Перейти до вмісту

Транспортер дофаміну

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
SLC6A3
Ідентифікатори
Символи SLC6A3, solute carrier family 6 (neurotransmitter transporter), member 3, DAT, DAT1, PKDYS, solute carrier family 6 member 3, Dopamine transporter, PKDYS1
Зовнішні ІД OMIM: 126455 MGI: 94862 HomoloGene: 55547 GeneCards: SLC6A3
Пов'язані генетичні захворювання
infantile parkinsonism-dystonia, порушення, зумовлення вживанням речовин[1]
Реагує на сполуку
атомоксетин, бупропіон, кломіпрамін, Десвенлафаксин, dextroamphetamine, dexmethylphenidate, gbr-12935, levomilnacipran, mazindol, метилфенідат, (RS)-nomifensine, phenelzine, Сибутрамін, trimipramine, WIN35428, serdexmethylphenidate chloride, dexmethylphenidate, dextroamphetamine, амфетамін, liafensine, метамфетамін, (RS)-diethylpropion, mazindol, methylphenidate hydrochloride, dasotraline, diethylpropion hydrochloride, phenmetrazine hydrochloride[2]
Шаблон експресії
Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
6531
13162
Ensembl
ENSG00000142319
ENSG00000276996
ENSMUSG00000021609
UniProt
Q01959
Q61327
RefSeq (мРНК)
NM_001044
NM_010020
RefSeq (білок)
NP_001035
NP_034150
Локус (UCSC) Хр. 5: 1.39 – 1.45 Mb Хр. 13: 73.68 – 73.73 Mb
PubMed search [3] [4]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

Транспортер дофаміну (DAT) також (натрій-залежний транспортер дофаміну) — це мембранний білок, кодований у людини геном SLC6A3 (також відомий як DAT1), який викачує нейромедіатор дофамін із синаптичної щілини назад у цитоплазму нейрону. У цитоплазмі інші транспортери секвеструють дофамін у везикули для зберігання та подальшого вивільнення. Зворотне захоплення дофаміну через DAT забезпечує основний механізм, за допомогою якого дофамін виводиться із синапсів, хоча може бути виняток у префронтальній корі, де докази вказують на можливу більшу роль транспортера норадреналіну.[5]

DAT бере участь у ряді розладів, пов’язаних з дофаміном, включаючи синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, біполярний розлад, клінічну депресію, розлади харчової поведінки та розлади вживання психоактивних речовин. Ген, який кодує білок DAT, розташований на хромосомі 5, складається з 15 кодуючих екзонів і має довжину приблизно 64 кб. Докази зв’язку між DAT і розладами, пов’язаними з дофаміном, отримані від типу генетичного поліморфізму, відомого як повторення тандему змінного числа[en], у гені SLC6A3, який впливає на кількість експресованого білка.[6]

Функція

[ред. | ред. код]

DAT є інтегральним мембранним білком, який видаляє дофамін із синаптичної щілини та транспортує його в навколишні клітини, таким чином припиняючи сигнал нейромедіатора. Дофамін лежить в основі кількох аспектів пізнання, включаючи мотивацію винагороди, а DAT полегшує регуляцію цього сигналу.[7]

Механізм

[ред. | ред. код]

DAT є симпортером, який переміщує дофамін через клітинну мембрану шляхом поєднання руху з енергетично сприятливим рухом іонів натрію, що переміщуються від високої до низької концентрації в клітину. Функція DAT вимагає послідовного зв’язування та спільного транспортування двох іонів Na + та одного іона Cl – із субстратом дофаміну. Рушійною силою зворотного захоплення дофаміну, опосередкованого DAT, є градієнт концентрації іонів, створюваний Na + /K + АТФазою плазматичної мембрани.[8]

У найбільш прийнятній моделі функції переносника моноаміну іони натрію повинні зв’язуватися з позаклітинним доменом транспортера, перш ніж зв’язуватиметься дофамін. Після зв’язування дофаміну білок зазнає конформаційних змін, що дозволяє як натрію, так і дофаміну від’єднатися на внутрішньоклітинній стороні мембрани.[9]

