Торшин Володимир Володимирович
| Володимир Торшин Торшин Володимир Володимирович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Підполковник | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 21 березня 1987 м. Рені, Одеська область | ||||
| Смерть | 22 березня 2022 (35 років) м.Маріуполь (авіаудар) | ||||
| Національність | українець | ||||
| Alma Mater | Національна академія сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |  Україна | ||||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||||
| Формування | 36 ОБрМП | ||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Володи́мир Володи́мирович То́ршин (21.3.1987—22.3.2022) — підполковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Від 1996 з батьками мешкав у м. Білгород-Дністровський Одеської обл. Закінчив військовий ліцей в Одесі та Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка», навчався у Національному університеті оборони України у Києві (2022 мав закінчувати). Брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на Сході України [1].
Брав участь та виступив на мітингу-реквіємі з приводу відкриття меморіальної дошки молодшому сержантові миколаївської 36-ї бригади морської піхоти Олександру Вознюку — на приміщенні Лохвицького медичного училища, життя якого обірвалося 2 березня 2017 року від розриву міни поблизу м. Маріуполя[2][3].
Під час російського вторгнення в Україну проходив військову службу на посаді командира самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи миколаївської 36-ї бригади морської піхоти[4][5].
Загинув 22 березня 2022 від авіадару в Маріуполі [1].
- Указ Президента України від 29 вересня 2023 року № 645/2023 «Про присвоєння В. Торшину звання Герой України »
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29 вересня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові
- орден «Богдана Хмельницького» III ступеня (2019)
- орден «Богдана Хмельницького» II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- Медаль «За військову службу Україні»[6]
26 липня 2024 року у місті Білгород-Дністровський вулицю Валентина Катаєва перейменували на вулицю Володимира Торшина.[7]
У березні 2024 на будівлі Білгород-Дністровської школи, де він навчався, встановлено меморіальну дошку [1].
- ↑ а б в Торшин Володимир Володимирович.
- ↑ Відкриття меморіальної дошки Герою АТО // Лохвицька районна рада, 9 червня 2017
- ↑ Пробач мені, мамо, пробач мені, тату…" // «Зоря Полтавщини», 7 липня 2017
- ↑ Президент Зеленський нагородив 60 бійців миколаївської бригади морської піхоти. Преступности.нет (ua) . 11 квітня 2022. Процитовано 11 травня 2022.
- ↑ Президент Зеленський нагородив бійців миколаївської бригади. Миколаївська правда (ua) . 11 квітня 2022. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 травня 2022.
- ↑ Указ Презилента України № 238/2018
- ↑ Сергєєва, Олександра (30 липня 2024). Дерусифікація у Білгород-Дністровському районі: 15 вулиць буде названо на честь загиблих захисників. Махала (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
- Указ Президента України від 7 квітня 2022 року № 220/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Підполковники (Україна)
- Народились 21 березня
- Народились 1987
- Померли 22 березня
- Померли 2022
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Нагороджені медаллю «За військову службу Україні»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Учасники битви за Маріуполь (2022)