Королівство Хорватія і Славонія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png)
.gif){kind=small}
Королівство Хорватія і Славонія (хорв. Kraljevina Hrvatska i Slavonija, угор. Horvát-Szlavón Királyság; нім. Königreich Kroatien und Slawonien) — сполучене королівство, що входило до складу Австро-Угорської монархії і належало до її транслейтанської частини; складалося з Хорватського королівства, королівства Славонії і розташованої між цими обома землями так званої колишньої Хорватсько-Славонської Військової Границі. Межувало на півночі і сході з Угорщиною, від якої відокремлювалось річками Дравою і Дунаєм, на південно-сході та сході — з Сербією і Боснією, відокремлюючись від них річкою Савою, на південному заході — з Далмацією, Істрією і Адріатичним морем, на північно — заході — з Крайною та Штирією. Вся країна має площу 42 535,25 км ², з яких на Хорватію припадає 13 525,14 км², на Славонію — 9 435,68 км² і на колишню Військову Границю- 19 574,43 км². Хорватія має поділ на п'ять комітатів, а Славонія — на три.
Королівством правив король-імператор Австро-Угорщини (Kaiser und König) з династії Габсбургів як король Угорщини. Він мав титул «король Хорватії і Славонії». Король призначав бана Хорватії і Славонії.
Королівство підкреслювало свої претензії на Королівство Далмація своєю титульною назвою «триєдине Королівство Хорватії, Славонії і Далмації», яка використовувалася в Транслейтанії, а також мало історичну назву Хорватське Королівство. Далмація була кронландом у складі Цислейтанії. Претензії мали підтримку угорського уряду, за для збільшення впливу угорців у дуалістичній імперії. Унія між двома хорватськими теренами Австро-Угорщини, так і не відбулася[10] Відповідно до статті 53 хорватсько-угорської угоди, яка регулювала політичний статус Хорватії в Угорщині у складі Австро-Угорщини, офіційний титул був «Бан Королівства Далмація, Хорватія і Славонія».[11][12]
Королівство Хорватії-Славонії було створено в 1868 році, коли колишні королівства Хорватія і Славонія були об'єднані в одне королівство. Хорватський парламент, не легітимно обраний, підтвердив підпорядкованість Хорватії-Славонії Угорщині в 1868 році з підписанням конституції угорсько-хорватського Союзу за назвою Nagodba[13]. Це королівство включало частини сучасної Хорватії та Сербії (східну частину Срему).
Після австро-угорської угоди 1867 р. єдиним відкритим питанням у новий державі, був статус Хорватії, яке було вирішено з угорсько-хорватським компромісом 1868 року, коли було досягнуто згоди між парламентом Угорщини, з одного боку, і парламентом Хорватії-Славонії, з іншого боку, спільним прийняттям конституційних спірних питань між ними[11]
Автономний уряд або уряд крайовий (хорв. Zemaljska vlada), створений в 1868 в Загребі, до 1914 року володів трьома відомствами:
- Департамент внутрішніх справ (хорв. Odjel za unutarnje poslove);
- Департамент з релігії та освіти (хорв. Odjel za bogoštovlje i nastavu);
- Департамент з питань юстиції (хорв. Odjel za pravosuđe).
У 1914 році був доданий четвертий відділ національної економіки (хорв. Odjel za narodno gospodarstvo).
На чолі автономного уряду в Хорватії-Славонії стояв бан, який був підзвітним перед хорватсько-славонсько-далматинським парламентом[14]
У листопаді 1874, за часів правління бана Івана Мажуранича, Хорватія-Славонія була поділена на вісім округів[15]:
- Модруш-Рієцька жупанія
- Загребська жупанія
- Вараждинська жупанія
- Б'єловарсько-Крижевецька жупанія
- Вировитицька жупанія
- Пожезька жупанія
- Сремська жупанія
- Ліцько-Крбавська жупанія
Ліка-Крбава стала округом після включення Хорватської Військової Границі до складу Королівства Хорватії і Славонії в 1881 році[15]. Округи були згодом розділені на 77 районів, які потім були розділені на округи і муніципалітети.