Дослідження з використанням електрофізіології та радіоактивно міченого дофаміну підтвердили, що транспортер дофаміну подібний до транспортерів інших моноамінів, оскільки одну молекулу нейромедіатора можна транспортувати через мембрану за допомогою одного або двох іонів натрію. Іони хлориду також необхідні для запобігання накопиченню позитивного заряду. Ці дослідження також показали, що швидкість і напрямок транспортування повністю залежать від градієнта натрію.[10]

Через тісний зв’язок між мембранним потенціалом і градієнтом натрію індуковані активністю зміни полярності мембрани можуть різко впливати на швидкість транспорту. Крім того, транспортер може сприяти вивільненню дофаміну, коли нейрон деполяризується.[11]

Зчеплення DAT–Ca v

[ред. | ред. код]

Попередні дані свідчать про те, що транспортер дофаміну з’єднується з напругозалежними кальцієвими каналами L-типу (зокрема Ca v 1.2 і Ca v 1.3), які експресуються практично в усіх дофамінових нейронах.[12] В результаті зв’язку DAT–Ca v, субстрати DAT, які виробляють деполяризаційні струми через транспортер, здатні відкривати кальцієві канали, які з’єднані з транспортером, що призводить до припливу кальцію в дофамінові нейрони.[12] Вважається, що цей приплив кальцію індукує CAMKII -опосередковане фосфорилювання транспортера дофаміну як наступний ефект;[12] оскільки фосфорилювання DAT за допомогою CAMKII призводить до витоку дофаміну in vivo, активація пов’язаних з транспортерами кальцієвих каналів є потенційним механізмом, за допомогою якого певні речовини (наприклад, амфетамін) викликають вивільнення нейромедіаторів.[12]

Структура білка

[ред. | ред. код]

Початкове визначення топології мембрани DAT базувалося на аналізі гідрофобної послідовності та подібності послідовності з транспортером ГАМК. Ці методи передбачили дванадцять трансмембранних доменів (TMD) з великою позаклітинною петлею між третім і четвертим TMD.[13] Для подальшої характеристики цього білка використовувалися протеази, які розщеплюють білки на менші фрагменти, і глікозилювання, яке відбувається лише на позаклітинних петлях, і значною мірою підтвердили початкові прогнози топології мембрани.[14] Точна структура транспортера дофаміну Drosophila melanogaster (dDAT) була з’ясована в 2013 році за допомогою рентгенівської кристалографії.[15]

Розташування та поширення

[ред. | ред. код]

Регіональний розподіл DAT був виявлений у ділянках мозку зі встановленими дофамінергічними схемами, включаючи нігростріарний, мезолімбічний та мезокортикальний шляхи.[16] Ядра, які утворюють ці шляхи, мають чіткі моделі експресії. Моделі експресії генів у дорослих мишей показують високу експресію в substantia nigra pars compacta.[17]

Було виявлено, що DAT у мезокортикальному шляху, міченому радіоактивними антитілами, збагачений дендритами та клітинними тілами нейронів компактної частини чорної субстанції та вентральної тегментальної області. Ця схема має сенс для білка, який регулює рівень дофаміну в синапсі.

Фарбування смугастого тіла та прилеглого ядра мезолімбічного шляху було щільним та неоднорідним. У смугастому тілі DAT локалізується в плазматичній мембрані закінчення аксонів. Подвійна імуноцитохімія продемонструвала колокалізацію DAT з двома іншими маркерами нігростріарних терміналів, тирозингідроксилази та рецепторів дофаміну D2 . Таким чином, було продемонстровано, що останній є ауторецептором на клітинах, які вивільняють дофамін. TAAR1 є пресинаптичним внутрішньоклітинним рецептором, який також локалізований разом з DAT і який має протилежну дію ауторецептора D2 при активації;[18][19] тобто він інтерналізує транспортери дофаміну та індукує відтік через зворотну функцію транспортера через передачу сигналів протеїнкінази А та протеїнкінази С.

Дивно, але DAT не було ідентифіковано в жодній синаптичній активній зоні. Ці результати свідчать про те, що зворотне захоплення дофаміну в смугастому тілі може відбуватися за межами синаптичної спеціалізації, коли дофамін дифундує із синаптичної щілини.

