Транспорт Полтавської області
Транспорт Полтавської області — різні види транспорту Полтавської області, що включають у себе всі його види (за винятком морського) — залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, повітряний. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, В області поширена взаємодія різних видів транспорту, що формує транспортну систему.
Чільну роль у вантажообігу області займають трубопровідний і залізничний транспорт, на долю яких припадає 8053,3 млн т·км. Основну масу пасажирообігу здійснюють автомобільний (1863,9 млн пас. км) і залізничний (1716,6 млн пас. км) транспорт.[1]
Полтавська область відіграє значну роль у структурі транспортного комплексу України. Займаючи 4,8% території України, на якій проживає лише 3,3% населення країни, частка Полтавщини у структурі транспорту характеризується наступними показниками[1]:
- за експлуатаційною довжиною залізничних колій загального користування — 3,9%
- за довжиною автомобільних доріг з твердим покриттям — 5,4%
- за вантажообігом автомобільного транспорту — 5%.
За період з 1990 по 2006 рік спостерігається загальне зменшення перевезення вантажів (141,4 млн т у 2006 р., проти 282,6 млн т у 1990 році).[1]
Залізничний транспорт Полтавщини по Україні займає друге місце в перевезенні вантажів і третє — в перевезенні пасажирів[1]. Експлуатаційна протяжність залізниць на території області становить 853,4 км[1]. Щільність залізниць в розрахунку на 100 км² 2,96 км (Україна — 3,8 км)[1]. Залізниці обслуговуються переважно тепловою тягою. Експлуатаційна довжина електрифікованих залізничних колій загального користування становить 277,6 км (32,5% від загальної довжини). Решта 575,8 км (67,5%) — дизельне пальне.
Залізнична мережа області належить до Полтавської дирекції залізничних перевезень (ДН-4), що є складовою частиною Південної залізниці[2]. Полтавщину перетинають чотири залізничні магістралі:
- Лозова — Полтава — Ромодан — Гребінка;
- Харків — Полтава — Кременчук;
- Бахмач — Ромодан — Кременчук з відгалуженням Лохвиця — Гадяч;
- Бахмач — Пирятин — Гребінка.
Залізниця по області розміщена досить рівномірно. Максимальна віддаленість населених пунктів від залізниці не перевищує 50 км. Найбільшими та структуроутворючими залізничними вузлами є: Полтава, Кременчук, Гребінка, Ромодан, а також: залізничні станції: Лубни, Миргород.
Згідно з державною програмою електрифікації залізниць проводяться роботи щодо електрифікації головних залізничних ліній. Закінчені роботи на дільниці Гребінка — Полтава — Київ — Вакуленці — Харків загальною протяжністю 347,5 км, у 2008 році введено в експлуатацію електрифіковану станцію Полтава-Південна. У планах Укрзалізниці — електрифікація наступної ділянки на 119 км у напрямку Кременчука. Запуск нової станції Полтава-Кременчук дозволить найкоротшим шляхом перевозити вантажі з Росії, Казахстану, країн Середньо Азії до портів Чорного моря. Полтава обрана місцем будівництва найбільшого в Україні термінала для швидкісних поїздів Pendolino, які будуть обслуговувати гостей і учасників футбольного Євро-2012.
Полтавська область має позитивний баланс залізничних перевезень: відправлення вантажів майже в 2,5 рази перевищує прибуття. Найбільшу питому вагу в структурі відправлених з області вантажів займають нафта і нафтопродукти, залізна руда, будівельні матеріали, в структурі прибулих вантажів переважають вугілля, зернові, продукція чорної та кольорової металургії.
