Третє місце
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Третє місце (англ. third place) - частина міського простору, яка не є частиною першого місця ("first place") - дому - і другого місця ("second place") - місцем роботи, навчання. Це є місце нічийного корострокового, часто анонімного перебування, яке стирає минулий досвід відвідувача на певний час [1]. Прикладом третього місця може стати кафе, бібліотека, магазин, клуб, паб і т.д. Вперше концепцію третього місця описав Рей Ольденбург в своїй праці "Третє місце".
Згідно Ольденбурга третє місце грає важливу роль у розвитку громадянського суспільства і демократії.
Дослідники підсумували праці Рея Ольденбурга та визначили 8 основних характеристик третього місця[2][3]:
Це місце, куди можна прийти на невизначений час і не перейматися послідовністю своїх дій.
Для відвідувачів третього місця соціальний чи економічний статус іншого не має значення. Таке місце не встановлює формальні критерії членства. Відсутність соціо-демографічних, фінансових чи будь-яких інших обмежень сприяє згуртуванню спільноти. У третіх місцях цінні особистісні якості, а не життєвий успіх.
Основна ціль, якої хочуть досягнути відвідувачі третього місця - задовольнити потребу неформального спілкування. Саме тут можна безосудно обмінюватися думками та поглядами. Характер бесіди зазвичай доброзичливий, а не ворожий. Під час бесіди в третьому місці відвідувачі інтуїтивно слідують основним правилам розмови: певний час зберігати тишу, висловлювати свою думку, проте обережно, щоб не образити співрозмовника, уникати тем, які не представляють спільного інтересу, старатись говорити не про себе, а про інших.
Третє місце зазвичай знаходить близько від роботи або дому. Саме доступність робить його комфортним та зручним для частого відвідування. Сюди можна прийти та зустріти знайомих, з якими можна невимушено поговорити. Будь-який гість вважається тут бажаним, а інші відвідувачі відносяться до нього доброзичливо. Оскільки формальні соціальні інститути (дім, робота, школа, університет) займають основний час індивіда, треті місця мають бути доступними (тобто відкритими) і у робочий, і у неробочий час.
У третіх місцях є свої постійні клієнти. Саме вони створюють особливу атмосферу конкретного місця, надають йому характер. Завсідники відчувають тут себе як вдома, а їх схвалення нових облич є вирішальним. У співтоваристві завсідників існують свої правила і традиції, наприклад, особливе вітання.
Треті місця не можна назвати модними, зазвичай вони виглядають просто і непримітно. Домашність і скромність - те, чим відзначається третє місце. Видимість, яка оточує відвідувачів, не має затьмарювати їхні особистості. Завдяки тому, що в третіх місцях відсутні пафос та претензійність, люди не починають себе контролювати і відчуваються там вільно і розкуто.
Постійний настрій третього місця - грайливий. Замість існуючих поза межами третього місця ворожості і тривоги приходять радість і затвердження.
По атмосфері і мірі психологічного комфорта третє місце схоже на перше - дім. Воно пропонує відвідувачам близьке за духом оточення, проводячи час тут людина отримує душевний спокій. Перераховані риси є універсальні, вони притаманні всім третім місцям.
Роботи інших соціологів[4] зазначають також такі поширені риси як:
- безкоштовне або не дуже дороге місце
- наявність їжі та напоїв
- місце, де можна знайти старих друзів та завести нових.
В своїй книзі "Третє місце" Рей Ольденбург описує класичні треті місця, такі як американська таверна, англійський паб, німецько-англійські сади, мейн стріт, французькі кафе та класичне кафе. Проте це не закінчений список, адже наразі третім місцем може стати будь-який простір чи будівля короткострокового перебування, де сходиться компанія людей. Таким простором може також бути торговий центр, перукарня, салони краси, церкви та релігійні спільноти. Щодо останніх - на базі релігійних спільнот утворюються гуртки і групи по інтересам для всіх вікових категорій, що сприяє появі локальних зв'язків[5][6].
На сьогоднішній день можна говорити про появу нового третього місця в Інтернеті та соціальних мережах, платформах та чатах. Найбільш характерна риса таких онлайн інтернет-спільнот - урівнююча. За бажанням, користувач може взяти нову особистість і сховатися за аватаром та несправжнім іменем.
Проте у віртуальних спільнотах також існують рівні включеності у спільноту - є користувачі, яким за концепцією Рея Ольденбурга можна присвоїти ім'я "засідак". Зазвичай вони отримують спеціальний статус у вигляді позначки біля імені, яка вказує на певний час перебування на платформі чи чаті.[7]
Сам Рей Ольденбург не вважає соціальні мережі та чати новим третім місцем[8].
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- ↑ Augé, Marc (1992). Non-Places: Introduction to an Anthropology of Supermodernity. Verso: Le Seuil. с. 122.
- ↑ Myers, Pete (2012). Going Home: Essays, Articles, and Stories in Honour of the Andersons (англ.). Lulu.com. ISBN 978-1-291-12167-4.
- ↑ Quandt, Thorsten; Kröger, Sonja (30 жовтня 2013). Multiplayer: The Social Aspects of Digital Gaming (англ.). Routledge. ISBN 978-1-134-09219-2.
- ↑ Ganguly, Shantanu. (2014). International conference on digital libraries 2013 : vision 2020. [Place of publication not identified]: The Energy And Resources. ISBN 978-81-7993-612-2. OCLC 960032778.
- ↑ E. A. Ross (1912). Changing America.
- ↑ Jeffres, Leo W.; Bracken, Cheryl C.; Jian, Guowei; Casey, Mary F. (13 жовтня 2009). The Impact of Third Places on Community Quality of Life. Applied Research in Quality of Life. Т. 4, № 4. с. 333—345. doi:10.1007/s11482-009-9084-8. ISSN 1871-2584. Процитовано 23 березня 2020.
- ↑ Rubin, Victoria L.; Camm, Sarah C. (14 червня 2013). Deception in video games: examining varieties of griefing. Online Information Review (англ.). Т. 37, № 3. с. 369—387. doi:10.1108/OIR-10-2011-0181. ISSN 1468-4527. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
- ↑ Third Places in Culture - Ray Oldenburg Q&A. Steelcase (амер.). 8 січня 2015. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.