Перейти до вмісту

Трачевський Олександр Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Олександр Семенович Трачевський
Народився1838(1838)
Ставрополь, Кавказька губернія, Російська імперія
Помер1906(1906)
Санкт-Петербург, Російська імперія
ПохованняПерший Християнський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
Діяльністьісторик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materІмператорський Московський університет
ГалузьІсторія
ЗакладІмператорський Новоросійський університет, Імператорський Санкт-Петербурзький університет
Посадапрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняПрофесор
Науковий ступіньДоктор наук
Науковий керівникСергій Соловйов, Степан Єшевський
CMNS: Трачевський Олександр Семенович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Трачевський.

Олекса́ндр Семе́нович Траче́вський (1838(1838), Ставрополь, Кавказька губернія, Російська імперія — 1906(1906), Санкт-Петербург, Російська імперія) — історик і педагог, професор, засновник Вищих жіночик курсів в Одесі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олександр Семенович Трачевський народився 1838 року в російському місті Ставрополь, що на той час входило до складу Кавказької губернії Російської імперії у купецькій родини.

1860 року закінчив історико-філологічний факультет Імператорського Московського університету. Був учнем Сергія Соловйова та Степана Єшевського. Згодом, викладав у кандидатських класах Миколаївського інституту у Москві та у Тифліській гімназії[ru].

Докторську дисертацію «Союз князів і німецька політика Катерини ІІ, Фрідриха ІІ, Йосифа ІІ, 1780—1790 рр.» захистив у 1877 році, за що отримав Уваровську премію. Після цього перейшов до Імператорського Новоросійського університету, У 1878 році був обраний ординарним професором кафедри загальної історії.

Був засновником та директором у 1879—1880 роках Вищих жіночих курсів в Одесі.

Після відставки у 1890 році переїхав до Санкт-Петербургу, зайняв посаду приват-доцента місцевого університету.

Олександр Семенович Трачевський помер у 1906 році у Санкт-Петербурзі. Похований за одними джерелами — на Новому Лахтинському цвинтарі у Санкт-Петербурзі[1], за іншими — на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Трачевського відсутні.[3]

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Викладав курси нової, новітньої історії та історії давнього Сходу. Написав ряд підручників з російської та всесвітньої історії. В одеський період опублікував значну кількість статей російською, німецькою та французькою мовами, головним чином, по історії міжнародних відносин. Разом із жінкою він активно працював у галузі педагогічної освіти та науки, створив в Одесі школу та став організатором місцевих жіночих курсів. Належав до числа істориків ліберального напряму, був одним із знаних діячів Паризької російської школи, мав зв'язки з представниками соціалістичних груп, знаходився під негласним наглядом поліції.

Видав два томи документів із Паризького та Петербурзького архівів «Дипломатичні стосунки Росії із Францією в епоху Наполеона». Приділяв значну увагу соціологічним та теоретичним проблемам історичної науки; як публіцист активно відгукувався на події міжнародного життя. В Імператорському Новоросійському університеті став одним із засновників вивчення історії французької революції кінця XVIII століття.

Наукові праці

[ред. | ред. код]
  • Польское бескоролевье по прекращении династии Ягеллонов. — М.: Тип. Грачева, 1869. — 664 с.
  • Союз князей и немецкая политика Екатерины ІІ, Фридриха ІІ, Йосифа ІІ, 1780—1790. — С-Пб., 1877;
  • Современные задачи исторической науки // Записки Новороссийского университета. — Т. 31;
  • Международная политика в епоху Людовика XIV // Журнал министерства народного просвещения. — 1888.
  • Наполеон I: Его жизнь и государственная деятельность: Биографический очерк. — С.-Петербург, 1900. — 112 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ТРАЧЕВСКИЙ АЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ. Всемирная история. Энциклопедия. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019 року. [Архівовано 2019-05-01 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
  3. ↑ Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-08-09. (рос.)

Література та джерела

[ред. | ред. код]
Олександр Трачевський
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Біографії»
П: Портал «Історія»
CMNS: Олександр Трачевський у Вікісховищі?
  • Маркевич А. И. Двадцатипятилетие Новороссийского университета. — Одесса, 1890;
  • Куза Л. Г. Трачевский Александр Семенович // Славяноведение в дореволюционной России. — М., 1979;
  • Аппатов С. И., Демин О. Б., Першина З. В. Историческая наука в Одессе за 200 лет // Очерки развития науки в Одессе. — Одесса, 1995;
  • Дьомін О. Б. Трачевський Олександр Семенович// Праці ОНУ. — Т.4. — С.233 — 235.
  • Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т. 4: Р — Я. — 2-е вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. —     Одеса: Астропринт, 2005. — С. 261—263.
  • Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського: Історичний поступ. Сучасність. Майбутнє. / О. Я. Чебикін, І. А. Болдирєв та ін. — Одеса, 2007. — С. 27.

Посилання

[ред. | ред. код]


Геродот Це незавершена стаття про історика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трачевський_Олександр_Семенович&oldid=43900482