Трупіал вогнистоголовий
| Трупіал вогнистоголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Icterus pustulatus (Wagler, 1829) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psarocolius pustulatus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́л вогнистоголовий[2] (Icterus pustulatus) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Мешкає в Мексиці і Центральній Америці.
.jpg)
Довжина птаха становить 19-23 см, розмах крил 30-34 см, вага 37 г. Забарвлення переважно жовтувато-оранжеве, на обличчі чорна "маска", горло, крила і хвіст чорні. Крила поцятковані білими смугами, стернові пера на кінці білі. Спина поцяткована чорними смужками. Дзьоб міцний, сірий, знизу світліший, лапи світло-сірі.
Виділяють вісім підвидів:[3]
- I. p. microstictus Griscom, 1934 — північно-західна Мексика;
- I. p. pustulatus (Wagler, 1829) — південно-західна Мексика (від Коліми до північної Оахаки, Пуебли і Веракруса);
- I. p. graysonii Cassin, 1867 — острови Лас-Трес-Маріас[es];
- I. p. formosus Lawrence, 1872 — від Оахаки і Чіапаса до північно-західної Гватемали;
- I. p. maximus Griscom, 1930 — долина річки Чіксой[en] на півночі центральної Гватемали;
- I. p. alticola Miller, W & Griscom, 1925 — від Гватемали до північно-східного Гондураса;
- I. p. pustuloides Van Rossem, 1927 — схили вулкану Сан-Мігель на сході центрального Сальвадору;
- I. p. sclateri Cassin, 1867 — від південного Сальвадору до Коста-Рики.
Вогнистоголові трупіали мешкають в Мексиці, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа і Коста-Риці, трапляються на південному заході США. Вони живуть в сухих субтропічних і тропічних лісах, рідколіссях і чагарникових заростях та в саванах, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться переважно комахами, а також плодами, насінням і нектаром. Сезон розмноження триває з кінця весни до середини або кінця літа. Гніздо мішечкоподібне, довжиною 70 см, робиться з рослинних волокон, підвішується до гілки мімози. В кладці 3-4 блакитних, плямистих яйця, інкубаційний період триває 12-14 днів, пташенята покидають гніздо через 2 тижні після вилуплення.
- ↑ BirdLife International (2016). Icterus pustulatus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 08 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 серпня 2022.
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |