Перейти до вмісту

Сговіо Томас Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Томас Сговіо)
Томас Сговіо
Thomas Sgovio
Народження7 жовтня 1916(1916-10-07)
Баффало
Смерть3 липня 1992(1992-07-03) (75 років)
 Меса, Аризона
КраїнаСША США
Діяльністьписьменник, митець, політичний в'язень Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки творчостіз 1960
Сайтsgovio.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Томас Йосипович Сговіо (7 жовтня 1916, Баффало — 3 липня 1997, Меса) — американський художник, екскомуніст і колишній ув'язнений ГУЛАГУ та колимських концтаборів, де провів 16 років. Його батько був італійським американцем та комуністом, депортованим владою США до СРСР через його політичну діяльність.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Бафалло (Нью-Йорк) 7 жовтня 1916 року.

Сговіо переїхав до СРСР у 19-річному віці з батьком Джозефом, «… якого Сполучені Штати депортували як комуністичного агітатора в 1935 році».[1] Після прибуття в СРСР він відмовився від свого американського паспорта[2]. Томас хотів продовжити свою художню освіту, але його не прийняли в жодну з художніх шкіл Москви. Працював художником в журнально-газетному об'єднанні. У 1937 році був заарештований батько Томаса. Після трьох років сам Томас розчарувався у житті в Москві та намагався повернути свій паспорт у посольстві США, але був заарештований НКВС 12 березня 1938 року, коли він вийшов з посольства.[2] Після його арешту його спочатку доставили до московської тюрми на Луб'янці, а пізніше перевезли до в'язниці на Таганці.[3]

Після звичайного формального дізнання Трійка НКВС засудила його до п'яти років примусової праці як «соціально небезпечного елемента».[2]. Декілька років потому Сговіо намагався домогтися перегляду своєї справи, але прокурор, який розглянув апеляцію, прийшов до висновку, що немає ніяких підстав для перегляду його справи[2].

Сговіо був відправлений в ешелоні з іншими ув'язненими до Владивостока. Сговіо писав: «Наш поїзд виїхав з Москви ввечері 24 червня. Це було початком подорожі в східному напрямку, яка мала тривати з місяць. Я ніколи не забуду цієї миті. Сімдесят чоловіків… ридали»[4]. З Владивостоку він був етапований на борту судна «Индігірка» до колимських концтаборів.

У той час в таборах угруповання професійних злочинців мешкали разом з іншими ув'язненими, включаючи політичних, і панували над ними.[2] Татуювання різних типів були однією з характерних ознак професійних злочинців. Сговіо як професійний художник став важливою ланкою татуювального бізнесу в таборі. Деякий час Сговіо був також особистим ординарцем старшого охоронця в таборі[2]. В інший час він був членом бригади на лісоповалі.[2] Під час Другої світової війни Сговіо дізнався про конфлікт в Тихому океані зі старих газет, в які виявилися загорнуті деталі машин, надіслані до СРСР за програмою американської допомоги Ленд-ліз та передані до ГУЛАГу[2] Він був очевидцем, а пізніше ще й описав смертельний голод і загибель незліченних ув'язнених, жертв радянського ГУЛАГу.[5]

По закінченню терміну ув'язнення він був затриманий на Колимі до 1946 року, потім переїхав в Александров. У 1948 році він був повторно заарештований і засланий на довічне поселення в Красноярський край у Богучанський район. Працював на лісоповалі, в колгоспі, в 1954 році став контролером кінотеатру, в тому ж році був звільнений із заслання, але мав залишитись у СРСР з «тавром» як колишній засуджений[2] Після реабілітації в 1956 році він виїхав до Москви, де працював художником. Зрештою, тільки в 1960 році йому було дозволено повернутися в Сполучені Штати.[6]

Він описав свій досвід та життя таборів у своїх мемуарах, які назвав «Люба Америка! Чому я відвернувся проти комунізму» (Dear America! Why I Turned Against Communism), опублікованих у 1972 році.[7]

Про його долю також розповідається в книжці Тіма Цуліадіса «Покинуті. Американська трагедія в Сталінській Росії».[8]

Олександр Солженіцин чотири рази посилається на спогади Сговіо в «Архіпелазі ГУЛАГ» і включив його в список свідків «архіпелагу ГУЛАГ», досвід і матеріали яких лягли в основу книги[9].

Томас Сговіо помер 3 липня 1997 року в Месі, штат Аризона. Після нього залишилась дружина, два сини та донька[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ According to an AP article by Alan Cullison published by the Pittsburgh Post-Gazette on November 9, 1997
  2. ↑ а б в г д е ж и к Applebaum, Anne 2004, Gulag: A History (Trade Paperback), Bantam Books Dell Publishing, p. 139—140, ISBN 1-4000-3409-4
  3. ↑ «Thomas Sgovio» [Архівовано 26 січня 2019 у Wayback Machine.] Gulag History / Roy Rosenzweig Center for History and New Media, George Mason University. Retrieved December 5, 2011
  4. ↑ Sgovio, Dear America!, 1979, pp. 129-35 Цит. по: Applebaum, Anne 2004, Gulag: A History (Trade Paperback), Bantam Books Dell Publishing, p. 160, ISBN 1-4000-3409-4
  5. ↑ Applebaum, 2004, с. 310 quoting Sgovio, Dear America!, 1979, pp. 160—162
  6. ↑ Silvester, Christopher (6 вересня 2008). Review: The Forsaken by Tim Tzouliadis. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 7 вересня 2008. Процитовано 25 травня 2010.
  7. ↑ Sgovio, Thomas, Dear America! Why I Turned Against Communism, Partners' Press Kenmore, New York, 1979
  8. ↑ Tim Tzouliadis, The Forsaken, The Penguin Press, 2008, ISBN 978-1-59420-168-4
  9. ↑ Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ. 1918—1956. Опыт художественного исследования. М: АСТ—Астрель. 2010. Том 1, стр. 13—18.
  10. ↑ Особистий сайт художника Сговіо [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сговіо_Томас_Йосипович&oldid=44582682