Згідно з переписом 1910, загальна чисельність населення 2,621,954, наступних національностей[16]:
- Хорвати: 1638354 (62,5 %)
- Серби: 644955 (24,6 %)
- Німці: 134078 (5 %)
- Угорці: 105948 (4,1 %)
- Інші: 98619 (+3,8 %)
- Римо-католики: 1,877,833
- Православні: 653,184
- Протестанти: 51,707
- Уніати: 17592
- ↑ Biondich, Mark; Stjepan Radić, the Croat Peasant Party, and the politics of mass mobilization, 1904—1928; University of Toronto Press, 2000 ISBN 0-8020-8294-7, page 9
- ↑ Marcus Tanner, «A nation forged in war», Yale University Press, ISBN 0-300-09125-7, page 99
- ↑ According to articles 56 and 57 of Nagodba only official language in Croatia is Croatian (Po čl. 56. i 57. Hrvatsko-ugarske nagodbe u Hrvatskoj je u službenoj uporabi samo hrvatski jezik), Dragutin Pavličević, «Povijest Hrvatske», Naklada Pavičić, Zagreb, 2007, ISBN 978-953-6308-71-2, page 273
- ↑ 56. In the whole territory of Croatia-Slavonia the Croatian language is the language alike of the Legislature, the Administration and the Judicature. 57. Inside the frontiers of Croatia-Slavonia the Croatian language is prescribed as the official language for the organs of the Joint Government also. http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba2.htm [Архівовано 10 лютого 2012 у Wayback Machine.] — online text from Robert William Seton-Watson, «The Southern Slav Question and the Habsburg Monarchy», London, Constable and Co., 1911, ISBN 0-7222-2328-5, page 371
- ↑ Austro-Hungarian census documents [1] [Архівовано 7 липня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Charles Jelavich, South Slav nationalisms — textbooks and Yugoslav Union before 1914; Ohio State University Press, 1990; pp. 171—173 ISBN 0-8142-0500-3
- ↑ Jelena Milojković-Djurić, The Eastern question and the voices of reason: Austria-Hungary, Russia, and the Balkan States, 1875—1908; East European Monographs, 2002; pp. 82-83 ISBN 0-88033-490-8
- ↑ Rothschild, Joseph (1974). East Central Europe Between the Two World Wars [Архівовано 10 червня 2011 у Wayback Machine.] (3rd ed.). Volume 9. University of Washington Press. p. 155. ISBN 0-295-95357-8.
- ↑ Biondich 2000, p. 15
- ↑ Ivo Goldstein, Nikolina Jovanović; Croatia: a history; C. Hurst & Co. Publishers, 1999 ISBN 1-85065-525-1
- ↑ а б Constitution of Union between Croatia-Slavonia and Hungary. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 4 лютого 2010.
- ↑ The Hungaro-Croatian Compromise [Архівовано 29 грудня 2010 у Wayback Machine.](хор.)
- ↑ Britannica 2009 Nagodba. Архів оригіналу за 30 серпня 2009. Процитовано 4 лютого 2010.
- ↑ http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba3.htm [Архівовано 4 липня 2008 у Wayback Machine.] The Hungaro-Croatian Compromise of 1868 (The Nagodba), III
- ↑ а б Biondich 2000, p. 11
- ↑ Seton-Watson, Hugh (1945). Eastern Europe Between the Wars, 1918—1941 [Архівовано 1 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (3rd ed.). CUP Archive. p. 434. ISBN 100128478X.
- Codex diplomaticus Regni Croatiae, Slavoniae et Dalmatiae, Internet Archive — digital library
- Euratlas Maps [Архівовано 7 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Erdélyi Magyar Adatbank Map [Архівовано 22 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Map
- Ethnic map [Архівовано 22 лютого 2010 у Wayback Machine.]
