Перейти до вмісту

Томіленко Сергій Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сергій Антонович Томіленко
Сергій Томіленко під час презентації книги Валерія Макеєва «100 днів полону, або позивний «911» у Тернополі (2.03.2016)
Народився18 березня 1976(1976-03-18) (48 років)
м. Черкаси
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанням. Київ
Діяльністьжурналістика
Alma materЧеркаський національний університет імені Богдана Хмельницького Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаГолова Національної спілки журналістів України (з квітня 2017 р.)
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України

Сергі́й Анто́нович Томі́ленко (нар. 18 березня 1976, м. Черкаси) — український журналіст, редактор, громадський діяч. Заслужений журналіст України. Голова Національної спілки журналістів України (з 2017).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Черкасах у робітничій сім'ї. Закінчив фізико-математичний факультет Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького з відзнакою (червоний диплом). Випускник Школи сучасної журналістики (IREX ProMedia Україна, 1998) і Української школи політичних студій (проєкт Ради Європи, 2007). Учасник навчальних професійних програм: вивчав роботу місцевих медіа в США (2000), Бельгії та Нідерландах (2000), Китаї (2003), Грузії (2005). Працював на посаді доцента кафедри журналістики Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького[1].

На журналістській роботі з 1995 року — кореспондент, редактор відділу, заступник головного редактора обласної газети «Молодь Черкащини». Головний редактор обласної соціально-економічної газети «Нова Доба» (1998—2010). Засновник і керівник проєкту Procherk.info.

Має кваліфікацію тренера з практичної журналістики — випускник програми IREX U-Media «Тренінг для тренерів». Проводить власні семінари й тренінги з практичної журналістики для регіональних журналістів[2].

У травні 2012 року призначений на посаду першого секретаря Національної спілки журналістів України. З березня 2014-го, відповідно до Статуту НСЖУ, виконував обов'язки голови Спілки у зв'язку з призначенням Олега Наливайка головою Держкомтелерадіо України.

20 квітня 2017 року з'їздом журналістів обраний на посаду голови Національної спілки журналістів України.[3]

Сергій Томіленко (2014)

Творчість

[ред. | ред. код]

Має публікації в періодиці, альманахах, збірниках публіцистики.

Один з авторів-упорядників друкованих видань:

  • Журналісти Черкащини (1954—2004): Бібліографічний довідник / Авт.-упоряд. Сергій Антонович Томіленко, Григорій Володимирович Суховершко. — Черкаси: БРАМА, 2003. — 256 с. ISBN 966-8021-66-5
  • «Етична журналістика: короткий посібник за матеріалами тренінгів „Вивчення стандартів журналістської етики“». — Черкаси: Медіапрофесіонал, 2007. — 56 с.
  • «Механізми захисту журналістів, які проводять розслідування: короткий посібник за матеріалами дискусій, проведених у регіональних медіаклубах». — Черкаси: Медіапрофесіонал, 2007. — 52 с.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Член Національної спілки журналістів з 1999 року. У 2006—2017 роках — голова Черкаської обласної організації НСЖУ.

Член правління НСЖУ. Член громадської ради при Держкомтелерадіо України (з 2012)[4] і член колегії Держкомтелерадіо.

Від 2013 року — постійний представник від НСЖУ при Комісії з журналістської етики.

Член Черкаської обласної народної ради[5].

Голова редакційної ради журналу «Журналіст України» (2017—2018)[6], який з 2019-го став неперіодичним виданням.

У 2017—2018 роках спільно з колегами неодноразово виступав на підтримку ув'язнених в РФ українського режисера Олега Сенцова, журналіста Романа Сущенка та інших політв'язнів країни-агресора[7].

У травні 2019 року обраний членом виконкому Європейської федерації журналістів[8]. Учасник міжнародних конференцій з питань журналістики, інформаційної діяльності. Повторно обраний членом виконкому ЄФЖ у червні 2023 року.

Від листопада 2019 року член консультативно-дорадчого органу при Президентові України — Ради з питань свободи слова та захисту журналістів[9].

Член журі творчого конкурсу НСЖУ «Інформаційна передова-2022» в номінації «Краща журналістська робота»[10].

Член Громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова (з 2024)[11].

Нагороди, відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кафедра журналістики, реклами та PR-технологій. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 жовтня 2015. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  2. Сайт ВГО «Демократична дія». Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 3 жовтня 2015.
  3. Головою НСЖУ обрано Томіленка /Укрінформ, 20.04.2017/. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 20 квітня 2017.
  4. Перший секретар НСЖУ ввійшов до складу громадської ради при Держкомтелерадіо. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 жовтня 2015. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  5. Нова Доба. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 жовтня 2015. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  6. Затверджено оновлений склад редакційної ради спілчанського журналу, Сайт НСЖУ, 6 жовтня 2017, архів оригіналу за 6 жовтня 2017, процитовано 6 жовтня 2017 [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
  7. Друзі й колеги Олега Сенцова звернулися із закликом підтримати вимоги політв'язня Кремля [Архівовано 20 червня 2018 у Wayback Machine.] // НСЖУ, 18.05.2018
  8. Україна вперше увійшла до керівництва Європейської федерації журналістів, Укрінформ, 10 травня 2019, архів оригіналу за 13 травня 2019, процитовано 13 травня 2019
  9. Указ Президента України від 6 листопада 2015 року № 808/2019 «Про Раду з питань свободи слова та захисту журналістів»
  10. Затверджено склад журі Творчого конкурсу НСЖУ «Інформаційна передова-2022». Процитовано 14 листопада 2022.
  11. Список членів Громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2024. Процитовано 20 березня 2024. [Архівовано 2024-03-20 у Wayback Machine.]
  12. Указ Президента України від 18 серпня 2009 року № 619/2009 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Журналісти Черкащини (1954—2004). — Черкаси: БРАМА. Видавець Вовчок О. Ю., 2003.
  • Почесні імена України — еліта держави. Том V. — К.: Видавництво «Логос Україна», 2019. — 344 с. — С. 74. — ISBN 978-966-2457-25-4
  • Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького на шпальтах провідних газет Черкащини 1992—2020 рр.: матеріали прес-моніторингу / авт.-упоряд. Г. М. Голиш, О. В. Ільченко. — Черкаси: «Вертикаль», видавець ФОП Кандич С. Г., 2021. — 404 с. — С. 369—370. — ISBN 978-617-7957-07-1

Посилання

[ред. | ред. код]