Семен Третяк
| Семен Третяк | |||
| |||
|---|---|---|---|
| ? — вересень 1658 — ? | |||
| Попередник: | Михайло Крюковський | ||
| Наступник: | Шульга | ||
| |||
| ? – грудень 1662 — серпень 1663 | |||
| Попередник: | Василь Дворецький | ||
| Наступник: | Василь Дворецький | ||
| |||
| 1671 — 1672 | |||
| Попередник: | Іван Маценко | ||
| Народження: |
не пізніше 1628 невідомо, Річ Посполита | ||
| Смерть: |
не пізніше березень 1674 невідомо | ||
| Країна: |
 Річ Посполита → Гетьманщина | ||
| Релігія: | православ'я | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність: | Гетьманщина
| ||
| Звання: | козак; сотник; полковник | ||
| Битви: | Визвольна війна | ||
Семе́н Третя́к (Третяченко; до 1628 — після березня 1674) — військовий і державний діяч Гетьманщини XVII століття. Київський та прилуцький полковник. Учасник Ніжинської чорної ради 1663 року після якої потрапив на заслання до Сибіру. Предок «мазепинця» Федора Третяка.
Семен Третяк народився не пізніше 1628 року, походив зі шляхетської родини. Згідно Зборівського реєстру Війська Запорозького 1649 року Семен Третяк був вперше згаданий як козак Білогородської сотні Київського полку.[1] Пізніше сотником цієї ж сотні був «Семен Третяченко», який може бути насправді Семеном Третяком.[2]
Відомо, що близько вересня 1658 року Семен був Київським сотником[3], а у період не пізніше ніж з грудня 1662 року до серпня 1663 року обіймав уряд Київського полку[4].
Після кількох років громадянської війни у Гетьманщині, відомій також як «Руїна», держава розкололася на дві частини: Правобережжя та Лівобережжя. Семен, як представник лівобережного козацтва, був безпосереднім учасником тих подій. Зокрема, 17 (27) червня 1663 року неподалік Ніжина була зібрана так звана «чорна рада»[5] для обрання повноважного гетьмана на своєму березі Дніпра. Основними «претендентами на булаву» були Яким Сомко, Василь Золотаренко та Іван Брюховецький. На Ніжинській чорній раді гетьманом було обрано останнього в результаті інтриг серед козацтва та політики Московії стосовно України. Невдовзі інших претендентів, Сомка та Золотаренка, разом з багатьма їхніми сподвижниками, було обвинувачено у зраді перед царем і страчено. Семену Третяку пощастило не бути страченим, адже він був сподвижником наказного гетьмана Сомка.[1] Тож київського полковника Третяка було спочатку відправлено до Москви, а звідти — на заслання у Сибір.[6][7][8]
Повернутися в України Семен зміг тільки після смерті Брюховецького за клопотанням Петра Дорошенка. Відомо, що він очолював Прилуцький полк у 1671—1672 роках після Івана Маценка при гетьмані Дем'яні «Многогрішному» Ігнатовичі. В старшинському уряді полковника були:
- полковий обозний — Григорій Пилипович;
- полковий писар — Василь Севастянович, а потім Семен Ракович;
- полковий суддя — колишній місцевий полковник Лазар Горленко;
- полкові осавули: попередній полковник Іван Маценко й Яків Трохимович;
- Полковий хорунжий — Семен Федорович Портянка.
- з сотників відомі: полковий сотник Федір Семенович, красноколядинський Данило Печеня, срібнянський Данило Тимченко.[9]
Після зміщення Многогрішного Третяк втратив свій уряд.[8] Подальша доля Семена Третяка невідома, помер не раніше березня 1674 року.[1]
Відомо, що Семен Третяк походив зі шляхти.[1] Крім того, історик-генеалог Володимир Кривошея стверджував, що 1636 року родина Виговських позивалась на Третяка про наслання підданих луганських на село і ґрунти Виговські, а 1644 року від них же був позов у селі Кузьмичах до Третяка про виділення ними чи віддання Виговського ґрунту.[10] Однак, невідомо чи ці документи стосувалися Семена, чи його батька, чи якогось іншого Третяка.
Історик-мазепознавець Сергій Павленко припускає, що в «мазепинця» Федір Третяк був сином чи онуком Семена.[8]
- ↑ а б в г Кривошея, 2008, с. 172.
- ↑ Кривошея й Іржицький, 2009, с. 147.
- ↑ Кривошея й Іржицький, 2009, с. 146.
- ↑ Кривошея й Іржицький, 2009, с. 143.
- ↑ «Чорна» — не від назви кольору, а від слова «чернь», тобто: голота, простолюд, низи. «Чорною (Чернецькою) радою» називали козацькі ради, в яких брала участь не тільки козацька старшина, а й рядове козацтво (іноді й інші прошарки суспільства: посполиті, міщани тощо).
- ↑ Кривошея, 2008, с. 183.
- ↑ Горобець В. М. Чорна рада 1663 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 555—556. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- ↑ а б в Павленко, 2008, с. 199.
- ↑ Кривошея, 2008, с. 217—218.
- ↑ Кривошея, 2008, с. 125.
- Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К. : ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. — 452 с. — ISBN 978-966-02-4850. Архівовано з джерела 27 вересня 2011
- Кривошея В. В., Іржицький В. Ю. Українська козацька старшина Київського полку // Гілея: Збірник наукових праць. Історичні науки. — 2009. — Вип. 20. — С. 143—155. Архівовано з джерела 4 березня 2016.
- Сергій Павленко. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. — К. : Вид. дім «КМ Академія», 2008. — 602 с. — ISBN 966-518-259-5.
| Постійні сотні | • Київська полкова • Бобровицька • Остерська Надійшли з Ніжинського полку: • Кобизька (з 1687 р.) • Мринська (з 1687 р.) • Носівська (з 1687 р.) • Олишівська (з 1752 р.) |  |
|---|---|---|
| Тимчасові правобережні сотні | • Білгородська • Бородянська • Васильківська • Вишгородська • Ворзельська • Горностайпільська • Гостомельська • Димерська • Житомирська • Карпилівська • Лісниківська • Макарівська • Мотовилівська • Обухівська • Овруцька • Приорська • Стайківська • Трипільська • Ходосівська • Чорнобильська • Ясногородська | |
| Тимчасові лівобережні сотні | ||
- Уродженці Речі Посполитої
- Київський полк
- Шляхта Речі Посполитої
- Козаки Білогородської сотні в реєстрі Війська Запорозького (1649)
- Військовики Гетьманщини XVII століття
- Київські сотники
- Державні діячі Гетьманщини XVII століття
- Київські полковники
- Сподвижники Сомка
- Заслані до Сибіру після Чорної ради
- Сподвижники Дорошенка
- Сподвижники Многогрішного
- Прилуцькі полковники