Перейти до вмісту

Трутниці з Надьрева

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Засуджені за отруєння у Надьреві

Трутниці з Надьрева, також відомі як отруйниці з-під Тиси (угор. Tiszazugi méregkeverők, в поп-культурі відомі як Ангелоробки з Надьрева (англ. Angel Makers of Nagyrév) — група жінок, що проживали в угорському селі Надьрев[hu], які з 1914 по 1929 роки отруїли майже все чоловіче населення села. Точна кількість жертв не встановлена: за версією Бели Бодо, жертв було від 45 до 50, хоча називаються цифри в 170[1] або навіть 300 чоловік[2]. Отруйниці підсипали в їжу отруту на основі алкалоїдів беладони з додаванням миш'яку за порадами знахарки на ім'я Юлія Фазекаш (угор. Fazekas Gyuláné, також відомої як Жужанна Олах (угор. Oláh Zsuzsanna). Події лягли в основу документального фільму «Ангелороби» (The Angelmakers)[3][4][5] і художньому фільмі «Гикавка»[6].

Злочини

[ред. | ред. код]

Фазекаш приїхала в Надьрев 1911 року під ім'ям Жужанни Олах[7], її чоловік, як вона заявила, зник безвісти[2]. З 1911 по 1921 роки її 10 разів судили за проведення незаконних абортів, але виправдали за всіма пунктами. Незабаром з'ясувалося, що Фазекаш видали заміж без її бажання, а розлучення за угорськими законами і традиціями тоді було заборонено, незалежно від того, чи був засуджений чоловік за насильство в сім'ї[8]. 1914 року в селі було зафіксовано випадок смерті Юліуса Фазекаша, який помер після обіду, з'ївши гуляш[2].

Поки йшла Перша світова війна, під селом було створено табір військовополонених, де було багато чоловіків. Дружини, чиї чоловіки пішли на фронт, стали частіше і частіше вступати в інтимний зв'язок з іноземцями[9], і незабаром виріс попит на аборти, через які Фазекаш (вона ж Олах) і займалася підпільною діяльністю. Однак, після повернення чоловіків із фронтів скоєні зради необхідно було приховати. Фазекаш почала використовувати вплив (в селі її називали відьмою), продаючи отруту, створену з алкалоїдів беладони з додаванням миш'яку. Миш'як добувався з липкого паперу для лову мух[10][11][12]. Отруту додавали в їжу та вино. Олах як показовий захід скоїла вбивство свого літнього чоловіка — Юліуса Фазекаша.

Число вбивств зростало: жінки труїли своїх батьків, коханців, чоловіків і навіть синів, намагаючись отримати спадщину або спростити життя[2][13][14]. У зв'язку зі збільшенням кількості злочинів, Надьрев назвали «округом убивств». Оскільки Фазекаш мала двоюрідного брата, що заповнював свідоцтва про смерть, довести її причетність було неможливо. Окрім того, вона мала зв'язки з сільським лікарем[15].

Арешт

[ред. | ред. код]

Історики називають три версії того, як вдалося заарештувати вбивць і припинити масові отруєння. За першою версією, спільниця Фазекаш, Сабо, була заарештована двома людьми, які вижили після отруєння. Вона вказала на Букеновескі — ще один псевдонім Фазекаш. За іншою версією, студент-медик із сусіднього міста виявив величезну кількість миш'яку в трупах на березі річки, що стало приводом для розслідування.

Угорський і американський історик Бела Бодо дотримується третьої версії: у жовтні 1929 року в поліцію адміністративного центру Сольнок надійшов анонімний лист від редактора місцевої газети, в якому повідомлялося про смерті в селах Тассакурт і Надьрев. Начальник поліції відрядив двох своїх підлеглих Бартока та Фрієшку для з'ясування обставин того, що сталося, і один із тих, що вижили, який вже помирав від наслідків отруєння — дядько місцевої жительки за прізвищем Сабо — під час бесіди в трактирі порадив звернутися до священика, який нібито знав правду про вбивць. Священик розповів про спільників Олах-Фазекаш, в тому числі і про місцевого фельдшера (про те, що Олах і Фазекаш — одна особа, ще не було відомо), а також пояснив мотиви, які спонукали жінок зайнятися масовими отруєннями. Після зустрічі зі священиком Барток і Фрієшка виявили тіло дядька Сабо, а потім отримали висновок від фельдшера, згідно з яким покійний помер від наслідків пияцтва. На допиті Сабо то визнавала свою провину, то заперечувала. Завдяки випадку Фазекаш сама попалася в руки поліції, намагаючись попередити місцевих мешканок не розмовляти з поліцейськими. У ніч затримання Барток виявив Фазекаш зі спільницями, які міняли місцями надгробки, щоб були ексгумовані трупи без слідів отруєння. Простеживши за всіма діями, Барток викликав підмогу та заарештував Фазекаш і її спільниць[2].