Рік | 1996 | 1998 | 2000 | 2002 | 2004 | 2006 | 2008 | 2010 | 2012 | 2014 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Пас., тис. пас. | 18316,5 | ▼ 15697,9 | ▼ 15144,0 | ▲ 16748,0 | ▼ 16003,0 | ▼ 15460,3 | ▲15523,0 | ▼ 15135,9 | ▼ 14725,6 | ▼ 14610,7 |
Вант., тис. т | 18671,6 | ▼ 18432,1 | ▼ 13627,8 | ▲ 19775,0 | ▲22561,0 | ▲ 25461,5 | ▼ 21873,5 | ▼ 21112,1 | ▲ 23608,6 | ▼ 21833,8 |
- Дивись також Автомобільні шляхи Полтавської області
Автомобільний транспорт займає одну з провідних ролей як внутрішньообласних так і зовнішніх зв'язках. Крім того, він обслуговує та доповнює залізничний і річковий транспорт.
Частка автомобільного транспорту в загальній структурі відправлень вантажів у 2006 році становила 81,7 %. У структурі вантажообігу Полтавської області, автомобільний транспорт посідає друге місце, а його частка становить 20,1 %.[1]
Автомобільним транспортом загального користування в 2006 році було перевезено 134,1 млн пасажирів (70,2 % від загальної кількості пасажирів, перевезених всіма видами транспорту).[1]
Автомобільний парк області становить 239,7 тис. автомобілів, з яких близько 90,2 % припадає на легкові, решта вантажні автомобілі, автобуси і спецавтомобілі.[1]
Загальна протяжність доріг області становить 1857,4 км, на яких розташована 662 мостова споруда загальною завдовжки 23,1 км.[1]
Мережа доріг загального користування налічує 8875,5 км доріг та 571 мостові споруди завдовжки 20,0 км і знаходиться в підпорядкуванні Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державної служби автомобільних доріг України.[1]
Дороги відомчого підпорядкування становлять 9199,6 км, з яких 2268,0 км — ґрунтові. На цій мережі розташовані 93 мостові споруди протяжність 3,6 км.[1]
По території області проходять автомагістралі:
- Європейський маршрут E40, що включає у себе автошлях Київ — Харків — Ростов-на-Дону М03 з відгалуженням Полтава — Красноград
- Європейський маршрут E584, що включає у себе автошлях Полтава — Кременчук — Олександрія М22
- Н08 Бориспіль — Кременчук — Дніпропетровськ — Запоріжжя
- Н12 Суми — Полтава
- Р11 Полтава — Красноград
- Р42 Лубни — Ромодан — Миргород — Опішня
- Н31
- Р60 Київ — Пирятин — Ромни — Суми
Мережа доріг державного значення становить 890,9 км. Дороги місцевого значення загального користування — 7984,6 км, із них[1]:
- територіальних — 611,6 км,
- обласних — 4401,5 км,
- районних — 2971,5 км.
- в межах сільських населених пунктів розташовані 2345,6 км доріг загального користування.
За протяжністю доріг місцевого значення область займає в Україні 4-те місце. Щільність доріг становить 0,310 км/км², що вище середнього в Україні (0,209 км/км²).[1]
Автотранспортом загального користування в області охоплені 15 міст, у тому числі 5 обласного підпорядкування, 20 селищ та 1619 сільських населених пунктів. Автобуси перевізників всіх форм власності виконують рейси на 833 маршрутах, у тому числі на 302 приміських, внутрішньорайонних, 333 міжміських, внутрішньообласних та 198 міжобласних маршрутах.
У 2008 році автотранспортними підприємствами області всіх форм власності перевезено більше 4,2 млн тонн вантажів, пасажирів — близько 134 млн осіб.[1]
Рік | 1996 | 1998 | 2000 | 2002 | 2004 | 2006 | 2008 | 2010 | 2012 | 2014 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Пас., тис. пас. | 60211,9 | ▲ 73051,5 | ▲ 84919,01 | ▲ 97243,8 | ▲ 118917,1 | ▲ 134077,2 | ▼ 134013,0 | ▼ 74139,7 | ▼ 51584,0 | ▼ 52682,0 |
Вант., тис. т | 98472,3 | ▲ 107051,9 | ▼ 95291,0 | ▼ 87502,32 | ▲ 95595,2 | ▲ 115522,2 | ▲ 130436,6 | ▲ 142071,3 | ▲ 209823,7 | ▲ 213762,4 |
Примітки:
1 — з 1999 року з урахуванням пасажирських перевезень, виконаних фізичними особами-підприємцями.
