Трав'янка сіра
| Трав'янка сіра | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець сірої трав'янки
-_Himachal-_I2_IMG_3246.jpg) Самиця сірої трав'янки
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Saxicola ferreus Gray & Gray, 1847 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Oreicola ferrea | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трав'я́нка сіра[2] (Saxicola ferreus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії.
_I_IMG_6728.jpg)
_(34437111852).jpg)
.jpg)
Довжина птаха становить 15 см. У самців верхня частина тіла сіра, перед линькою вона набуває чорнуватого відтінку, нижня частина тіла світло-сіра, горло біле. На обличчі у них темна «маска», над очима білі «брови». У Самиць «брови» і нижня частина тіла охристі, верхня частина тіла і хвіст з боків коричневі, а надхвістя має рудуватий відтінок.
Виділяють два підвиди:[3]
- S. f. ferreus Gray, JE & Gray, GR, 1847 — Гімалаї (від південно-західного Пакистану на схід до М'янми), північно-західний Таїланд, північ центрального Лаосу і центральний В'єтнам (Далат[en]);
- S. f. haringtoni (Hartert, EJO, 1910) — Центральний і Південний Китай (на північ до Ганьсу і Шеньсі).
Сірі трав'янки гніздяться в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, Китаї, М'янмі, Таїланді, Лаосі та В'єтнамі. Взимку вони мігрують до Північної Індії, Південного Китаю і Індокитаю. Вони живуть у соснових і широколистяних лісах, рідколіссях, в чагарникових заростях, на луках, взимку також в парках і садах. Гніздяться на висоті від 1980 до 3300 м над рівнем моря. Живляться комахами, зокрема жуками і кониками, а також павуками і дрібними равликами. іноді також насінням. Гніздяться з березня по липень. За сезон може вилупитися два виводки.
- ↑ BirdLife International (2016). Saxicola ferreus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 15 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 листопада 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |