Перейти до вмісту

Транскаспійський газогін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Транскаспійський газогін
Зображення
Країна  Азербайджан
У межах природно-географічного об'єкта Каспійське море

Транскаспійський газогін — пропонований газогін по дну Каспійського моря з Туркменістану (Туркменбаші) до Азербайджану (Баку). Є також пропозиції до газогону приєднати Тенгізьке родовище в Казахстані[1] Сенс проєкту — транспортувати природний газ з Казахстану і Туркменістану до Центральної Європи, в обхід Росії та Ірану.

Історія

[ред. | ред. код]

Кінець 1990-х років

[ред. | ред. код]

Проєкт імпортувати природний газ з Туркменістану підводним газогоном було запропоновано в 1996 році Сполученими Штатами.[2] У лютому 1999 року уряд Туркменістану уклав угоду з General Electric і Bechtel Group що до техніко-економічного обґрунтування пропонованого газогону[3] У 1999 році під час саміту Організації економічного співробітництва та розвитку в Стамбулі, Туреччина, Грузія, Азербайджан і Туркменістан підписали низку угод, пов'язаних з будівництвом газогону[4][5] Але, через протидію Росії та Ірану, не вирішених судових позовів з розмежування акваторії та шельфу Каспійського моря, початок видобутку газу на азербайджанському родовищі Шах-Деніз, проєкт підводного газогону був відкладений влітку 2000 року, реалізовано було тільки проєкт Південно-Кавказького газогону[6]

2006-2007

[ред. | ред. код]

У січні 2006 року в результаті газової суперечки між Росією і Україною, інтерес до проєкту Транскаспійського газогону реанімувався[7] 11 січня 2006, прем'єр-міністр Азербайджану Артур Расі-заде запропонував своєму казахстанському колезі Данилу Ахметову, транспортувати казахстанський газ Південно-Кавказьким газогоном до Туреччини, а звідти до європейського ринку.[8] У березні 2006 року президент Туркменістану Сапармурат Ніязов оголосив про свій намір відновити можливі переговори по газогону. [7] У травні 2006 року, під час свого візиту до Казахстану, єврокомісар з енергетики Андріс Пієбалгс заявляв підтримку ЄС будівництва Транскаспійського газогону[9]. Міністр енергетики і промисловості Азербайджану Натиг Алієв, звертаючись до міжнародної енергетичної конференції в Баку, підкреслив переваги транскаспійського газогону для диверсифікації поставок і стримування цін[10] З іншого боку, російський міністр промисловість і енергетики Віктор Христенко зазначив, що існуючі технічні, юридичні, екологічні та інші ризики, пов'язані з транскаспійським проєктом настільки великі, що було б неможливо знайти інвестора, якщо немає політичної підтримки проєкту. 12 травня 2007 був підписаний договір між Росією, Казахстаном і Туркменістаном, який передбачає середньоазійського газу на експорт до Європи через модернізовану і розширену систему газогонів Середня Азія-Центр. Це було розцінено як скасування реалізації Транскаспійського газогону, хоча президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов заявив, що Транскаспійський проєкт газогону не буде скасовано[11][12]

2008

[ред. | ред. код]

4 вересня 2008, заступник міністра закордонних справ Ірану Мехті Сафарі підтвердив, що Тегеран виступає проти будівництва будь-яких підводних трубопроводів на Каспії через екологічні проблеми[13][14] Проте 22 грудня 2008 року в австрійська OMV і німецька RWE, що є партнерами в Nabucco Gas Pipeline International GmbH, оголосили, що вони створюють спільне підприємство під назвою Caspian Energy Company, що мають на меті проводити розвідку для газогону через Каспійське море, який має з'єднатися з газогоном Nabucco. Ґрунтуючись на результатах геологорозвідувальних компанія планує побудувати і експлуатувати газотранспортну систему через Каспійське море[15]

2011-2012

[ред. | ред. код]

12 вересня 2011, ЄС Рада міністрів закордонних справ погодилися дати мандат на ведення переговорів з Європейською комісією для переговорів з Азербайджаном і Туркменістаном щодо Транскаспійського газогону[16][17][18]3 вересня 2012, після зустрічі з комісаром ЄС з енергетики Гюнтер Еттінгером, міністр енергетики Туреччини Танер Їлдиз заявив, що Туреччина буде купувати газ у Туркменістану через Транскаспійський газогін[19]

Опис

[ред. | ред. код]

