Традиційне азербайджанське килимарство
| Традиційне азербайджанське килимарство | |
|---|---|
| Traditional art of Azerbaijani carpet weaving in the Republic of Azerbaijan [1] | |
| Світова спадщина | |
 Ткання килима азербайджанкою з Карабаху | |
| Країна | Азербайджан |
| Тип | Нематеріальна спадщина |
| Ідентифікатор | 389 |
| Зареєстровано: | 2010 (34 сесія) |
Традиці́йне азербайджа́нське килимарство (азерб. Ənənəvi Azərbaycan xalçaçılıq sənəti) — ручне виробництво азербайджанського килима ворсового і безворсового типів, що відрізняється різноманітністю розмірів, щільністю текстури, візерунки якого характерні для багатьох областей килимарства в Азербайджані[2].
За технікою виготовлення та фактури азербайджанські килими поділяються на два різко відмінних види: безворсні («паласи», «джеджими», «сумахі», «килими», «зілі», «верні» тощо) та ворсові (великі — «халі» і порівняно дрібні — «халча»)[3]. Іранський вчений-мистецтвознавець Карім Мірзаї у своєму нарисі «Азербайджанський килим від Дербента до Сарбанда через Шахсевенів», досліджуючи на основі праць Яна Беннета, Лятіфа Керімова та Ніколаса Фоккера вплив етнографічної групи азербайджанців-шахсевенів на розвиток килимарства в Азербайджані, починаючи з XVII століття, наводить таку типову градацію азербайджанських килимів на основі техніки виконання: тип «Борчали-Газак»; тип А — кубинський килим «гюмюль»; тип А-1 — «муганський килим»; тип А-2 — «занджанський килим»; тип А-3 — «сарбандський килим»; тип Б — «шушинський ханський килим»; тип Б-1 — «тебризький килим»; тип Б-2 — «сарбандський тебризький килим»; тип В — «кубинський алпанський килим»; тип В-1 — «зенджан-алпанський»; тип Г — «дербентська бута»[4].
Килимарство є частиною сімейної традиції, яка передається як усно, так і під час практичних занять. Навесні і восени чоловіки стрижуть овець, поки навесні, влітку і восени жінки збирають барвники, прядуть і фарбують пряжу. Ткацтво здійснюється протягом зими жінками — членами великої родини, дівчата навчаються у своїх матерів і бабусь, а невістки допомагають своїм свекрухам. Килим виробляється на горизонтальних або вертикальних верстатах з використанням різнокольорової вовни, бавовни або шовкових ниток, пофарбованих натуральними барвниками. Застосовуючи спеціальні методи, щоб створити ворсові килими, ткачі зав'язують ворсову пряжу навколо нитяної основи; безворсові килими виготовляються по-різному, коли переплітаються тканини з різноманітними візерунками. Різка готових килимів із ткацького верстата — надзвичайно важлива процедура[2].
Славу ткачів, здатних виткати килими будь-якої якості і складності, починаючи від простих вовняних, закінчуючи складними шовковими килимами, здобули азербайджанські килимоткачі Тебриза[5].
Килимарство тісно пов'язане з повсякденним життям і звичаями суспільства. Так, дівчатка, сидячи на килимах, ворожать і співають традиційні пісні на свято Наврез. Килим широко використовується для прикраси меблів і домівки, а також спеціальні килими тчуть для лікувальних цілей, для весільних церемоній, при народженні дитини, для траурних ритуалів і молитов[2]. У більшості будинків, в основному, у вітальнях, а також у спальнях килими вішаються на стіни, на підлогу ж, відповідно до традицій, стеляться маленькі килими і паласи[6].
У минулому килимарством займалися практично в кожній азербайджанської сім'ї. Це мистецтво настільки цінувалося в народі, що ті, хто приходили сватати дівчину, обов'язково запитували, чи вміє вона ткати килим[7].
16 листопада 2010 на одному з засідань Міжурядового комітету ЮНЕСКО зі збереження нематеріальної культурної спадщини, що відбувалися з 15 по 19 листопада в Найробі під головуванням Оле Якова Міарон із Кенії, традиційне мистецтво ткання азербайджанських килимів в Азербайджані було внесене в репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства[8].
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ а б в The traditional art of Azerbaijani carpet weaving in the Republic of Azerbaijan. unesco.org (англ.). Официальный сайт ЮНЕСКО. Процитовано 22 липня 2019.
- ↑ Бретаницкий Л. С., Веймарн Б. В. Искусство Азербайджана IV — XVIII веков / Редактор И. А. Шкирич. — Москва : Искусство, 1976. — С. 242.
- ↑ Karim Mirzaee, Tehran Art University. «Azerbaijani Carpet from Darband to Sarband via Shahsavans». Azerbaijanian carpet. — Baku: Elm, p. 118—119. — ISBN 5-8066-1758-0
- ↑ Andrew Burke, Mark Elliot. Iran. — Lovely planet, 2008. — Т. 5. — С. 64. — ISBN 9781741042931.
- ↑ Аббасов А. А. Образ жизни в новых городах Азербайджана. — Б. : Элм, 1987. — С. 153.
- ↑ Налбандов В. Ковра восточного узор // Советский музей. — 1986. — № 6 (5 лютого). — С. 55.
- ↑ Праздники, методы врачевания и ремесленные навыки и кулинарное мастерство обогатят Репрезентативный список нематериального наследия // Официальный сайт ЮНЕСКО. — 2010. — Число 16. — 11.
- The traditional art of Azerbaijani carpet weaving in the Republic of Azerbaijan. unesco.org (англ.). Официальный сайт ЮНЕСКО. Процитовано 22 липня 2019.
- Праздники, методы врачевания и ремесленные навыки и кулинарное мастерство обогатят Репрезентативный список нематериального наследия // Официальный сайт ЮНЕСКО. — 2010. — Число 16. — 11.