Траян Попович
| Траян Попович | |
|---|---|
| рум. Traian Popovici | |
 | |
| Народився | 17 жовтня 1892[1] Рушій-Менестіоара, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина |
| Помер | 4 червня 1946[1] (53 роки) Колаку, Румунське королівство |
| Поховання | Wooden church in Colacu, Suceavad |
| Країна |  Румунія Австро-Угорщина |
| Діяльність | адвокат, політик, мер міста |
| Alma mater | ЧНУ імені Юрія Федьковича |
| Знання мов | румунська |
| Учасник | Перша світова війна |
| Посада | мер міста і член Палати депутатів Румунії[d] |
| Партія | незалежний політик |
| Родичі | Dorimedont Popovicid |
| Нагороди |  |
Траян Попович (рум. Traian Popovici; 17 жовтня 1892 — 4 червня 1946) — румунський адвокат і мер міста Чернівці під час Другої світової війни. Відомий тим, що врятував близько 20000 євреїв Буковини від депортації.
Попович народився в невеликому селищі, розташованому в австро-угорській частині Буковини. Його дід був відомим священиком, в 1777 році відмовився приносити присягу Австрійської імперії.
У 1908 році гімназіст Траян Попович незаконно перетнув кордон з Румунією заради того, щоб послухати виступ видатного румунського громадського і культурного діяча Ніколае Йорга в румунському містечку неподалік. Закінчивши гімназію в 1911 році, Попович поступив на факультет права Чернівецького університету. З початком Першої світової війни він вступив до румунської армії, в якій і служив до кінця війни. У повоєнний час Попович працював в Чернівцях адвокатом.
Під час Другої світової війни від уряду Румунії( на чолі із Міхаєм Антонеску), який у перші дні агресії Німеччини та союзників проти СРСР формував штат чиновників для повернення на Буковину, Поповичу, як представнику впливової буковинської родини, надійшла пропозиція працювати у мерії Чернівці, Попович отримав посаду заступника мера. Пізніше, за збігом обставин, 1 серпня 1941 року Попович отримав посаду мера Чернівці. Незабаром після призначення мером йому було наказано створити в Чернівцях гетто для євреїв, однак Попович не був згоден з тим, що частина населення міста повинна бути поміщена за колючий дріт. Після довгих дебатів губернатор регіону прийняв його точку зору. За симпатії до євреїв Поповича політичні противники прозвали «jidovitul» («перетворений в єврея»).
У 1941 році новий губернатор оголосив про своє рішення, згідно з яким всі євреї Чернівців мали бути депортовані в Трансністрію. Після бесіди з губернатором останній дозволив Поповичу відокремити 200 євреїв, які могли б залишитися в Чернівцях. Залишившись незадоволеним такою скромною поступкою, Попович пішов на прийом до Антонеску, де наполягав на тому, що єврейське населення відіграє дуже важливу роль в господарському житті Чернівців. В результаті він отримав від Антонеску дозвіл розширити список, в остаточний варіант якого було включено вже 20000 євреїв, які таким чином уникли депортації.
У першому післявоєнному 1945 р. році опублікував мемуари, де докладно розповів про трагедію Голокосту на території Румунії. У наступному році помер від хвороби.
В Ізраїлі в меморіальному комплексі Яд ва-Шем Попович включений в список Праведників Світу, які, самі не будучи євреями, рятували євреїв від Голокосту.
- Буковинський Шиндлер [Архівовано 14 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Сергій Воронцов, " Дзеркало тижня. Україна ", 30 січня 2009, 13:50
- Буковинський Шиндлер — Колишній мер Чернівців [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Алла Чобан, 15/09/2011
- Кім був Попович — фашистом чи праведником? [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.] (Полеміка із статтею Володимира Старика) // Сергій Воронцов, газета «Свобода слова», 31 Жовтня 2011
- Чернівецька весна [Архівовано 26 червня 2019 у Wayback Machine.] Есе // Володимир Фромер, Єрусалимський журнал 2012 42