У чорній субстанції DAT локалізується в аксональних і дендритних (тобто пре- і постсинаптичних) плазматичних мембранах.[20]

У перикарії нейронів pars compacta DAT був локалізований переважно в шорсткому та гладкому ендоплазматичному ретикулумі, комплексі Гольджі та мультивезикулярних тільцях, ідентифікуючи ймовірні місця синтезу, модифікації, транспорту та деградації.[21]

Генетика і регуляція

[ред. | ред. код]

Ген DAT, відомий як DAT1, розташований на хромосомі 5p15.[22] Ділянка гена, що кодує білок, має довжину понад 64 кб і складається з 15 кодуючих сегментів або екзонів.[23] Цей ген має тандемний повтор зі змінним числом (VNTR) на 3'-кінці (rs28363170) і інший в області інтрона 8.[24] Показано, що відмінності у VNTR впливають на базальний рівень експресії транспортера; отже, дослідники шукали асоціації з розладами, пов’язаними з дофаміном.[25]

Nurr1, ядерний рецептор, який регулює багато пов’язаних з дофаміном генів, може зв’язувати промоторну область цього гена та індукувати експресію.[26] Цей промотор також може бути мішенню фактора транскрипції Sp-1.

Хоча фактори транскрипції контролюють, які клітини експресують DAT, функціональна регуляція цього білка в основному здійснюється кіназами. MAPK[27], CAMKII[28][29], протеїнкінази А та протеїнкінази С[30][29][31] можуть модулювати швидкість, з якою транспортер переміщує дофамін, або викликати інтерналізацію DAT. Ко-локалізований TAAR1 є важливим регулятором транспортера дофаміну, який при активації фосфорилює DAT через передачу сигналів протеїнкінази A (PKA) і протеїнкінази C (PKC).[30][32] Фосфорилювання протеїнкіназою може призвести до інтерналізації DAT (non-competitive інгібування зворотного захоплення), але фосфорилювання PKC-mediated саме по собі індукує функцію зворотного транспортера (витікання дофаміну).[30][33] Дофамінові авторецептори також регулюють DAT, безпосередньо протидіючи ефекту активації TAAR1.[30]

Транспортер дофаміну людини (hDAT) містить високоафінну позаклітинну ділянку зв’язування цинку, яка після зв’язування цинку пригнічує зворотне захоплення дофаміну та посилює індукований амфетаміном витік дофаміну in vitro.[34][35][36] Навпаки, транспортер серотоніну людини (hSERT) і транспортер норадреналіну людини (hNET) не містять сайтів зв’язування цинку.[36] Добавки цинку можуть зменшити мінімальну ефективну дозу амфетаміну, коли він використовується для лікування синдрому дефіциту уваги та гіперактивності.[37]

Біологічна роль і порушення

[ред. | ред. код]

Швидкість, з якою DAT видаляє дофамін із синапсу, може мати глибокий вплив на кількість дофаміну в клітині. Найкраще про це свідчать важкі когнітивні дефіцити, моторні аномалії та гіперактивність мишей без транспортерів дофаміну.[38] Ці характеристики мають разючу схожість із симптомами СДУГ.

Відмінності у функціональному VNTR були ідентифіковані як фактори ризику біполярного розладу [39] та СДУГ.[40] З’явилися дані, які свідчать про наявність зв’язку з сильнішими симптомами абстиненції від алкоголізму, хоча це суперечливий момент.[41][42] Алель гена DAT з нормальним рівнем білка пов’язана з некурінням і легкістю відмови від куріння.[43] Крім того, підлітки чоловічої статі, особливо ті з сімей високого ризику (відзначені незалученою матір’ю та відсутністю материнської прихильності), які мають 10-алельний повтор VNTR, демонструють статистично значущу спорідненість з антисоціальними однолітками.[44][45]

Підвищена активність DAT пов'язана з кількома різними розладами, включаючи клінічну депресію.[46]

Було показано, що мутації в DAT викликають синдром дефіциту транспортера дофаміну, аутосомно-рецесивний розлад рухів, що характеризується прогресуючим погіршенням дистонії та паркінсонізму.[47]

Фармакологія

[ред. | ред. код]
Ілюстрація дофамінового нейрона з локалізованим слідом амін-асоційованого рецептора 1 (TAAR1) і ефектів агоніста TAAR1 (амфетаміну або слідів аміну, як фенетиламін) на зворотне захоплення дофаміну та його витікання.

