Перейти до вмісту

Томас Д'Алесандро (молодший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Томас Д'Алесандро
англ. Thomas D’Alesandro
Народився1 серпня 1903(1903-08-01)[1][2]
Балтимор[3]
Помер23 серпня 1987(1987-08-23)[1][2] (84 роки)
Балтимор[4]
ПохованняNew Cathedral Cemeteryd
Країна США
Місце проживанняМериленд
Діяльністьполітик, страховий брокер
Alma materCalvert Colleged[5]
Знання мованглійська
Посадачлен Палати представників США[d], Mayor of Baltimored, member of the Maryland House of Delegatesd[6], delegated[6] і член організаціїd[6]
ПартіяДемократична партія США
Конфесіякатолицька церква
БатькоTommaso G. D'Alesandrod
МатиMaria Petronilla D'Alesandrod
У шлюбі зAnnunciata M. "Nancy" D'Alesandrod
ДітиНенсі Пелосі і Thomas L. J. D'Alesandro IIId

Томас Д'Алесандро-молодший (англ. Thomas D'Alesandro Jr. ; (1 серпня 1903(1903-08-01), Балтимор — 23 серпня 1987(1987-08-23), Балтимор)) — американський державний і політичний діяч. Працював у Палаті представників США від 3-го виборчого округу Меріленда (1939—1947), а потім мером Балтімора (1947—1959). Був батьком першої жінки-спікера Палати представників США Ненсі Патрісії Пелосі та політика Томаса Д'Алесандро, який також був мером Балтімора.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Балтіморі 1 серпня 1903 року в родині Марії Антонії Петронілли (уродженої Фоппіані) та Томмазо Д'Алесандро. Його батько народився в Монтенеродомо, Абруццо, Італія, а мати народилася в Балтіморі в сім'ї вихідців із Генуї, Лігурія[7]. Томас Д'Алесандро навчався у Бізнес-коледжі Калверта у Балтіморі. Перед тим як розпочати політичну кар'єру, працював брокером зі страхування та нерухомості[8].

З 1926 по 1933 рік працював у Палаті делегатів Меріленду, будучи членом Демократичної партії США. Проживав в Аннаполісі, коли був призначений генеральним заступником збирача податкових надходжень, з 1933 по 1934 рік обіймав цю посаду. З 1935 по 1938 рік був членом міської ради Балтімора. Потім його обрали до Конгресу США, де він працював з 3 січня 1939 до своєї відставки 16 травня 1947 року. Перебуваючи в Конгресі США, рішуче підтримував Хілеля Кука і Комітет політичної дії, створений для того, щоб оскаржити політику адміністрації Франкліна Делано Рузвельта з питання про єврейських біженців під час Голокосту, а потім лобіювати проведення політики проти британського контролю над Палестиною[9].

Після служби в Конгресі США працював мером Балтімора з травня 1947 по травень 1959[10]. Працював у Федеральній раді з повторних переговорів з 1961 по 1969 рік після призначення президентом США Джоном Кеннеді[8][11].

Політична кампанія

[ред. | ред. код]

У 1954 році був сильним претендентом на посаду губернатора Меріленда, але вибув з передвиборної гонки після того, як була встановлена його причетність до отримання грошових коштів від Домініка Піраччі, власника гаража, визнаного винним у шахрайстві і змові з метою перешкодити правосуддю[12]. Домінік Піраччі був батьком Марджі Піраччі Д'Алессандро, дружини Томаса Д'Алессандро III. Пізніше Томас Д'алесандро-молодший був виправданий: йому так і не було пред'явлено звинувачення.

Після зняття кандидатури з виборів Томас Д'алесандро негласно підтримав голову Мерілендського університету в коледж-парку Керлі Берда, який програв вибори, набравши 45,5 % голосів проти 54,5 % у Теодора МакКелдина, діючого голови Республіканської партії США у Меріленді і попередника Томаса Д Алесандро на посаді мера Балтімора. У 1958 році Томас Д'алесандро балотувався в Сенат США, намагаючись здобути перемогу над республіканцем Джеймсом Гленном Біллом, але спочатку йому довелося витратити кошти і час на перемогу над постійним суперником Джорджем Махоні на праймеріз Демократичної партії. Потім Томас Д'алесандро провів політичну кампанію, але в підсумку програв Джеймсу Гленну Біллу[10].

