Топчієв Олексій Васильович

Топчієв Олексій Васильович
Топчієв Олексій Васильович
Народився	18 (31) березня 1912 ; Морозовськ, Другий Дінський округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер	4 грудня 1969 (57 років); Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	інженер-механік
Alma mater	Московський державний гірничий університет
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Заклад	Московський державний гірничий університет
Партія	КПРС
Нагороди	; ;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Топчієв.

Олексій Васильович Топчієв (31 березня 1912(19120331), станиця Морозовська, тепер місто Морозовськ Ростовської області, Російська Федерація — 4 грудня 1969, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, голова Державного комітету важкого, енергетичного і транспортного машинобудування при Держплані СРСР — міністр СРСР. Доктор технічних наук (1962), професор (1956).

Життєпис

Народився в родині робітника.

У 1926—1928 роках — підручний слюсаря і слюсар Черкізовського хімічного заводу в Москві. У 1928—1930 роках — слюсар контори «Стройдомбюро» ОДПУ в Москві. У 1931 році працював слюсарем заводу імені Дзержинського в Москві.

У 1931—1935 роках — студент Московського державного гірничого інституту.

У 1935—1940 роках — старший інженер Всесоюзного науково-дослідного інституту підйомно-транспортних машин.

У 1940—1943 роках — головний інженер Олександрівського заводу Молотовської області.

У 1943—1946 роках — головний конструктор (начальник конструкторського відділу), в 1946—1947 роках — головний інженер, у 1947—1958 роках — директор Державного проєктно-конструкторського та експериментального інституту вугільного машинобудування («Діпровуглемаш»).

Член ВКП(б) з 1949 року.

У 1958—1959 роках — голова Ради техніко-економічної експертизи, член Держплану СРСР.

У 1959 — квітні 1963 року — заступник голови Державного комітету Ради міністрів СРСР з автоматизації та машинобудування.

11 квітня 1963 — 29 березня 1965 року — голова Державного комітету важкого, енергетичного і транспортного машинобудування при Держплані СРСР — міністр СРСР. Звільнений з посади «за станом здоров'я у зв'язку з його проханням».

З березня 1965 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

У 1965—1969 роках — завідувач кафедри гірничих машин Московського державного гірничого інституту.

Автор праць із комплексної механізації та автоматизації добування вугілля.

Помер 4 грудня 1969 року в Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви.

Нагороди

орден Леніна
орден Трудового Червоного Прапора
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу»
Сталінська премія ІІІ ст. (1946) — за докорінні вдосконалення відкритих розробок вугільних пластів, що забезпечили значне підвищення продуктивності праці та зростання видобутку вугілля
Сталінська премія ІІІ ст. (1949) — за створення врубово-вантажних машин ВМП-1 та їх впровадження на шахтах Донбасу
Сталінська премія ІІІ ст. (1952) — за винахід та впровадження вугільного комбайна для розробки малопотужних крутопадаючих вугільних пластів
знак «Шахтарська слава» IІ ст.

Примітки

Джерела

Гарнюк С. Совет Народных Комиссаров СССР. Совет Министров СССР. Кабинет Министров СССР. 1923-1991. Москва, 1999 (рос.)
Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Историко-биографический справочник / Сост. В. И. Ивкин. Москва, 1999 (рос.)