Томас Гопко

	Томас Гопко
Альма-матер:	Університет Дюкейн і Фордгемський університет
Діяльність:	священник, богослов, викладач університету
Народження:	28 березня 1939; Ендікотт, Брум, Нью-Йорк, США
Смерть:	18 березня 2015 (75 років); Wexfordd, Аллегені, Пенсільванія, США
	Томас Гопко у Вікісховищі

Томас Гопко (укр. Хома Іванович Гопко, англ. Thomas John Hopko; 28 березня 1939, Ендікотт, штат Нью-Йорк - 18 березня, 2015, Вексфорд, Пенсільванія) - протопресвітер і богослов Православної церкви українського походження. Декан Свято-Володимирської православної духовної семінарії з 1992 по 2002 рік, також викладав у цій семінарії з 1968 до 2002 року, де був вчителем та наставником сучасного предстоятеля Православної церкви Фінляндії архієпископа Елії (Валґрена).

Біографія

Народився 28 березня 1939 року в Ендікотті, штат Нью-Йорк. Він був третьою дитиною та єдиним сином подружжя українців Івана та Ганни Гопко (уродженої Запотоцької). Його батьки походили із села Невицьке поблизу Ужгорода на Закарпатті^[1].

Був хрещений у православній греко-католицькій церкві святої Марії, Ендікотт, штат Нью-Йорк.

Навчався в публічній школі в Ендікотт, яку закінчив у 1956 році.

У 1960 році закінчив Фордгемський університет (США) зі ступенем бакалавра гуманітарних наук в галузі русистики.

У 1963 році закінчив Свято-Володимирську духовну семінарію, де навчався у таких відомих православних богословів, як Олександр Шмеман, Іоанн Мейєндорф, Микола Арсеньєв та Сергій Верховський^[2].

Під час навчання познайомився з Анною, старшою дочкою свого наставника Олександра Шмемана, з якою одружився 9 червня 1963 року.

У серпні 1963 року висвячений у сан диякона і слідом ієрея, після чого служив настоятелем церкви святого Іоанна Хрестителя у місті Уоррен (Огайо, США).

У 1968 році закінчив філософський факультет Університету Дьюкейн у Піттсбурзі зі ступенем магістра філософії. У цьому ж році переведений настоятелем церкви святого Григорія Богослова у місті Уаппінгерс Фоллс (штат Нью-Йорк).

В 1968 представляв Православну Церкву в Америці на Четвертій генеральній асамблеї Всесвітньої ради церков в Упсалі, Швеція.

У 1970 році зведений у сан протоієрея.

В 1975 представляв Православну Церкву в Америці на П'ятій асамблеї Всесвітньої ради церков у Найробі, Кенія.

З 1975 року був членом комісії «Віра та церковний устрій» Всесвітньої ради церков, а з 1985 по 1991 — головою керівної групи ВРЦ на тему «Хрещення, Євхаристія та служіння».

З 1978 до 1983 року служив настоятелем Церкви святого Миколи в місті Ямайка Естейт (штат Нью-Йорк, США).

Викладач віровчення та пастирського богослов'я Свято-Володимирської духовної семінарії (1968-1972), помічник професора догматичного богослов'я (1972-1983). Також виконував обов'язки професора (Associate Professor) догматичного богослов'я (1983-1991), професор догматичного богослов'я (1991-2002)^[1].

Ад'юнкт-професор Східного християнства в Університеті Дюкейна в Піттсбурзі (1965-1968), Колумбійського університету в Нью-Йорку (1983), Фордгемського університету (1984), Університету Дрю в Медісоні (1987).

В 1982 захистив докторську дисертацію на богословському факультеті Фордгемського університету.

Президент Православного богословського товариства Америки (1992-1995).

У 1992 році стає деканом Свято-Володимирської духовної семінарії в Крествуді, штат Нью-Йорк, змінивши на цій посаді протопресвітера Іоанна Мейєндорфа. У тому ж році приймав у Свято-Володимирській духовній семінарії Патріарха Сербського Павла, який прибув до США для усунення розколу між сербськими єпархіями^[3].

У 1995 році був зведений у сан протопресвітера^[2].

1 липня 2002 року пішов у відставку з посади декана Свято-Володимирської духовної семінарії і був удостоєний звання почесного декана від Опікунської ради семінарії.

22—24 серпня 2013 року взяв участь в Асамблеї Канадської архієпископії, де виступив із доповідями та отримав золотий орден Св. Інокентія з рук митрополита Тихона (Молларда)^[4].