Транспортер дофаміну є мішенню для засобів вивільнення дофаміну, інгібіторів транспорту та алостеричних модуляторів.[48][49]

Взаємодії

[ред. | ред. код]

Показано, що транспортер дофаміну взаємодіє з:

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Vandenbergh D.J., Persico A.M., Uhl G.R. (1992). A human dopamine transporter cDNA predicts reduced glycosylation, displays a novel repetitive element and provides racially-dimorphic TaqI RFLPs. Brain Res. Mol. Brain Res. 15: 161—166. PMID 1359373 DOI:10.1016/0169-328X(92)90165-8
  • Kawarai T., Kawakami H., Yamamura Y., Nakamura S. (1997). Structure and organization of the gene encoding human dopamine transporter. Gene. 195: 11—18. PMID 9300814 DOI:10.1016/S0378-1119(97)00131-5
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
  • Torres G.E., Sweeney A.L., Beaulieu J.M., Shashidharan P., Caron M.G. (2004). Effect of torsinA on membrane proteins reveals a loss of function and a dominant-negative phenotype of the dystonia-associated DeltaE-torsinA mutant. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 101: 15650—15655. PMID 15505207 DOI:10.1073/pnas.0308088101
  • Pristupa Z.B., Wilson J.M., Hoffman B.J., Kish S.J., Niznik H.B. (1994). Pharmacological heterogeneity of the cloned and native human dopamine transporter: disassociation of [3H]WIN 35,428 and [3H]GBR 12,935 binding. Mol. Pharmacol. 45: 125—135. PMID 8302271
  • Hastrup H., Karlin A., Javitch J.A. (2001). Symmetrical homodimer of the human dopamine transporter revealed by cross-linking Cys306 at the extracellular end of TM6. Abstr. - Soc. Neurosci. 27: 1866—1866.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Захворювання, генетично пов'язані з SLC6A3 переглянути/редагувати посилання на ВікіДаних.
  2. ↑ Сполуки, які фізично взаємодіють з SLC6A3 переглянути/редагувати посилання на ВікіДаних.
  3. ↑ Human PubMed Reference:.
  4. ↑ Mouse PubMed Reference:.
  5. ↑ Carboni E, Tanda GL, Frau R, Di Chiara G (September 1990). Blockade of the noradrenaline carrier increases extracellular dopamine concentrations in the prefrontal cortex: evidence that dopamine is taken up in vivo by noradrenergic terminals. Journal of Neurochemistry. 55 (3): 1067—70. doi:10.1111/j.1471-4159.1990.tb04599.x. PMID 2117046.
  6. ↑ Vandenbergh DJ, Persico AM, Hawkins AL, Griffin CA, Li X, Jabs EW, Uhl GR (December 1992). Human dopamine transporter gene (DAT1) maps to chromosome 5p15.3 and displays a VNTR. Genomics. 14 (4): 1104—6. doi:10.1016/S0888-7543(05)80138-7. PMID 1478653.
  7. ↑ Schultz W (July 1998). Predictive reward signal of dopamine neurons. Journal of Neurophysiology. 80 (1): 1—27. doi:10.1152/jn.1998.80.1.1. PMID 9658025.
  8. ↑ Torres GE, Gainetdinov RR, Caron MG (January 2003). Plasma membrane monoamine transporters: structure, regulation and function. Nature Reviews Neuroscience. 4 (1): 13—25. doi:10.1038/nrn1008. PMID 12511858.
  9. ↑ Sonders MS, Zhu SJ, Zahniser NR, Kavanaugh MP, Amara SG (February 1997). Multiple ionic conductances of the human dopamine transporter: the actions of dopamine and psychostimulants. The Journal of Neuroscience. 17 (3): 960—74. doi:10.1523/JNEUROSCI.17-03-00960.1997. PMC 6573182. PMID 8994051.
  10. ↑ Wheeler DD, Edwards AM, Chapman BM, Ondo JG (August 1993). A model of the sodium dependence of dopamine uptake in rat striatal synaptosomes. Neurochemical Research. 18 (8): 927—36. doi:10.1007/BF00998279. PMID 8371835.
  11. ↑ Wheeler DD, Edwards AM, Chapman BM, Ondo JG (August 1993). A model of the sodium dependence of dopamine uptake in rat striatal synaptosomes. Neurochemical Research. 18 (8): 927—36. doi:10.1007/BF00998279. PMID 8371835.
