Перейти до вмісту

Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми: статті та есеї»
АвторТамара Гундорова
ІлюстраціїВіолетта Боригард
СеріяDe profundis
ВидавництвоГрані-Т
Видано2013
Сторінок548
Тираж1000
ISBN978-966-465-389-0

Книжку Тамари Гундорової «Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми:статті та есеї» присвячено постколоніальним аспектам сучасної української культури, а центральним у ній є питання про «транзитну культуру», що має на меті виконувати терапевтичну функцію[1].

ХХ століття пронизано антиколоніяльними рухами, визвольними змаганнями українців і стратегіями колонізації, що їх намагалися застосовувати уряди російської та радянської імперій. Поняття транзитної культури, з одного боку, позначає рух і перехід від тоталітаризму, колоніялізму та соціялізму. А з другого – авторка наголошує особливості власного розуміння, коли йдеться, окрім перехідности, про «присвоєння наявного буття в ситуації транзитности».

У книзі аналізуються твори Оксани Забужко і Юрія Андруховича, Ліни Костенко і Євгенії Кононенко, Сергія Жадана й Сашка Ушкалова, Івана Драча та Світлани Йовенко, Ірени Карпи і Михайла Бриниха, а також поезія двохтисячників (таких авторів як – Катерина Бабкіна, Катерина Калитко, Світлана Богдан, Олег Коцарев, Богдан-Олег Горобчук, Галина Крук, Дмитро Лазуткін, Остап Сливинський, Богдана Матіяш, Юлія Мусаковська, Альбіна Позднякова, Ірина Шувалова. Теми монографії – сучасна література, Чорнобиль, меланхолія, популярна культура і кіч.

Бібліографія: УДК 821.161.2.09, ББК 83.3(4Укр)6, Г94

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Т.Гундорова. Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми - С.17

Джерела

[ред. | ред. код]