В 1959 Гарольд Греді здобув перемогу над Томасом Д'Алесандро в боротьбі за посаду мера Балтімора[13].

Ретроспективний аналіз

[ред. | ред. код]

У 2017 році, намагаючись протистояти зусиллям Ненсі Пелосі з видалення статуй конфедератів із залів Конгресу США, консерватори зазначили, що в 1948 році Томас Д'Алесандро відкрив пам'ятник Томасу Джексону і Роберту Лі, будучи на посаді мера Балтімора разом з губернатором Мері[14]. Його син Томас Д'Алесандро III, який обіймав посаду мера Балтімора з 1967 по 1971 рік, сказав про свого батька: "Все його життя було політикою. Він не був тим, кого ви назвали б полум'яним лібералом, але він був прогресивним "[10].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Томас Д'Алесандро був одружений з Аннунсіате («Ненсі») Ломбарді (1909—1995)[15]. У пари було шестеро дітей, п'ятеро синів та дочка:

  • Томас Людвіг Джон Д'Алесандро III (1929—2019) був мером Балтімора з 1967 по 1971 рік;
  • Ніколас Д'Алесандро (1930—1934);
  • Франклін Делано Рузвельт Д'Алесандро (1933—2007), який служив в армії США;
  • Гектор Джозеф Д'Алесандро (1935—1995);
  • Джозеф Томас Д'Алесандро (1937—2004);
  • Ненсі Патрісія Д'Алесандро Пелосі (1940), член Палати представників США від Каліфорнії, яка була лідером меншості Палати представників у період з 2003 по 2007 рік і з 2011 по 2019 рік, а також на посаді спікера палати з 4 січня 2007 року по 3 січня 2011 року і знову з 3 січня 2019 року до теперішнього часу[16].

Томас Д'Алесандро помер 23 серпня 1987 року в Балтіморі, штат Меріленд.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  3. ↑ http://www.economist.com/node/15719190
  4. ↑ http://articles.latimes.com/1987-08-29/news/mn-1349_1_thomas-d-alesandro-jr
  5. ↑ Biographical Directory of the United States Congress — GPO, 1903.
  6. ↑ а б в http://bioguide.congress.gov/scripts/biodisplay.pl?index=D000007
  7. ↑ Stated on Finding Your Roots, January 12, 2021
  8. ↑ а б D'ALESANDRO, Thomas, Jr. | US House of Representatives: History, Art & Archives. history.house.gov (англ.). Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
  9. ↑ Medoff, Rafael, «Pelosi's father and the Holocaust.» [Архівовано 2021-06-13 у Wayback Machine.] Jerusalem Post
  10. ↑ а б в Valentine, Paul W. (24 серпня 1987). BALTIMORE POLITICAL PATRIARCH THOMAS J. D'ALESANDRO JR. DIES. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 18 грудня 2017.
  11. ↑ Federal Renegotiation Board | JFK Library. www.jfklibrary.org. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019. [Архівовано 2019-01-24 у Wayback Machine.]
  12. ↑ «The Little World of Tommy» [Архівовано 2013-08-27 у Wayback Machine.],Time. April 26, 1954
  13. ↑ J. Harold Grady, mayor, chief judge, dies at 84. BaltimoreSun.com. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 18 грудня 2017. [Архівовано 2016-04-17 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Singman, Brooke (24 серпня 2017). Nancy Pelosi's dad helped dedicate Confederate statue. The New York Post. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  15. ↑ Baltimore Sun, October 1, 1928, p. 20.
  16. ↑ Hirschfeld Davis, Julie. Nancy Pelosi Elected Speaker as Democrats Take Control of House. The New York Times. Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 3 січня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томас_Д%27Алесандро_(молодший)&oldid=43897699