  12. ↑ а б в г Cameron KN, Solis E, Ruchala I, De Felice LJ, Eltit JM (November 2015). Amphetamine activates calcium channels through dopamine transporter-mediated depolarization. Cell Calcium. 58 (5): 457—66. doi:10.1016/j.ceca.2015.06.013. PMC 4631700. PMID 26162812. One example of interest is CaMKII, which has been well characterized as an effector of Ca2+ currents downstream of L-type Ca2+ channels [21,22]. Interestingly, DAT is a CaMKII substrate and phosphorylated DAT favors the reverse transport of dopamine [48,49], constituting a possible mechanism by which electrical activity and L-type Ca2+ channels may modulate DAT states and dopamine release. ... In summary, our results suggest that pharmacologically, S(+)AMPH is more potent than DA at activating hDAT-mediated depolarizing currents, leading to L-type Ca2+ channel activation, and the S(+)AMPH-induced current is more tightly coupled than DA to open L-type Ca2+ channels.
  13. ↑ Kilty JE, Lorang D, Amara SG (October 1991). Cloning and expression of a cocaine-sensitive rat dopamine transporter. Science. 254 (5031): 578—9. Bibcode:1991Sci...254..578K. doi:10.1126/science.1948035. PMID 1948035.
  14. ↑ Vaughan RA, Kuhar MJ (August 1996). Dopamine transporter ligand binding domains. Structural and functional properties revealed by limited proteolysis. The Journal of Biological Chemistry. 271 (35): 21672—80. doi:10.1074/jbc.271.35.21672. PMID 8702957.
  15. ↑ Penmatsa A, Wang KH, Gouaux E (November 2013). X-ray structure of dopamine transporter elucidates antidepressant mechanism. Nature. 503 (7474): 85—90. Bibcode:2013Natur.503...85P. doi:10.1038/nature12533. PMC 3904663. PMID 24037379.
  16. ↑ Ciliax BJ, Drash GW, Staley JK, Haber S, Mobley CJ, Miller GW, Mufson EJ, Mash DC, Levey AI (June 1999). Immunocytochemical localization of the dopamine transporter in human brain. The Journal of Comparative Neurology. 409 (1): 38—56. doi:10.1002/(SICI)1096-9861(19990621)409:1<38::AID-CNE4>3.0.CO;2-1. PMID 10363710.
  17. ↑ Liu Z, Yan SF, Walker JR, Zwingman TA, Jiang T, Li J, Zhou Y (April 2007). Study of gene function based on spatial co-expression in a high-resolution mouse brain atlas. BMC Systems Biology. 1: 19. doi:10.1186/1752-0509-1-19. PMC 1863433. PMID 17437647.
  18. ↑ Miller GM (January 2011). The emerging role of trace amine-associated receptor 1 in the functional regulation of monoamine transporters and dopaminergic activity. Journal of Neurochemistry. 116 (2): 164—76. doi:10.1111/j.1471-4159.2010.07109.x. PMC 3005101. PMID 21073468.
  19. ↑ Trace amine receptor: TA1 receptor. IUPHAR/BPS Guide to PHARMACOLOGY. International Union of Basic and Clinical Pharmacology. 19 липня 2016. Процитовано 22 вересня 2016.
  20. ↑ Nirenberg MJ, Vaughan RA, Uhl GR, Kuhar MJ, Pickel VM (January 1996). The dopamine transporter is localized to dendritic and axonal plasma membranes of nigrostriatal dopaminergic neurons. The Journal of Neuroscience. 16 (2): 436—47. doi:10.1523/JNEUROSCI.16-02-00436.1996. PMC 6578661. PMID 8551328.
  21. ↑ Hersch SM, Yi H, Heilman CJ, Edwards RH, Levey AI (November 1997). Subcellular localization and molecular topology of the dopamine transporter in the striatum and substantia nigra. The Journal of Comparative Neurology. 388 (2): 211—27. doi:10.1002/(SICI)1096-9861(19971117)388:2<211::AID-CNE3>3.0.CO;2-4. PMID 9368838.
  22. ↑ Vandenbergh DJ, Persico AM, Hawkins AL, Griffin CA, Li X, Jabs EW, Uhl GR (December 1992). Human dopamine transporter gene (DAT1) maps to chromosome 5p15.3 and displays a VNTR. Genomics. 14 (4): 1104—6. doi:10.1016/S0888-7543(05)80138-7. PMID 1478653.