Отець Томас був видним православним християнським лектором і оратором, добре відомим у православних та екуменічних колах. Помер 18 березня 2015 року. Його рідні та близькі звернулася до всіх, хто хотів би попрощатися з померлим, з проханням: замість квітів на згадку про отця Томаса направити меморіальні пожертвування Свято-Володимирській духовній семінарії, Преображенському монастирю, радіо «Давня Віра»(Ancient Faith Radio), на якому в останні роки життя виступав отець Томас, та хоспісу «Добрий самаритянин» в Кокордії, Вексфорд, штат Пенсільванія.

Похований 23 березня 2015 року на цвинтарі Преображенського монастиря в Еллвуд Сіті, штат Пенсільванія.

Родина

Батьки отця Томаса Гопка українці із села Невицьке поблизу Ужгорода (Закарпаття). Їх син Томас був хрещений та вихований у греко-католицькій церкві Святої Марії, Ендікотт, штат Нью-Йорк.

Був одружений з Анною Шмеман (донькою протопресвітера Олександра Шмемана), виховав п'ятьох дітей (Юліана, Іоанн, Катерина, Марія, Олександра).

Роботи та лекції отця Томаса Гопка

Бібліографія

Orthodoxy and Cultures / Ed. by Ioan Sauca. — Geneva: WCC, 1996. (один из авторов сборника).
Christian Spirituality: East and West. — Chicago: The Priory Press, 1968 (with Jordan Aumann and Donald Bloesch).
God, Jesus, Spirit / Ed. by Daniel Callhan. — New York: Herder and Herder, 1969 (один из авторов сборника).
The Orthodox Faith: An Elementary Handbook on the Orthodox Church: In 4 volumes. — New York: Department of Religious Education of the Orthodox Church in America, 1972—1976: Vol. 1. Doctrine; Vol. 2. Worship; Vol. 3. Bible and Church History; Vol. 4. Spirituality.
The Spirit of God. — Danbury: Morehouse Barlowe, 1976.
All the Fulness of God. — Crestwood: SVS Press, 1982.
The Lenten Spring. — Crestwood: SVS Press, 1983.
Women and the Priesthood. — Crestwood: SVS Press, 1983 (2-е издание, переработанное и дополненное — 1999).
The Winter Pascha. — Crestwood: SVS Press, 1984.
Christian Spirituality, Origins to the Twelfth Century / Ed. by Bernard McGinn, John Meyendorff and Jean Leclercq (World Spirituality: An Encyclopedic History of the Religious Quest. Vol. 16). — New York: Crossroad, 1985 (один из авторов сборника).
Speaking of Silence, Christians and Buddhists on the Contemplative Way / Ed. by Susan Walker. — New York: Paulist Press, 1987 (один из авторов сборника).
The Legacy of St. Vladimir: Papers presented at a Symposium commemorating the Fiftieth Anniversary of St Vladimir’s Orthodox Theological Seminary, 1990 / Ed. by J. Breck, J. Meyendorff and E. Silk. — Crestwood: SVS Press, 1990 (один из авторов сборника).
Speaking the Christian God / Ed. by Alvin J. Kimel. — Grand Rapids: Eerdmans Publishing Co., 1992 (один из авторов сборника).
Reclaiming the Bible for the Church / Ed. by Carl E. Braaten and Robert W. Jenson. — Grand Rapids: Eerdmans Publishing Co., 1995 (один из авторов сборника).

Примітки

↑ ^а ^б Very Rev. Thomas Hopko. www.svots.edu. Saint Vladimirs Seminary. Процитовано 30 листопада 2021.
↑ ^а ^б Protopresbyter Thomas Hopko | St Vladimir's Orthodox Theological Seminary. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 березня 2015.
↑ Биография протопресвитера Фомы Хопко. www.orthodoxcanada.ca (английский) . 28 травня 2020. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 16 січня 2021.
↑ Минуты Ассамблеи Канадской архиепископии (PDF). www.archdiocese.ca (английский) . Архів (PDF) оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 16 січня 2021.

[:0-1] а ^б Very Rev. Thomas Hopko. www.svots.edu. Saint Vladimirs Seminary. Процитовано 30 листопада 2021.

[svots.edu-2] а ^б Protopresbyter Thomas Hopko | St Vladimir's Orthodox Theological Seminary. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 березня 2015.

[3] Биография протопресвитера Фомы Хопко. www.orthodoxcanada.ca (английский) . 28 травня 2020. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 16 січня 2021.

[4] Минуты Ассамблеи Канадской архиепископии (PDF). www.archdiocese.ca (английский) . Архів (PDF) оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 16 січня 2021.

[1]

[2]

[3]

[4]