Проєктна потужність газогону складає 30 млрд м³ природного газу на рік з кошторисною вартістю $5 млрд[20] У Баку, газогін має з'єднатися з Південно-Кавказьким газогоном (Баку-Тбілісі-Ерзурум газогін), а також із запланованим Трансанатолійським газогоном[21] Техніко-економічне обґрунтування проєкту, фінансованого США здійснюється Granherne, дочірня компанія KBR [20]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Yenikeyeff, Shamil (November 2008). Kazakhstan's Gas: Export Markets and Export Routes (PDF). Oxford Institute for Energy Studies. Процитовано 12 листопада 2008.
  2. ↑ Energy nexus: Russia and Central Asia. RIA Novosti. 14 травня 2007. Процитовано 20 травня 2007.
  3. ↑ PSG International Secures Lead Role in US$2.5 Billion TransCaspian Pipeline Project. Bechtel. 19 лютого 1999. Архів оригіналу за 18 серпня 2007. Процитовано 20 травня 2007.
  4. ↑ Miriam Lanskoy (November–December 1999). Can the OSCE Cope with the Caucasus?. Institute for the Study of Conflict, Ideology, and Policy. Процитовано 20 травня 2007.
  5. ↑ Transcaspian gas pipeline accord signed. RFE/RL. 19 листопада 1999. Процитовано 20 травня 2007.
  6. ↑ End of Russian Monopoly in Energy?!. The Journal of Turkish Weekly. 2 травня 2007. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 20 травня 2007. [Архівовано 2007-09-27 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б Socor, Vladimir (24 січня 2006). Interest Rebounds in Trans-Caspian Pipeline for Turkmen Gas. Eurasia Daily Monitor. The Jamestown Foundation. Процитовано 20 травня 2007.
  8. ↑ Ilham Shaban (May–June 2006). The US Government Commences Lobbying Trans Caspian Pipeline Of This Project. Azerbaijan Today. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 20 травня 2007. [Архівовано 2007-09-27 у Wayback Machine.]
  9. ↑ EU approves giant Transcaspian pipeline project (PDF). BBN Newsletter. 8 травня 2006. Архів (PDF) оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 20 травня 2007. [Архівовано 2007-09-29 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Socor, Vladimir (30 березня 2006). Azerbaijan Spearheading Initiative on Trans-Caspian Gas Pipeline. Eurasia Daily Monitor. The Jamestown Foundation. Процитовано 20 травня 2007.
  11. ↑ Putin deal torpedoes Trans-Caspian gas pipeline plans. New Europe. 17 травня 2007. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 19 травня 2007.
  12. ↑ Russia, Turkmenistan, Kazakhstan agree landmark gas pipeline deal. Forbes. 13 травня 2007. Архів оригіналу за 20 лютого 2008. Процитовано 19 травня 2007.
  13. ↑ Иран против прокладки трубопроводов по дну Каспия (Russian) . OILRU.COM. 4 вересня 2008. Процитовано 6 вересня 2008.
  14. ↑ Paul Goble (5 вересня 2008). Moscow Wins a Major Victory on Pipelines. Window On Eurasia. Процитовано 6 вересня 2008.
  15. ↑ OMV, RWE Launch Caspian Pipeline JV. Downstream Today. 22 грудня 2008. Процитовано 25 грудня 2008.
  16. ↑ Vogel, Toby (15 вересня 2011). Politics dog EU's quest for gas. European Voice. Процитовано 15 вересня 2011.
  17. ↑ Chaffin, Joshua (11 вересня 2011). EU set to act on Caspian pipeline plan. Financial Times. Процитовано 15 вересня 2011.
  18. ↑ Dunmore, Charlie (12 вересня 2011). EU opens talks on Caspian gas pipeline - Commission. Reuters. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 15 вересня 2011. [Архівовано 2012-10-18 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Socor, Vladimir (11 вересня 2012). Turkey Sees Opportunity in Trans-Caspian Gas Pipeline Project. Eurasia Daily Monitor. Т. 9, № 164. Jamestown Foundation. Процитовано 12 вересня 2012.
  20. ↑ а б KBR To Study Feasibility of Trans Caspian Pipeline. Downstream Today. 14 квітня 2008. Процитовано 19 квітня 2008.
  21. ↑ Trans-caspian gas pipeline project: Azerbaijan might transit Kazakhstan gas to Georgia. CAUCAZ.COM. 23 квітня 2006. Процитовано 20 травня 2007.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транскаспійський_газогін&oldid=43900039