Травма щелепно-лицевої ділянки

Травма щелепно-лицевої ділянки
Спеціальність	щелепно-лицева хірургія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	S00, S02.2 і S02.9
MeSH	D005151

Пошкодження черепно-лицевої ділянки за видом травмуючого агента поділяють на вогнепальні та невогнепальні.

За характером пошкодження тканин — пошкодження м'яких та пошкодження твердих тканин.

Переломи лицевих кісток в мирний час складають від 3,2 до 3,8 % всіх переломів кісток скелету (Т. М. Лурьє). Переломи нижньої щелепи зустірчаються в 70,3 %, верхньої — 3,3 %, виличної кістки — 9,8 %, кісток носа — 8 %, травма зубів — 3,2 %, вогнепальні поранення лицевих кісток мирного часу — 0,7 %, множинні переломи кісток обличчя — 4,7 %.

Розрізняють невиробничу (побутова травма — 75,2 %, вулична — 5,1 %, спортивна — 3,5 %, транспортна — 6,9 %) і виробничу (промислова — 8,1 %, сільськогосподарська — 1,2 %)

Класифікація переломів

За етіологією:

• патологічні
• травматичні
• Запальні
• незапальні

За характером:

• повні
• неповні
• піднадокістні

За видом:

• закриті
• відкриті

За кількістю уламків:

• одинарні
• подвійні
• потрійні
• двосторонні
• множинні
• з дефектом кістки

За лінією перелома:

• поперечні
• косі
• поздовжні
• зигзагоподібні
• дирчасті
• дугові

За механізмом виникнення:

• прямі (в місці дії травмуючого чинника)
• непрямі

а) від перегину;
б) від згинання;
в) від розтягнення (розриву);
г) від зміщення;

Література

1. Васильєв Г. А. Хірургічна стоматологія. М., «Медицина», — 1981.
2. Бернадський Ю. Й. Травматологія і відновлююча хірургія. К., — 1985.