Перейти до вмісту

Трошев Андрій Миколайович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Трошев Андрій Миколайович
Народився5 квітня 1962(1962-04-05) (62 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ленінград, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсолдат Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРосійська академія державної служби Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПВК Вагнера[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникВійна в Афганістані 1979—1989, Друга чеченська війна і Інтервенція Росії в Сирію Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове звання Полковник
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден Мужності орден Червоної Зірки медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня медаль «У пам’ять 300-річчя Санкт-Петербурга» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «За бездоганну службу» III ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» (Міноборони Російської Федерації)
Герой Донецької Народної Республіки Герой Луганської Народної Республіки
медаль «200 років МВС Росії»

Андрій Миколайович Трошев (нар. 05.04.1962) — полковник у відставці, колишній співробітник органів Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, активний учасник Афганської та другої чеченської воєн, воєнної операції Росії в Сирії, Герой Російської Федерації.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 5 квітня 1962 року в Ленінграді (нині — Санкт-Петербург). Після закінчення середньої школи вступив до Ленінградського вищого артилерійського командного училища імені Червоного Жовтня. Закінчивши його, служив у різних артилерійських частинах на командних та офіцерських посадах. Брав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан у складі обмеженого контингенту радянських військ. Командував батареєю самохідних артилерійських установок. За мужність і героїзм, виявлені під час виконання службових обов'язків, був удостоєний двох орденів Червоної Зірки. Надалі закінчив Військову артилерійську академію імені М. М. І. Калініна (нині — Михайлівська військова артилерійська академія)[2].

Після розпаду СРСР продовжив службу у Збройних силах Російської Федерації. Брав участь у другій чеченській війні, за бойові заслуги був удостоєний двох орденів Мужності та медалі ордену «За заслуги перед Батьківщиною» 2-го ступеня. Згодом служив у частинах Ленінградського військового округу. Відійшовши в запас, продовжив службу в органах Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації. Був співробітником підрозділів ОМОН і СОБР Головного управління МВС Росії у Північно-Західному федеральному округу, якийсь час командував Санкт-Петербурзьким СОБРом при ГУ МВС РФ з СЗФО. Був звільнений із лав Головного Управління з дискредитуючих обставин, а саме за алкоголізм. Є також випускником Російської академії державної служби за Президента Російської Федерації. В 2012 закінчив службу у званні полковника[2].

З початком військової операції Росії у Сирії Трошев, який на той час вже був на пенсії у відставці, виявив бажання поїхати до цієї країни. Безпосередньої участі у бойових діях не брав, керуючи тиловою службою ПВК Вагнера та Службою Безпеки ПВК у с. Молькін Краснодарського краю. За інформацією інтернет-видання має неврівноважений характер і пристрасть до алкоголю[3], також має відношення до загибелі кількох десятків (за твердженням деяких видань та сотні бійців[4]) бійців ПВК у лютому 2018 року під вогнем збройних сил США[3], але категорично спростовував у різних джерелах інформації кількісну складову. Попри велику кількість загиблих в операціях в САР закритим Указом Президента Російської Федерації полковник у відставці Андрій Миколайович Трошев був удостоєний звання Героя Російської Федерації. За джерелами деяких ЗМІ, Трошев А. Н. потрапляв до лікарні в алкогольному сп'янінні та неадекватному стані, маючи при цьому карти Сирії, кошти та інші важливі документи[5]. За неперевіреною інформацією, після повернення до Росії працює у приватній військовій компанії «Вагнер», є начальником її штабу, а також керує Службою Безпеки «ЧВК Вагнера» у с. Молькін Краснодарського краю[6] деякі видання приписують йому керівництво всією цією компанією, що не є підтвердженою інформацією, або посаду виконавчого директора[7].

Зовнішні зображення
Андрей Трошев

Санкції

[ред. | ред. код]

29 червня 2022 року його занесли до санкційного списку Великої Британії, як одного з керівників групи «Вагнер», що бере участь у військовому конфлікті в Сирії на боці Башара Асада та урядових сил.

13 грудня 2021 року внесений до санкційних списків усіх країн Євросоюзу:[8][9]

Начальник штабу групи «Вагнер», яка діє в Сирії, навчає і направляє сирійські сили. Група Вагнера також підтримує режим Асада і воює разом із воєнізованими формуваннями, пов'язаними з режимом, і сирійською армією. Андрій Трошев бере безпосередню участь у військових операціях Групи Вагнера в Сирії. Зокрема, він був задіяний у районі Дайр-ез-Заур. Таким чином, він робить вирішальний внесок у військові дії Башара Асада і підтримує сирійський режим та отримує від нього вигоду.

26 лютого 2023 року доданий до санкційного списку України.[10]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32021D2199
  2. ↑ а б Руководство общественной организации «Лига ветеранов локальных конфликтов» (рос.). Официальный сайт Санкт-Петербургской региональной общественной организации «Лига защиты интересов ветеранов локальных войн и военных конфликтов». Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 12 листопада 2019. {{cite web}}: символ зміни рядка в |publisher= на позиції 108 (довідка) [Архівовано 2019-09-04 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б Пригожин, Дмитрий Уткин, Шойгу, Валерий Герасимов: кто есть кто в секретной армии Путина. glavcom.ua (рос.). Процитовано 6 квітня 2021.
  4. ↑ СМИ сообщают о массовой гибели россиян в Сирии. Что об этом известно?. BBC News Русская служба. Процитовано 9 квітня 2021.
  5. ↑ В больницу Петербурга попал Герой России с миллионами и картой Сирии. www.fontanka.ru (рос.). 6 червня 2017. Процитовано 6 квітня 2021.
  6. ↑ От Африки до Украины. Где воюет "ЧВК Вагнера" и кто построил им церковь. BBC News Русская служба (рос.). 23 листопада 2018. Процитовано 9 квітня 2021.
  7. ↑ Руководитель ЧВК «Вагнер» рассказал, сколько добровольцев погибли в Сирии (рос.). Экономика сегодня. 17.02.2018. Процитовано 13 листопада 2019.
  8. ↑ «Вагнер» доигрался. Наемникам запретили брать кредиты и посещать Европу: кто эти люди?. Новая газета (рос.). 23 липня 2268. Процитовано 24 червня 2023.
  9. ↑ EUR-Lex - 32021R2194 - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 24 червня 2023.
  10. ↑ Указ Президента України №116/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 лютого 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»». Президент України. 26 лютого 2023. Архів оригіналу за 11 лютого 2025. Процитовано 13 лютого 2025.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трошев_Андрій_Миколайович&oldid=44615863