Трухан Віталій Геннадійович
| Віталій Трухан Трухан Віталій Геннадійович | ||
|---|---|---|
 Головний сержант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 8 вересня 1994 м. Чернігів, Україна | |
| Смерть | 12 березня 2022 (27 років) м. Маріуполь, Донецька область, Україна | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Біцуха» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Віталій Геннадійович Трухан (8 вересня 1994, м. Чернігів — 12 березня 2022, м. Маріуполь[1]) — головний сержант підрозділу Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
Народився 8 вересня 1994 року в м. Чернігові.
Навчався в ліцеї № 15 та ЗОШ № 35 м. Чернігова.
Вступив до Харківського національного університету цивільного захисту населення на спеціальність «рятувальник». Але навчання не закінчив – у 2014 році перед однією з вечірніх перевірок в казармі зібрав речі у мішок з-під борошна й вирушив до зони АТО [2].
З 2014 року брав участь в АТО/ООС. Одним із перших долучився до добровольчого батальйону «Чернігів», де служив з травня 2014 року. За рік перевівся до полку «Азов» і переїхав до Маріуполя . Спочатку був кулеметником, а згодом навчався у Військовій школі імені полковника Євгена Коновальця, після закінчення сам став викладати, був головним сержантом полку, керував курсом базової бойової підготовки при школі [2].
21 лютого 2022 року, за лічені дні до російського вторгнення, Віталій відправив дружину Марину з дітьми до батьків у Чернігів [2].
На момент російського вторгнення в Україну проходив службу в ОЗСП «Азов». Командував обороною північної частини Маріуполя [2].
Загинув 12 березня 2022 року в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя[3]. Тіло не змогли повернути сім'ї [2].
Залишилися дружина, батьки та двоє синів, Матвій і Геннадій [2].
- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку.
- 12 березня 2023, у річницю загибелі Віталія, у Чернігові провели турнір присвячений пам’яті Віталія Трухана "Біжу за Біцуху". Змагання провели у 15 ліцеї, де навчався "Біцуха" [4].
- У Чернігові на фасаді ліцею, де він навчався, з’явився мурал з його портретом [2]
- У Військовій школі імені Євгена Коновальця назвали табір 1-го навчально-механізованого батальйону його іменем [2]
- ↑ Минобороны России опубликовало списки погибших украинских военных в ходе спецоперации
- ↑ а б в г д е ж и Пам'яті головного сержанта Віталія Трухана (позивний «Біцуха»). Укрінформ. 30 листопада 2024. Архів оригіналу за 25 грудня 2024. Процитовано 13 лютого 2025.
- ↑ Державних нагород удостоєні ще 360 воїнів ЗСУ й НГУ, з них понад 60 посмертно. 25.03.2022, 12:34
- ↑ Вархол, Віра (13 березня 2023). У річницю загибелі захисника Віталія Трухана у Чернігові провели турнір. Суспільне Чернігів. Архів оригіналу за 13 жовтня 2024. Процитовано 13 лютого 2025.
- Віталій Трухан («Біцуха») про речове забезпечення бійців полку АЗОВ
- Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 168/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |