою асоціацією. Він також був захопленим піаністом і час від часу диригентом. Айснер помер 25 березня 2011 року від хвороби Паркінсона[7].

Він був атеїстом[10].

Праці

[ред. | ред. код]
Серія досліджень Айснера та його колег захисної рідини жуків Chlaenius з папером, який темніє у відповідь на хімічні речовини.

Основна робота Айснера була пов'язана з хімічною екологією, головним чином вивченням хімічного захисту комах від хижаків. Деякі з його найвідоміших праць були проведені на жуку-бомбардирові. Ці комахи, як він виявив, утворюють хімічну речовину у своєму тілі та у разі небезпеки виприскують цю шкідливу рідину з отвору у черевній частині[11].

Польовий біолог із досвідом роботи на чотирьох континентах, він також був активним захисником природи. Він був членом ради директорів Національного Одюбонівського товариства, Національної наукової ради охорони природи та Ради Інституту світових ресурсів. Він очолював Американське товариство натуралістів і був головою біологічної секції Американської асоціації сприяння розвитку науки. Айснер відіграв провідну роль у започаткуванні Програми стипендіатів Конгресу у Вашингтоні, округ Колумбія, а також докладав зусилля для збереження диких територій у Флориді та Техасі.

Крім того, Айснер був членом Національної академії наук, Американської академії мистецтв і наук й Американського філософського товариства. Він отримав численні нагороди, зокрема премію Тайлера за досягнення у галузі охорони довкілля, медаль Сторіччя Гарвардського університету, Національну наукову медаль 1994 року[12] та премію Льюїса Томаса. Він також мав почесні ступені університетів Швеції, Німеччини, Швейцарії та США, а також був іноземним членом Лондонського королівського товариства. Айснер також був членом Німецької національної академії наук Леопольдини та Європейської Академії.

У 2008 році Національна академія наук присудила Айснеру премію Джона Карті[13].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #137887795 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н https://news.cornell.edu/stories/2011/03/tom-eisner-father-chemical-ecology-dies-81
  5. ↑ http://www.care2.com/causes/environment/blog/tom-eisner-renowned-biologist/
  6. ↑ www.ae-info.org
  7. ↑ а б Prof. Thomas Eisner, 'Father of Chemical Ecology,' Dies. Cornell Daily Sun. 29 березня 2011. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 16 березня 2013. [Архівовано 2012-03-07 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Kenneth Chang (30 березня 2011). Thomas Eisner, Who Cracked Chemistry of Bugs, Dies at 81. The New York Times.
  9. ↑ Gorman, James (10 жовтня 2006). Eye-Catching Images of Nature, Made With a Common Machine. The New York Times.
  10. ↑ Angier, Natalie (4 квітня 2011). Paths of Discovery, Lighted by a Bug Man's Insights. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 18 березня 2021. He had a notoriously mordant sense of humor: "I may not believe in God," he once said, "but I don't ring doorbells saying I'm a Seventh-Day Atheist"...
  11. ↑ Thomas, Eisner (2003). For love of insects. Cambridge, Mass.: Belknap Press of Harvard University Press. ISBN 0-674-01181-3. OCLC 52047487.
  12. ↑ The President's National Medal of Science: Recipient Details. National Science Foundation. Процитовано 21 серпня 2018.
  13. ↑ John J. Carty Award for the Advancement of Science. National Academy of Sciences. Архів оригіналу за 29 грудня 2010. Процитовано 25 лютого 2011.
  14. ↑ National Science Foundation — The President’s National Medal of Science. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 1 квітня 2011.
  15. ↑ John J. Carty Award for the Advancement of Science (англ.). National Academy of Sciences. Архів оригіналу за 2 січня 2006. Процитовано 25 лютого 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томас_Айснер&oldid=44425125