Перейти до вмісту

Точилкін Марк Михалович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Точилкін Марк Михалович
Народився1958[1][2][3]
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна[4]
Діяльністьмитець, скульптор

Марк Точилкін (нар. 1958, Дніпропетровськ, УРСР) — художник і скульптор, відомий своїми портретами та пейзажами. Член Спілки художників СРСР.

Біографія

[ред. | ред. код]

Марк Точилкін народився в 1958 році в місті Дніпропетровськ в родині інженера. Хлопець рано відкрив у собі потяг до живопису.

У 1977 році закінчив Дніпропетровський художній інститут. У 1977—1983 роках навчався у Ленінградській академії мистецтв, де займався живописом по шість годин на день, та брав додаткові уроки з теорії мистецтва. Захистив ступінь доктора мистецтвознавства. Навчання в академії було орієнтоване на класичний реалістичний підхід. Після закінчення навчання увійшов до Спілки художників СРСР. Брав участь у великій кількості персональних та групових виставок.

Стиль Точилкіна змінився після закінчення навчання. Крім впливу італійського академічного живопису та іспанського живопису, в картинах почали з'являтися сміливі мазки пензля та великі кольорові плями. Точилкін прийняв унікальний спосіб вираження, який плюрастично поєднує кілька стилів. У своїх картинах він наполягає на повній гармонії та збалансованій композиції.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1984 році він одружився з українською художницею Інною Білоус, з якою він співпрацював, створивши серію робіт, які поєднують специфічну техніку Білоус з композицією Точилкіна.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

На початку 1990-х його роботи художника були виставлені в Детройтському художньому музеї, а також в Лонг-Айленд, США; в музеї університету Камеріно, Італія; в музеї Гейдельберзького університету, Німеччина; в Ужгородському музеї в Україні; і на міжнародних ярмарках сучасного мистецтва, таких як Art Miami або Art New York, а також у багатьох художніх галереях Європи та Сполучених Штатів. Його роботи експонувалися в Україні, Росії, Польщі, Бельгії, США, Німеччині та Ізраїлі.

Точилкин досяг успіху, і його роботи продавалися на великих аукціонах (Christie's в Лондоні) з середини 1990-х років.

У 1995 році брав участь у благодійному розпродажі на користь асоціації АКІМ на Sotheby's разом з іншими особистостями, серед яких Роберт Де Ніро, Вупі Голдберг, Іцхак Рабін, Олівер Стоун, Дієго Марадонна. Наступного року взяв участь у новому благодійному розпродажі в Нью-Йорку на користь асоціації AKIM США разом з іншими особистостями, такими як Джеймс Браун, Патрік Брюель, Філ Коллінз або навіть Беньямін Нетаньяху.

У 1998 році відбулася його персональна виставка в галереї у Флориді.

У 1999 році художник брав участь у виставці разом з іншими художниками Паризької школи.[5][6]

У 2002 році починає займатися скульптурою. Він винаходить спеціальний процес фарбування своїх бронзових скульптур.

У 2015 році починає співпрацю з художником Арманом Даріаном, вірменським керамістом. Їхні бронзові скульптури три роки поспіль виставляються на авеню Мамілла в Єрусалимі.[7][8]

Специфіка творчості

[ред. | ред. код]

Мистецтвознавець Григорій Островський, професор Єрусалимського університету, вважає: «Однією з визначальних характеристик творчості Точилкіна є видатна техніка і високий професіоналізм, виявлені в його живописі, пластичному мистецтві, малюнку та композиції».[9] Творчість Точилкіна характеризується постійним поверненням до цих самих тем через перерви в кілька років. Одна й та сама тема завжди придумує різний підхід, художник варіює композиції. Музика і музиканти займають особливе місце в серії художника. Серед героїв митця — такі відомі музиканти, як Нікколо Паганіні, Артур Рубінштейн, Леонард Бернштейн і Давид Ойстрах. Ще один інноваційний прийом, розроблений Марком Точилкіним, — це введення рамок, намальованих у структурі самої картини. Ці рами позолочені та рясніють ошатними сувоями в стилі бароко. Цей прийом видається ефективнішим: подвійна рамка (одна реальна, інша — ілюзія) ніби розширює межі картини, створюючи таким чином захоплюючу взаємодію між зображенням і самим глядачем.

Роботам художника властиві гумор і співчуття, він підходить до своїх сюжетів з любов'ю та іронією. Мистецтво Точилкіна відображає його характер і натуру, «які самі по собі змішані в рівній мірі доброта і витонченість».

Марк Точилкін відомий унікальним способом вираження, який плюралістично поєднує кілька стилів. Його техніка потребує 3-4 місяців, щоб кожен шар висох, перш ніж продовжити картину, а це означає, що художник постійно працює над різними роботами. На відміну від художників, які «чекають на свою музу», він перебуває у напруженій і постійній робочій рутині.

