Томса Володимир Богумілович
| Володимир Богумілович Томса | |||
|---|---|---|---|
| рос. Владимир Богумилович Томса чеськ. MUDr. Vladimír Tomsa | |||
  | |||
| Народився | 17 (4) серпня 1831 Прага, Австро-Угорська імперія | ||
| Помер | 5 квітня (4 квітня) 1895 (63 роки) Прага, Австро-Угорська імперія | ||
| Поховання | Ольшанський цвинтар[1]  | ||
| Місце проживання | Австро-Угорська імперія, Російська імперія | ||
| Країна |  Австро-Угорщина | ||
| Національність | чех | ||
| Діяльність | фізіолог, лікар, педагог | ||
| Alma mater | Празький університет | ||
| Галузь | фізіологія, анатомія | ||
| Заклад | Київський університет Святого Володимира | ||
| Посада | ректор Карлового університетуd | ||
| Науковий ступінь | доктор медицини | ||
| Науковий керівник | Карл Людвіг | ||
| Відомі учні | Віктор Субботін, Євген Афанасьєв, Микола Рогович | ||
| Нагороди |
| ||
Томса Володимир Богумілович (1830, Прага — 1895) — чеський фізіолог, професор фізіології Київського Університету, дійсний статський радник. Праці присвячені вивченню іннервації кровоносних судин і питанням фізіології симпатичної нервової системи. Засновник першої фізіологічної лабораторії в Києві.
Народився у Празі, навчався у гімназії. Закінчив медичний факультет Празького Університету у 1854 році, здобувши ступінь доктора медицини. У 1859 здобув ступінь доктора хірургії. З 1854 працював прозектором при кафедрі анатомії, а з 1856 — асистентом кафедри патологічної анатомії. У 1859 році пішов добровольцем на австро-італійську війну, був батальйонним лікарем у 48-му австрійському піхотному полку.
Після закінчення війни Томса був переведений до Військово-медичної академії у Відні, де він працював асистентом кафедри фізіології під керівництвом Карла Людвига. Окрім того читав лекції з гістології. Після від'їзду Людвига до Лейпцигу 1865 року виконував обов'язки професора фізіології і медичної фізики.
Того ж 1865 року здобув ступінь доктора медицини в Університеті святого Володимира, а також призначений екстраординарним професором кафедри фізіології цього університету. З 1867 призначений ординарним професором. Читав курси фізіології, патологічної анатомії (1875-76), окремий курс фізіологій для студентів фізико-математичного факультету.
Створив першу фізіологічну лабораторію у приміщенні студентської лазні. Свої роботи у лабораторії здійснювали Віктор Субботін, Євген Афанасьєв, Микола Рогович, А.Л. Рава.[2]
Короткий час з вересня 1883 до січня 1884 року виконував обов'язки декана медичного факультету Київського університету.[3] Навесні 1884 року повернувся до Праги, прийнявши обов'язки ординарного професора Празького університету.
Досліджував фізіологію кровообігу, лімфообігу, іннервації шкіри і судин. Опублікував кілька десятків робіт, здебільшого німецькою і чеською мовами. Написав російською підручник фізіології, що залишився незакінченим.
- ↑ BillionGraves — 2011.
- ↑ Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001), Лаборатория в бане, Легенди і бувальщина київської медицини, Київ: Століття, с. 32
{{citation}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка) - ↑ Список деканів медичного факультету Київського університету. Архів оригіналу за 18 липня 2016. Процитовано 14 березня 2014. [Архівовано 2016-07-18 у Wayback Machine.]
- В.С. Иконников, ред. (1884). Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета св. Владимира (1834-1884). Киев: Императорский университет св. Владимира. с. 818.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Владимир Томса на сайте Биография.ру [Архівовано 14 березня 2014 у Wayback Machine.]