2 — з 2002 року з урахуванням комерційних вантажних перевезень, виконаних фізичними особами-підприємцями.
Судноплавні річки області — Дніпро, Сула, Ворскла створюють необхідні умови для розвитку річкового транспорту. Транспортні шляхи проходять по Дніпру, Сулі — від гирла до пристані Тарасівка, по Ворсклі — від гирла до м. Кобеляки.
Основною артерією для річкового транспорту є Дніпро. В структурі вантажоперевезень переважають: залізна руда, лісові та будівельні матеріали, сільськогосподарська продукція. Річковими портами в 2006 році було перероблено 1235,4 тис. т вантажів.[1]
Основним елементом в організації річкового транспорту відіграє Кременчуцький річковий порт, який було засновано в 1823 році як пристань, а з 1850 було відкрито першу регулярну пасажирську лінію між: Кременчуком і Пінськом. Зараз Кременчуцький порт — це сучасне високомеханізоване підприємство, якому підпорядковано сім пристаней, а також діють річкові вокзали в Кременчуці, Світловодську, Комсомольську. 2008 року оброблено майже 1 млн т вантажів. 29 грудня 2010 року було завершено будівництво перевантажувального терміналу компанії Нібулон в м. Кременчук[5].
Авіаційний транспорт області розвинений погано. Основні послуги, що надають авіапідприємства області — виконання авіахімічних робіт в сільському господарстві, обслуговування нафтогазопроводів, надання допомоги рибінспекції, лісового патрулю, виконання санітарних польотів.
На території області діє ВАТ "АПСП «Меридіан». Також розташоване і діє ПОКП «Аеропорт-Полтава», що здійснює приймання та відправлення повітряних суден, здійснює їх комерційне, наземне та технічне обслуговування, обслуговування пасажирів, багажу, пошти і вантажів. Аеропорт Полтава — один з найстаріших в Україні (1924 р.). Сучасна злітно-посадкова смуга аеропорту дає змогу приймати і відправляти літаки різних типів максимальною вагою до 61 тонни. Аеровокзальний комплекс має пропускну здатність 400 пасажирів на годину.
Трубопровідний транспорт області представлений трубопроводами «Союз», Уренгой — Помари — Ужгород, Шебелинка — Полтава — Київ, Єлецьк — Курськ — Кременчук — Бендери, а також: нафтопроводами «Дружба», Кременчук — Херсон.[1]
У містах Полтава та Кременчук[6] діють тролейбусні мережі. В інших містах і смт послуги громадського транспорта надаються автобусами, маршрутними таксі та таксі. На початку XX століття у місті Кременчук діяв трамвай.
Рік | 1996 | 1998 | 2000 | 2002 | 2004 | 2006 | 2008 | 2010 | 2012 | 2014 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Пас., тис. пас. | 100160,9 | ▼ 93115,9 | ▲ 97337,3 | ▼ 61950,5 | ▼ 37958,6 | ▲ 41504,5 | ▲ 49045,2 | ▼ 33198,0 | ▲ 40431,4 | ▲ 45754,2 |
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Транспорт і зв'язок Полтавської області. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 31 серпня 2011. [Архівовано 2012-03-20 у Wayback Machine.]
- ↑ Полтавська дирекція залізничних перевезень (ДН-4) [Архівовано 2015-02-01 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Південної залізниці
- ↑ а б Відправлення (перевезення) вантажів за видами транспорту — Головне управління статистики у Полтавській області
- ↑ а б в Відправлення (перевезення) пасажирів за видами транспорту загального користування- Головне управління статистики у Полтавській області
- ↑ Історія створення підприємства Нібулон. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 28 вересня 2011. [Архівовано 2011-09-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Кременчуг — СТТС