Трансонімізація

Трансонімізація — перехід власної назви з одного класу в інший. Традиційно науковці називають трансонімізацію особливим різновидом лексико-семантичного способу словотвору, при якому відбувається семантичний перехід власної назви у власну назву. Однак в ономастиці побутують суперечливі думки щодо того, чи є взагалі трансонімізація способом словотворення. Деякі російські і незначна кількість українських мовознавців стверджують, що трансонімізація не є процесом деривації, а навпаки являє собою «чистий» логічний перехід слова з одного класу імен в інший.

Розрізняють абсолютну трансонімізацію (Говерла (оронім) → Говерла (зоонім)), коли власна назва переходить з одного класу імен в інший повністю, не зазнавши при цьому змін, та мішану, коли власна назва зазнає певних змін, а твориться найчастіше за допомогою афіксів (Адам (антропонім) → Адамівка (топонім)). Абсолютна трансонімізація є причиною ономастичної омонімії.

Див. також

• Онімізація
• Мезонімізація

Джерела

• Карпенко Ю. Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору / Ю. Карпенко // Мовознавство. — 1992. — № 4.
• Карпенко Ю. Онімізація i трансонімізація як словотвірний акт / Ю.Карпенко // Шоста республіканська ономастична конференція.: тези доповідей i повідомлень (1). – Одеса: ОДУ, 1990.
• Абрамов Р. Трансонімізація як спосіб поповнення фелінонімікону Кіровоградщини / Р. Абрамов // Дивослово. — 2013. — № 12. — С.36.
• Гулик О. Трансонімізація як спосіб творення мікротопонімів півночі Львівщини / О. Гулик // Наукові записки. Серія : філологічні науки (мовознавство). — Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. — Вип. 86. – С. 252–258.