  23. ↑ Kawarai T, Kawakami H, Yamamura Y, Nakamura S (August 1997). Structure and organization of the gene encoding human dopamine transporter. Gene. 195 (1): 11—8. doi:10.1016/S0378-1119(97)00131-5. PMID 9300814.
  24. ↑ Sano A, Kondoh K, Kakimoto Y, Kondo I (May 1993). A 40-nucleotide repeat polymorphism in the human dopamine transporter gene. Human Genetics. 91 (4): 405—6. doi:10.1007/BF00217369. PMID 8500798.
  25. ↑ Miller GM, Madras BK (2002). Polymorphisms in the 3'-untranslated region of human and monkey dopamine transporter genes affect reporter gene expression. Molecular Psychiatry. 7 (1): 44—55. doi:10.1038/sj/mp/4000921. PMID 11803445.
  26. ↑ Sacchetti P, Mitchell TR, Granneman JG, Bannon MJ (March 2001). Nurr1 enhances transcription of the human dopamine transporter gene through a novel mechanism. Journal of Neurochemistry. 76 (5): 1565—72. doi:10.1046/j.1471-4159.2001.00181.x. PMID 11238740.
  27. ↑ Morón JA, Zakharova I, Ferrer JV, Merrill GA, Hope B, Lafer EM, Lin ZC, Wang JB, Javitch JA, Galli A, Shippenberg TS (September 2003). Mitogen-activated protein kinase regulates dopamine transporter surface expression and dopamine transport capacity. The Journal of Neuroscience. 23 (24): 8480—8. doi:10.1523/JNEUROSCI.23-24-08480.2003. PMC 6740378. PMID 13679416.
  28. ↑ Underhill SM, Wheeler DS, Li M, Watts SD, Ingram SL, Amara SG (July 2014). Amphetamine modulates excitatory neurotransmission through endocytosis of the glutamate transporter EAAT3 in dopamine neurons. Neuron. 83 (2): 404—416. doi:10.1016/j.neuron.2014.05.043. PMC 4159050. PMID 25033183. AMPH also increases intracellular calcium (Gnegy et al., 2004) that is associated with calmodulin/CamKII activation (Wei et al., 2007) and modulation and trafficking of the DAT (Fog et al., 2006; Sakrikar et al., 2012).
  29. ↑ а б Vaughan RA, Foster JD (September 2013). Mechanisms of dopamine transporter regulation in normal and disease states. Trends in Pharmacological Sciences. 34 (9): 489—96. doi:10.1016/j.tips.2013.07.005. PMC 3831354. PMID 23968642. AMPH and METH also stimulate DA efflux, which is thought to be a crucial element in their addictive properties [80], although the mechanisms do not appear to be identical for each drug [81]. These processes are PKCβ– and CaMK–dependent [72, 82], and PKCβ knock-out mice display decreased AMPH-induced efflux that correlates with reduced AMPH-induced locomotion [72].
  30. ↑ а б в г Miller GM (January 2011). The emerging role of trace amine-associated receptor 1 in the functional regulation of monoamine transporters and dopaminergic activity. Journal of Neurochemistry. 116 (2): 164—76. doi:10.1111/j.1471-4159.2010.07109.x. PMC 3005101. PMID 21073468.
  31. ↑ Pristupa ZB, McConkey F, Liu F, Man HY, Lee FJ, Wang YT, Niznik HB (September 1998). Protein kinase-mediated bidirectional trafficking and functional regulation of the human dopamine transporter. Synapse. 30 (1): 79—87. doi:10.1002/(SICI)1098-2396(199809)30:1<79::AID-SYN10>3.0.CO;2-K. PMID 9704884.
  32. ↑ Lindemann L, Ebeling M, Kratochwil NA, Bunzow JR, Grandy DK, Hoener MC (March 2005). Trace amine-associated receptors form structurally and functionally distinct subfamilies of novel G protein-coupled receptors. Genomics. 85 (3): 372—85. doi:10.1016/j.ygeno.2004.11.010. PMID 15718104.
  33. ↑ Maguire JJ, Parker WA, Foord SM, Bonner TI, Neubig RR, Davenport AP (March 2009). International Union of Pharmacology. LXXII. Recommendations for trace amine receptor nomenclature. Pharmacological Reviews. 61 (1): 1—8. doi:10.1124/pr.109.001107. PMC 2830119. PMID 19325074.
