Перейти до вмісту

Тришевський Анатолій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анатоліій Тришевський
Загальна інформація
Народження14 травня 1912(1912-05-14)
м. Херсон
Смерть17 квітня 1989(1989-04-17) (76 років)
шт. Флорида, США
Громадянство Українська держава (1941)
ПсевдоКоваль Валентин
Військова служба
Приналежність Українська держава (1941)
Вид ЗС ОУНР

Анатолій Тришевський (псевдо Валентин Коваль; 14 травня 1912, м. Херсон  — 17 квітня 1989, шт. Флорида, США) — український журналіст, громадський діяч, учасник протинімецького та протирадянського підпілля.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 14 травня 1912 року у місті Херсон в сім"ї вчителів. Закінчив технічний університет.

Учасник підпілля Організації українських націоналістів з 1941 року. Від 20 вересня 1941 року — заступник головного редактора газети «Голос Дніпра»[1]

Восени 1942 року був заарештований гестапо і 25 грудня відправлений до Табору цивільного населення СД на станції Грейгово Миколаївського району[2]. У червні 1943 року, разом з групою інших в'язнів-оунівців, Тришевського було відправлено до Бухенвальду (табірний номер 25362).

Весною 1945 втікає з етапу і після завершення війни залишається на територій Німеччини, підконтрольній союзникам. Разом з Юліаном Войтовичем («Ярославом Степовим») починає діяльність, спрямовану на захист українців проти примусового вивезення до СССР.

1947 в Авгсбурзі у видавництві «Пу-Гу» побачила світ збірка новел «Капелюх і репатріяція» під псевдонімом Коваль Валентин.[3]

1948 року у тій же друкарні виходить книга «Ми українці!».[1][4]

Згодом переїжджає до США. Тут стає активним діячем Спілки української молоді. На І Установчому конгресі (1950) обраний референтом преси, на ІІ (1951), ІІІ (1952), V (1954) — обраний референтом преси й інформації, на IV конгресі (1954) — Членом головної Управи СУМ. Анатолій Тришевський заснував «СУМ-фільм»[5], редагував сторінку СУМу «Шлях молоді» у газеті «Свобода», а також сумівські журнали «Крила», «Місія України» та «Бюлетень Головної Управи СУМ».[6]

1951 року побачила світ збірка «Злочин Москви у Вінниці», присвячена подіям 1943 року, коли було знайдено місця масового поховання жертв Великого терору 1937—1938 років.[7]

1952 року вийшла книга на тему українсько-російських відносин під назвою «Не дискутувати, а викривати!».[8]

1964 року обраний головою Світової ради Спілки визволення України.

За підпільну і активну діяльність у СУМі, СВУ та ОУН президія Світової ради нагородила його почесною грамотою і золотою медаллю Т. Шевченка.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

2019 року його донька Оксана Коваль-Лапчук у видавництві «Sanburypress» (Механіксбург, США) видрукувала книжку «The Journalist. A Holocaust Story», де були зібрані родинні спогади й окремі частини із попередніх книжок.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Щур, Юрій. Оунівці в херсонському «Голосі Дніпра». ukrnationalism.com (укр.). Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 31 січня 2022.
  2. Щур, Юрій. Херсонський націоналіст Анатолій Тришевський. ukrnationalism.com (укр.). Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 31 січня 2022.
  3. Diasporiana Електронна бібліотека | Коваль В. Капелюх і репатріяція. diasporiana.org.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
  4. Diasporiana Електронна бібліотека | Коваль В. Ми — Українці!. diasporiana.org.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
  5. Повернення «СУМ-ФІЛЬМУ». CYM (укр.). Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 31 січня 2022.
  6. Коваль Валентин — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
  7. Diasporiana Електронна бібліотека | Коваль В. Злочин Москви у Вінниці. diasporiana.org.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
  8. Diasporiana Електронна бібліотека | Коваль В. Не дискутувати, а викривати! (на тему українсько-російських відносин). diasporiana.org.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]