Труд Андрій Іванович

Труд Андрій Іванович
Труд Андрій Іванович
рос. Андрей Иванович Труд
Народження	20 серпня 1921; Інгуло-Кам'янка
Смерть	27 липня 1999 (77 років); Суми
Поховання	Петропавлівське кладовище
Країна	СРСР; Україна
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	винищувальна авіація
Освіта	Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків і Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби	1940—1972
Партія	КПРС (1991)
Звання	Полковник авіації
Формування	16-й гвап
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди
	Труд Андрій Іванович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Труд.

Андрі́й Іва́нович Труд (нар. 20 серпня 1921(19210820) — пом. 27 липня 1999) — військовий льотчик-винищувач часів Другої світової війни, заступник командира ескадрильї 16-го гвардійського винищувального авіаційного полку 9-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії (8-а повітряна армія СССР), лейтенант. Герой Радянського Союзу (1944).

Життєпис

Народився 20 серпня 1921 року в селі Інгуло-Кам'янка, нині Новгородківський район Кіровоградської області, в селянській родині. Українець. З 1933 року мешкав у Кривому Розі, де 1940 року закінчив 7 класів школи № 10.

20 червня 1940 року добровільно вступив до лав РСЧА. В червні 1941 року закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків імені М'ясникова. Сержант А. І. Труд — учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. Воював у складі 55-го (згодом — 16-го гвардійського) винищувального авіаційного полку на Південному, Північно-Кавказькому, 4-у, 2-у та 1-у Українських фронтах. Пройшов бойовий шлях від пілота до помічника командира полку. У травні 1943 року був важко поранений.

До вересня 1943 року гвардії лейтенант А. І. Труд здійснив 324 бойових вильотів на винищувачах МіГ-3, Як-1 та «Аерокобра». Провів 71 повітряний бій, у яких збив особисто 18 та в складі групи 1 літак супротивника. Всього ж за роки війни здійснив понад 600 бойових вильотів, у повітряних боях збив особисто 26 і в складі групи 1 літак ворога.

Після війни продовжив військову службу в лавах ВПС СРСР на посаді помічника командира 16-го гвардійського (з 1949 року — 689-го гвардійського) винищувального авіаційного полку. В 1955 році підполковник А. І. Труд закінчив Військово-повітряну академію й був призначений заступником командира 831-го, згодом — 899-го винищувального авіаційного полку. Пізніше обіймав посади старшого льотчика-штурмана 1-ї та 6-ї гвардійських винищувальних авіаційних дивізій, начальника служби безпеки польотів 24-ї і 16-ї повітряних армій, начальника служби безпеки польотів ВПС Північно-Кавказького ВО, начальника відділу штабу ВПС того ж округу. 8 січня 1962 року присвоєно військове звання «полковник».

У березні 1972 року полковник А. І. Труд вийшов у запас. Працював заступником голови обласного комітету ДТСААФ в Ростові-на-Дону. Згодом переїхав до міста Суми, де 1987 року у центральному парку міста (тепер парк імені І. М. Кожедуба) заснував та був директором клубу «Юний Авіатор», в якому також проводив навчання льотній справі та патріотичне виховання, організовував зустріч молоді з Іваном Микитовичем Кожедубом.

Помер 27 липня 1999 року. Похований на Центральному цвинтарі міста Суми.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 квітня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії лейтенантові Труду Андрію Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4090).

Також був нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (03.05.1943, 24.12.1943, 13.05.1945), орденом Трудового Червоного Прапора (22.02.1968), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (17.06.1943, 11.03.1985), двома орденами Червоної Зірки (25.05.1942, 30.12.1956), медалями та чехословацьким Воєнним Хрестом.

Твори

Труд А. И. «Звёздные кобры» рвутся в бой. — Ростов-на-Дону: 2005.

Література

Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 308—310.

Посилання