  34. ↑ Krause J (April 2008). SPECT and PET of the dopamine transporter in attention-deficit/hyperactivity disorder. Expert Review of Neurotherapeutics. 8 (4): 611—25. doi:10.1586/14737175.8.4.611. PMID 18416663. Zinc binds at ... extracellular sites of the DAT [103], serving as a DAT inhibitor. In this context, controlled double-blind studies in children are of interest, which showed positive effects of zinc [supplementation] on symptoms of ADHD [105,106]. It should be stated that at this time [supplementation] with zinc is not integrated in any ADHD treatment algorithm.
  35. ↑ Sulzer D (February 2011). How addictive drugs disrupt presynaptic dopamine neurotransmission. Neuron. 69 (4): 628—49. doi:10.1016/j.neuron.2011.02.010. PMC 3065181. PMID 21338876. They did not confirm the predicted straightforward relationship between uptake and release, but rather that some compounds including AMPH were better releasers than substrates for uptake. Zinc, moreover, stimulates efflux of intracellular [3H]DA despite its concomitant inhibition of uptake (Scholze et al., 2002).
  36. ↑ а б Scholze P, Nørregaard L, Singer EA, Freissmuth M, Gether U, Sitte HH (June 2002). The role of zinc ions in reverse transport mediated by monoamine transporters. The Journal of Biological Chemistry. 277 (24): 21505—13. doi:10.1074/jbc.M112265200. PMID 11940571. The human dopamine transporter (hDAT) contains an endogenous high affinity Zn2+ binding site with three coordinating residues on its extracellular face (His193, His375, and Glu396). ... Although Zn2+ inhibited uptake, Zn2+ facilitated [3H]MPP+ release induced by amphetamine, MPP+, or K+-induced depolarization specifically at hDAT but not at the human serotonin and the norepinephrine transporter (hNET).
  37. ↑ Scassellati C, Bonvicini C, Faraone SV, Gennarelli M (October 2012). Biomarkers and attention-deficit/hyperactivity disorder: a systematic review and meta-analyses. Journal of the American Academy of Child and Adolescent Psychiatry. 51 (10): 1003—1019.e20. doi:10.1016/j.jaac.2012.08.015. PMID 23021477. With regard to zinc supplementation, a placebo controlled trial reported that doses up to 30 mg/day of zinc were safe for at least 8 weeks, but the clinical effect was equivocal except for the finding of a 37% reduction in amphetamine optimal dose with 30 mg per day of zinc.110
  38. ↑ Gainetdinov RR, Wetsel WC, Jones SR, Levin ED, Jaber M, Caron MG (January 1999). Role of serotonin in the paradoxical calming effect of psychostimulants on hyperactivity. Science. 283 (5400): 397—401. Bibcode:1999Sci...283..397G. doi:10.1126/science.283.5400.397. PMID 9888856.
  39. ↑ Greenwood TA, Alexander M, Keck PE, McElroy S, Sadovnick AD, Remick RA, Kelsoe JR (March 2001). Evidence for linkage disequilibrium between the dopamine transporter and bipolar disorder. American Journal of Medical Genetics. 105 (2): 145—51. doi:10.1002/1096-8628(2001)9999:9999<::AID-AJMG1161>3.0.CO;2-8. PMID 11304827.
  40. ↑ Yang B, Chan RC, Jing J, Li T, Sham P, Chen RY (June 2007). A meta-analysis of association studies between the 10-repeat allele of a VNTR polymorphism in the 3'-UTR of dopamine transporter gene and attention deficit hyperactivity disorder. American Journal of Medical Genetics. Part B, Neuropsychiatric Genetics. 144B (4): 541—50. doi:10.1002/ajmg.b.30453. PMID 17440978.
  41. ↑ Sander T, Harms H, Podschus J, Finckh U, Nickel B, Rolfs A, Rommelspacher H, Schmidt LG (February 1997). Allelic association of a dopamine transporter gene polymorphism in alcohol dependence with withdrawal seizures or delirium. Biological Psychiatry. 41 (3): 299—304. doi:10.1016/S0006-3223(96)00044-3. PMID 9024952.