Виставки[10]

[ред. | ред. код]
  • 1987: Республіканська виставка, Київський художній музей, Київ, Україна,
  • 1992: Персональна виставка, Музей Бейт-Еммануеля, Рамат-Ган, Ізраїль,
  • 1993: Національна галерея, Оттава, Канада
  • 1993: Галерея Альберта Уайта, Торонто, Канада
  • 1996: «Оголена», персональна виставка, галерея Shulamit, Тель-Авів, Ізраїль
  • 1998: персональна виставка, Caesare Gallery, Бока-Ратон, Флорида, США[11]
  • 1995: «Маски», виставка та аукціон, Sotheby's, Тель-Авів, Ізраїль[12]
  • 1996: «Маски», виставка та аукціон, Сотбіс, Нью-Йорк[13]
  • 2002: Художній музей Мемфіса, США
  • 2002: Виставка «Salon d'Automne», Париж, Франція
  • 2003: Виставка «Art New York», Нью-Йорк
  • 2003: Виставка «Art Miami», Маямі, США
  • 2007, 2009,[14] 2015,[15] 2017:[16] Виставка «Weekend des Arts», Ванн, Франція
  • 2002—2014: Виставка "Art en capita ", Grand Palais, Париж, Франція
  • 2002, 2004—2013: Виставка «Salon de la Société Nationale des Beaux Arts», Carrousel du Louvre, Париж, Франція
  • 2013: Виставка «Art Hamptons», Нью-Йорк
  • 2015: Виставка «Малюнки», Galerie Dina Sabourin, Париж, Франція[17]
  • 2016: Галерея Ейн Ход,[18] Ейн Ход, Ізраїль
  • 2015—2017: Виставка «Mamilla Avenue», Єрусалим, Ізраїль,
  • 2019: Виставка «Contemporary Art Fair», Париж, Франція

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1990: Переможець конкурсу живопису, Товариство українських художників, Київ, Україна[19]
  • 2003: Бронзова медаль, Салон 2003, Товариство французьких художників, Париж, Франція[20]
  • 2003: Consecration Prize, Міжнародний конкурс 2003, Puget-sur-Argens, Франція[21]
  • 2005: Бронзова медаль, Salon National des Beaux Arts, Carrousel du Louvre, Париж, Франція[22]
  • 2008: Срібна медаль, Салон 2008 Товариства французьких художників, Гран-Пале, Париж, Франція[23]

Публікації

[ред. | ред. код]
  • «Марк Точилкін», 1997, англ., 15 стор
  • «Марк Точилкін», Fine Art Galleries Eilat Editions, 1998, французька-англійська-російська, 135 стор.
  • «Марк Точилкін», Fine Art Galleries Eilat Editions, 1999, французька-англійська-російська, 135 стор.
  • «Марк Точилкін», компанія «Ті-Ко», Тель-Авів, Париж, Москва, 2013, французька-англійська-російська, 142 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Artnet — 1998.
  2. ↑ Інформаційний центр ізраїльського мистецтва — 1975.
  3. ↑ DACS register
  4. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва
  5. ↑ Judaicart – Catalogue de l'exposition (фр.). Paris: Opera Gallery. 1999.
  6. ↑ Nadine Nieszawer; Marie Boyé; Paul Fogel (2000). Les peintres juifs de l'École de Paris (фр.). Paris: Éditions Denoël.
  7. ↑ Tsipi Vital (2016). When Modern Art Meet History (івр.) (рос.) (фр.) (англ.). Jérusalem: Group Alrov. с. 19, 55.
  8. ↑ Galerie Dina Sabourin. Actualités (фр.). Процитовано 2 грудня 2019.
  9. ↑ Grigori Ostrovski (April 2017). Mark Tochilkin. Zuza (рос.): 142—145.
  10. ↑ Mark Tochilkin (рос.) (англ.) (фр.). Tel Aviv, New York. 1998.
  11. ↑ Joyce Shelfo (28 грудня 1998). Social Lights. Boca Raton News. Society Boca.
  12. ↑ Sotheby's (20 січня 1995). "Masks" – Catalogue de l'exposition (англ.). Tel Aviv: Sotheby's. с. 63.
  13. ↑ Sotheby's (8 грудня 1996). "Masks" - Catalogue de l'exposition (англ.). New York: Sotheby's. с. 133.
  14. ↑ Week-end des arts. 100 artistes, 1.000 oeuvres au Pac. Le Télégramme. 24 жовтня 2009.
  15. ↑ 1.000 oeuvres en expo-vente au Palais des arts. Le Télégramme (фр.). 27 жовтня 2015.
  16. ↑ Week-end des arts. 1.000 oeuvres à Vannes. Le Télégramme (фр.). 19 жовтня 2017.
  17. ↑ Drawings | Exposition collective (фр.). September 2015. Процитовано 28 листопада 2019.
  18. ↑ Ein Hod Gallery.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  19. ↑ Joseph A. Melamed (1994). Maturity in a new reality. World of Art. New York (33): 13.
  20. ↑ Missing reference, has been viewed into the 2004 edition catalog, to the page of the list of medals and prizes awarded from the previous edition.
  21. ↑ Mark Tochilkin's CV. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 16 липня 2023. [Архівовано 2020-01-13 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Salon de la Société Nationale des Beaux Arts 2006 – Carrousel du Louvre. Paris. 2006. с. 42, 216.
  23. ↑ Societe des artistes francais le salon 2009 (2009). Univers des Arts - Hors série N°16. S.E.R.O.M.A. с. 122, 172—186.

Джерела

[ред. | ред. код]
Преса
Ресурси образотворчого мистецтва
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Точилкін_Марк_Михалович&oldid=43899419