Десятки трупів були ексгумовані з місцевого кладовища[16] і вивчені лікарями з Сольнока. Під час слідства було заарештовано 80 жінок і двох чоловіків, перед судом постали 34 жінки і один чоловік. 26 були засуджені, в тому числі і Фазекаш (Олах), з них восьмеро було засуджено до смерті через повішення, але повісили тільки двох, а Фазекаш вчинила самогубство. Були повішені Сабо і Палінка, яка скоювала злочини з корисливого мотиву, вбивши батьків, двох братів, дружину одного з братів, свою тітку і свого чоловіка, щоб залишити за собою будинок з ділянкою землі. Вона спершу викликала у жертви конвульсії невеликою кількістю отрути, а потім подавала отруту під виглядом ліків[2]. Ще 12 злочинців отримали тюремні терміни[17].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Убивство під звуки гикавки (uа) . www.dsnews.ua. Процитовано 1 липня 2017.
  2. ↑ а б в г д е Отравительницы из Надьрева. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. (рос.)
  3. ↑ Astrid Bussink (2006). The Angelmakers. archive.dokweb.net (Hungarian та English) . Edinburgh College of Art. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 10 грудня 2016. [Архівовано 2017-07-05 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Sharp, Rob (5 серпня 2006). Mirren film brings war tragedy to Yorkshire. The Guardian. Процитовано 10 грудня 2016.
  5. ↑ International Documentary Film Festival Amsterdam. The Angelmakers | IDFA. www.idfa.nl. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 10 грудня 2016. [Архівовано 2016-12-20 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Holden, Stephen (5 квітня 2003). Film Festival Reviews; Life's Creatures Glow Until Violence Darkens. www.nytimes.com. Процитовано 10 грудня 2016.
  7. ↑ Heather Sutfin (17 серпня 2016). The Angel Makers of Nagyrév. Sword and Scale. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 10 грудня 2016. [Архівовано 2016-12-20 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Popham, Peter (26 листопада 2005). Hungary: Murder on the Danube. The Independent. Процитовано 10 грудня 2016.
  9. ↑ Ramsland, Katherine (3 березня 2007). Angels of Death - Nurses, nurses who kill their patients (Chapter 5, Murder by Proxy). The Crime library. Архів оригіналу за 3 березня 2007. Процитовано 10 грудня 2016.
  10. ↑ Fish, Jim (29 березня 2004). Unearthing Hungary husband murders. news.bbc.co.uk. Процитовано 10 грудня 2016.
  11. ↑ Barry Yeoman (1 листопада 1999). Bad Girls. Psychology Today. Sussex Publishers, LLC. Процитовано 10 грудня 2016.
  12. ↑ Дело о сказочных преступлениях [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ Katie Heaney (15 липня 2014). 11 Terrifying Female Serial Killers You've Never Heard Of. BuzzFeed. Процитовано 10 грудня 2016.
  14. ↑ RUBICONline | A Rubicon tЖrtИnelmi folyCirat honlapja
  15. ↑ Tonya Blust (12 січня 2016). Creepy crimes from the 1920s. www.historictruecrime.com. Процитовано 10 грудня 2016.
  16. ↑ American front in the Hungarian village killer. www.transindex.ro. Index Media Association. 21 травня 2004. Процитовано 10 грудня 2016. [Архівовано 2016-12-20 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Bodó, Béla (2002). The poisoning women of Tiszazug. Journal of Family History. 27 (1): 40—59. doi:10.1177/036319900202700103. PMID 11789522.

Література

[ред. | ред. код]
  • Gregson, Jessica. The Angel Makers. PaperBooks Ltd. 2007. ISBN 0-9551094-6-9.
  • Newton, Michael. The Encyclopedia of Serial Killers. 2nd edition. Checkmark Books. 2006. ISBN 0-8160-6196-3. pp.   1-2.
  • Bodó, Béla. Tiszazug: A Social History of a Murder Epidemic. Columbia University Press East European Monographs, 2003. ISBN 0-88033-487-8.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трутниці_з_Надьрева&oldid=43903334