  42. ↑ Ueno S, Nakamura M, Mikami M, Kondoh K, Ishiguro H, Arinami T, Komiyama T, Mitsushio H, Sano A, Tanabe H (November 1999). Identification of a novel polymorphism of the human dopamine transporter (DAT1) gene and the significant association with alcoholism. Molecular Psychiatry. 4 (6): 552—7. doi:10.1038/sj.mp.4000562. PMID 10578237.
  43. ↑ Ueno S (February 2003). Genetic polymorphisms of serotonin and dopamine transporters in mental disorders. The Journal of Medical Investigation. 50 (1–2): 25—31. PMID 12630565.
  44. ↑ Beaver KM, Wright JP, DeLisi M (September 2008). Delinquent peer group formation: evidence of a gene x environment correlation. The Journal of Genetic Psychology. 169 (3): 227—44. doi:10.3200/GNTP.169.3.227-244. PMID 18788325.
  45. ↑ Florida State University (2 жовтня 2008). Specific Gene Found In Adolescent Men With Delinquent Peers. ScienceDaily. Процитовано 8 жовтня 2008.
  46. ↑ Laasonen-Balk T, Kuikka J, Viinamäki H, Husso-Saastamoinen M, Lehtonen J, Tiihonen J (June 1999). Striatal dopamine transporter density in major depression. Psychopharmacology. 144 (3): 282—5. doi:10.1007/s002130051005. PMID 10435396.
  47. ↑ Ng J, Zhen J, Meyer E, Erreger K, Li Y, Kakar N, Ahmad J, Thiele H, Kubisch C, Rider NL, Morton DH, Strauss KA, Puffenberger EG, D'Agnano D, Anikster Y, Carducci C, Hyland K, Rotstein M, Leuzzi V, Borck G, Reith ME, Kurian MA (April 2014). Dopamine transporter deficiency syndrome: phenotypic spectrum from infancy to adulthood. Brain. 137 (Pt 4): 1107—19. doi:10.1093/brain/awu022. PMC 3959557. PMID 24613933.
  48. ↑ Rothman RB, Ananthan S, Partilla JS, Saini SK, Moukha-Chafiq O, Pathak V, Baumann MH (June 2015). Studies of the biogenic amine transporters 15. Identification of novel allosteric dopamine transporter ligands with nanomolar potency. The Journal of Pharmacology and Experimental Therapeutics. 353 (3): 529—38. doi:10.1124/jpet.114.222299. PMC 4429677. PMID 25788711.
  49. ↑ Aggarwal S, Liu X, Rice C, Menell P, Clark PJ, Paparoidamis N, Xiao YC, Salvino JM, Fontana AC, España RA, Kortagere S, Mortensen OV (2019). Identification of a Novel Allosteric Modulator of the Human Dopamine Transporter. ACS Chem Neurosci. 10 (8): 3718—3730. doi:10.1021/acschemneuro.9b00262. PMC 6703927. PMID 31184115.
  50. ↑ Wersinger C, Sidhu A (April 2003). Attenuation of dopamine transporter activity by alpha-synuclein. Neuroscience Letters. 340 (3): 189—92. doi:10.1016/S0304-3940(03)00097-1. PMID 12672538.
  51. ↑ Lee FJ, Liu F, Pristupa ZB, Niznik HB (April 2001). Direct binding and functional coupling of alpha-synuclein to the dopamine transporters accelerate dopamine-induced apoptosis. FASEB Journal. 15 (6): 916—26. doi:10.1096/fj.00-0334com. PMID 11292651.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  52. ↑ Torres GE, Yao WD, Mohn AR, Quan H, Kim KM, Levey AI, Staudinger J, Caron MG (April 2001). Functional interaction between monoamine plasma membrane transporters and the synaptic PDZ domain-containing protein PICK1. Neuron. 30 (1): 121—34. doi:10.1016/S0896-6273(01)00267-7. PMID 11343649.
  53. ↑ Carneiro AM, Ingram SL, Beaulieu JM, Sweeney A, Amara SG, Thomas SM, Caron MG, Torres GE (August 2002). The multiple LIM domain-containing adaptor protein Hic-5 synaptically colocalizes and interacts with the dopamine transporter. The Journal of Neuroscience. 22 (16): 7045—54. doi:10.1523/JNEUROSCI.22-16-07045.2002. PMC 6757888. PMID 12177201.
Молекула міоглобіну Це незавершена стаття про білки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспортер_дофаміну&oldid=43396232