Перейти до вмісту

Тонкаль Володимир Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тонкаль Володимир Юхимович
Народився12 квітня 1936(1936-04-12)
Київ
Помер4 липня 2005(2005-07-04) (69 років)
Країна УРСРУкраїна Україна
Діяльністьвинахідник
Alma materКиївський політехнічний інститут
Галузьелектротехніка
Посададиректор Інституту проблем енергозбереження НАН України, головний вчений секретар Президії АН УРСР з 1983
Науковий ступіньчлен-кореспондент АН УРСР
ЧленствоНАНУ
НагородиОрден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

Володи́мир Юхи́мович Тонкаль (* 12 квітня 1936, Київ, Українська РСР — † 4 липня 2005) — український вчений радянських часів у галузі електротехніки, 1982 — член-кореспондент АН УРСР.

Життєпис

[ред. | ред. код]

1958 року закінчив Київський політехнічний інститут, працює на Донецькому металургійному заводі.

З 1961 року працює в Інституті електродинаміки АН УРСР.

З 1983 року обіймає посаду головного вченого секретаря Президії АН УРСР. Директор Інституту проблем енергозбереження НАН України.

Його праці стосуються

  • теорії електричних кіл,
  • теорії та практичного застосування силових напівпровідникових та електромагнітних перетворювачів електричної енергії,
  • шляхів та способів оптимізації їхніх конструкцій та енергетичних показників.

1980 року вийшла друком праця «Академія наук Української РСР» — у співавторстві із Володимиром Пелихом, Борисом Стогнієм, за редагування Ігоря Походні.

З 1989 року входив до складу Комітету по Державних преміях Української РСР в галузі науки і техніки при Раді Міністрів УРСР.

Голова Національного комітету з нових і оновлюваних джерел енергії та проблем енергозбереження НАН України, входив до складу Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора і «Знак Пошани».

Зареєстровано патенти на винаходи:

  • «Спосіб визначення кута зсуву фаз між напругами у двохвузлових точках електричної мережі», 1997, співавтори — Ленчевський Євген Анатолійович, Туваржиєв Валентин Карпович, Холмський Дмитро Васильович,
  • «Спосіб кодування і декодування дискретних сигналів», 1997, той же авторський колектив.

Монографії і підручники

[ред. | ред. код]
  1. Гречко Э. Н., Тонкаль В. Е. Автономные инверторы модуляционного типа. — Киев: Наукова думка, 1983, 304с.[1] (рос.)
  2. Тонкаль В. Е., Гречко Э. Н., Бухинский В. И. Многофазные автономные инверторы напряжения с улучшенными характеристиками . — Киев, Наукова думка, 1980, 182с.[2] (рос.)
  3. Тонкаль В. Е., Гречко Э. Н., Кулешов Ю. Е. Оптимальный синтез автономных инверторов с амплитудно-импульсной модуляцией. — Киев, Наукова думка, 1987, 220с.[3] (рос.)
  4. Дмитриков В. Ф., Гречко Э. Н., Тонкаль В. Е., Островский М. Ю. Теория и методы анализа преобразователей частоты и ключевых генераторов. — Киев, Наукова думка, 1988, 314с.[4] (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Web ИРБИС. library.kpi.kharkov.ua. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 30 квітня 2016.
  2. Web ИРБИС. library.kpi.kharkov.ua. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 30 квітня 2016.
  3. Web ИРБИС. library.kpi.kharkov.ua. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 30 квітня 2016.
  4. Web ИРБИС. library.kpi.kharkov.ua. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 30 квітня 2016.